Типи навчальних проектів

З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі їх слід розрізняти за такими па­раметрами:

1) обсягом контактів: серед учасників одного класу, школи, міста, регіону, країни, різних країн;

2) кількістю учасників проекту:

-індивідуальні;

-парні;

-групові (колективні);

3) характером партнерської взаємодії між учасни­ками:

-кооперативні;

-змагальні;

-конкурсні;

4) рівнем реалізації міжпредметних зв'язків:

-монопредметні;

-міжпредметні,

-над предметні;

5) характером координації:

-проекти з відкритою, явною координацією (коор­динатор ненав’язливо спрямовує роботу учасників, ор­ганізовуючи в разі потреби окремі етапи проекту);

-проекти з прихованою координацією (координа­тор не виявляє себе в управлінні роботою над проектом, а є його повноправним учасником);

6) тривалістю проведення:

-короткотермінові (один-два уроки),

-середньотривалі (від тижня до місяця);

-довготермінові (від місяця до кількох місяців);

7) метою і характером проектної діяльності:

-інформаційні;

-ознайомлювальні;

-пригодницькі;

-мистецькі;

-науково-пошукові;

-конструкційні;

-виробничі.

Класифікація проектів за провідним видом діяльності (дослідницький, інформаційний, ігровий, творчий, телекомунікаційний, прикладний)

Принциповим є розрізнення проектів за провідним видом діяльності, за яким виокремлюють дослідницькі, інформаційні, ігрові (рольові), телекомунікаційні, твор­чі і прикладні проекти.

1. Дослідницький проект. За структурою він нагадує наукове дослідження і передбачає такі етапи реалізації: обґрунтування актуальності обраної теми; визначення проблеми, предмета, об’єкта, цілей і завдань досліджен­ня; висунення гіпотези з подальшою її перевіркою; обго­ворення отриманих результатів. При цьому використо­вують такі методи сучасної науки, як лабораторний екс­перимент, моделювання, соціологічне опитування та ін.

2. Інформаційний проект. Він покликаний навчити здобувати та аналізувати інформацію про об’єкт, уза­гальнювати її і розтлумачувати для широкої аудиторії. Результатом такого проекту є публікація, створення інформаційного середовища класу або школи тощо. Учасники проекту вивчають і використо­вують різні методи одержання інформації (література, бібліотечні фонди, ЗМІ, бази даних, у т. ч. електронні, методи анкетування та інтерв’ювання), її оброблення (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, висновки) і презентації (доповідь, публікація, розміщен­ня в Інтернеті або локальній мережі, телеконференція).

У шкільній практиці проект часто перетворюється на реферат. Інформаційний проект має містити: предмет інформаційного пошуку; поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітичну роботу над зібраними фактами; попередні висновки; коригуван­ня первісного напряму (за потреби); подальший пошук інформації з уточнених напрямів; аналіз нових фактів; узагальнення (до одержання результатів, що задовольня­ють розв’язання проблеми інформаційного пошуку); вис­новок, оформлення результатів (обговорення, презента­ція, захист), зовнішню оцінку.

3. Ігровий проект. Провідний вид діяльності учнів у таких проектах — рольова гра. Наприклад, імітації со­ціальних і ділових відносин у ситуаціях, придуманих учасниками (судове засідання, реклама книжки, зні­мання серіалу, проведення ток-шоу), літературних пер­сонажів у певних історичних і соціальних умовах та ін.

4. Творчий проект. Такий тип проектів не має деталь­но опрацьованої структури спільної діяльності учасників і передбачає максимально вільний, нетрадиційний під­хід до оформлення результатів. Учні заздалегідь домовляються про заплановані резуль­тати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо — і на основі сценарію створюють власний творчий проект.

5. Телекомунікаційний проект. Це спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп’ютерної телекомуніка­ції, яка має мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямовані на досягнення спільного результату. Його ви­конання передбачає використання інтернет-ресурсів.

Телекомунікаційні проекти дають змогу не тільки передавати учням знання, а й учити здобувати їх са­мостійно завдяки широким можливостям глобаль­них комп’ютерних мереж, вміти користуватися цими знаннями для розв’язання нових пізнавальних і прак­тичних завдань.

В освітній діяльності школи особливе місце посіда­ють телекомунікаційні регіональні і міжнародні проек­ти. За їх допомогою створюються природне мовне сере­довище та умови для міжкультурної комунікації, фор­мується потреба в спілкуванні.

6. Прикладний (практико-орієнтований) проект. Він спрямований на створення конкретного виробу, розв’я­зання суспільних або екологічних проблем. Його про­дукт наперед визначений і може бути застосований (навчальний посібник для кабінету фізики, фільм про певні історичні події в школі, книга — історія школи, родини). Важливо оцінити реальність використання проекту на практиці і його спроможність розв’язати по­ставлену проблему. Для успішної реалізації такого проекту потрібно продумати його структуру, чітко орга­нізувати координаційну роботу з корекції спільних та індивідуальних зусиль, презентацію отриманих резуль­татів і можливих способів їх упровадження в практику, а також забезпечити зовнішнє оцінювання.

На практиці здебільшого реалізовують змішані про­екти, які поєднують ознаки кількох типів проектів. Пе­реважно вони практично орієнтовані. Такі проекти не лише дають змогу здобути нові знання, уміння, а й сприяють збагаченню соціального досвіду.