Технологічні властивості пастмас.

Пластмасами називають матеріали, створені на основі природних або синтетичних високомолекулярних сполук, які здатні під впливом нагрівання і стискування перетворюватися на вироби.
Основою (зв'язувальною речовиною) пластмас є високомолекулярні сполуки — полімери. Більшість полімерів перебувають в аморфному стані і називаються смолами. У виробництві пластмас зазвичай застосовують синтетичні і рідше — природні смоли.

Головними цінними властивостями пластмас є: мала щільність — 940...1500 кг/м3 (0, 94...1, 50 г/см3), рідше до 2300 кг/м3; високі діелектричні властивості і стійкість до корозії; низька теплопровідність; антифрикційні властивості одних і фрикційні властивості інших пластмас; високі декоративні властивості; значна механічна міцність у волокнистих та шаруватих пластмасах; добрі технологічні властивості, що дають змогу виготовляти вироби високопродуктивними методами (без зняття) стружки.

До недоліків пластмас належать такі: деякі пластмаси деформуються при нагріванні, а за низьких температур стають крихкими; пластмаси мають низьку теплостійкість (здебільшого не перевищує 100... 120 °С); деякі пластмаси поглинають вологу (набухають), а деякі змінюють свої властивості під впливом атмосферних, температурних і хімічних чинників (старіють); у високомолекулярних пластмас зменшується еластичність, виникає жорсткість і крихкість, знижується механічна міцність.

Залежно від реакції смол при нагріванні пластмаси, що виготовлені на їхній основі, поділяють на термопластичні і термореактивні.

Термопластичні пластмаси при багаторазовому нагріванні й охолодженні зберігають здатність пом'якшуватися (переходити в пластичний стан), плавитись і знову тверднути. Завдяки цим властивостям такі пластмаси можна багаторазово переробляти.

Термореактивні пластмаси, нагріваючись, плавляться і за певної температури тверднуть унаслідок утворення складних тривимірних молекул; повторне нагрівання не повертає їм здатності плавитись.

Крім смоли, пластмаси можуть містити 40...70% наповнювачів, пластифікатори та інші добавки.

Наповнювачами є порошкові, волокнисті і листові матеріали. Вони зміцнюють і здешевлюють пластмасу, а також надають їй певних фізико-механічних і технологічних властивостей. Прозорі полімери наповнювачів не мають.

Пластифікаторами називають низькомолекулярні речовини (гліцерин, парафінове масло та ін.), які додають до складу пластмас з метою підвищення їхніх пластичності та еластичності. Стабілізатори затримують руйнування — старіння полімеру під дією світла, підвищеної температури та інших чинників (сажа, сполуки олова і свинцю та ін.).

Каталізатори прискорюють процес тверднення пластмас (уротропін тощо).

Мастильні речовини полегшують пресування пластмас і не дають їм змоги прилипати до стінок прес-форми (стеарин, віск та ін.)

Фарбники надають пластмасам різних кольорів (вохра, крон, сурик та ін.)