Методи пресування пластмасових деталей

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Методом пресування переробляють матеріали на основі різних олігомерів і наповнювачів. Найбільше розповсюдження, як сировина для пресування, отрималифенопласти (матеріали на основі фенолоформальдегідних олігомерів), а також амінопласти (матеріали на основі продуктів поліконденсації карбаміду і меламіну зформальдегідом). Проте за останні десятиліття все частіше для пресування застосовуються: поліестерні, епоксидні прес-матеріали, модифіковані фенопласти і амінопласти, а також кремнійорганічні прес-порошки.

Розглянемо основні метода пресування пластмас:

Пресування полягає в тому, що вихідний матеріал у вигляді гранул або волокон укладається у прес-форму, підігріту до температури 130-180º C. Потім укладена маса стискається пуансоном на гідравлічних пресах зусиллям від 10 до 1000 т. Унаслідок зовнішнього тиску в пресованому матеріалі, відбувається його ущільнення, часткове руйнування попередньої структури. Під час ущільнення і деформації в результаті тертя між частинками матеріалу відбувається виділення тепловій енергії, яка спільно із зовнішнім обігрівом елементів, що формують, приводить до плавлення зв’язуючого. Після того, як матеріал перейшов у в’язкопластичний стан, він під дією тиску розподіляється в прес-формі утворюючи монолітну і ущільнену структуру.

Процес затвердіння полягає в протіканні реакції зшивання макромолекул унаслідок поліконденсації між вільними функціональними групами зв’язуючого або затверджувача і зв’язуючого (двокомпонентні системи). Реакція відбувається під дією тепла, з виділенням низькомолекулярних, летючих речовин: вода, формальдегід, аміак, метанол і ін.

Пластмаса при цьому сплющується і стає однорідним матеріалом, який повністю заповнює порожнину прес-форми. Після відходу пуансону деталь виштовхується, оскільки вона розігріта, але тверда. Ливника у цьому випадку немає, тобто матеріал використовується більш економно, ніж при виготовленні деталі литтям під тиском.

Цей спосіб переробки відрізняється від компресійного пресування тим, що матеріал завантажується в завантажувальну камеру прес форми, де він переходить у в’язкопластичний стан, а потім під дією тиску передавлюється через ливарний канал в оформляючу порожнину. Завдяки наявності завантажувальної камери, матеріал проходить попереднє розігрівання і вже, будучи прогрітим, до температури близької до температури форми, під дією пуансона перетікає в оформляючу частину форми. Під час течії по ливарним каналам відбувається його гомогенізація. Розплав подається в заздалегідь зімкнуту форму, яка нагріта до температури пресування. Під час ливарного пресування не використовують підпресовки.

Для формування виробів даним методом використовують прес-матеріали з порівняно великим часом перебування у в’язкопластичному стані і підвищеною текучістю. Використовую попереднє прогрівання матеріалу перед дозуванням, можна скоротити цикл пресування.

Цей метод доцільно застосовувати, коли необхідно формувати вироби різної товщини, за наявності тонкої прохідної арматури, а також оформляючих знаків