Назвіть типологію уроків у розвивальному навчанні та визначте їх структуру. Наведіть приклади уроків контролю з математики.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

В системі розвивального навчання (РН) є своя типологія і структура уроків.

1 .Створення ситуації успіху (СУ) – оцінка попереднього способу дії і того, чи вміємо ним користуватися 2.Створення ситуації розриву (СР) – пропонується завдання, зовні схоже на попереднє, але в корені – ні. 3.Аналіз умов – аналіз того, що було в попередньому способі, що дозволяло нам виконувати завдання, а зараз – ні. 4.Постановка навчальної задачі. Учитель підводить дітей до моменту, що вони самі формулюють навчальну задачу: «Треба знайти такий спосіб, щоб можна було…».Цю задачу фіксують коротко і стисло у модельній формі (знаковій чи графічній). Це є міст до наступного уроку або етапу уроку. 5.Аналіз умов рішення задач, щоб знайти, відкрити новий спосіб дії. 6.Моделювання і перетворення моделі. 7.Контроль способу – перевірка на практиці відкритого способу. 7.Оцінка способу – як я та інші вміють користуватися відкритим способом.

З цих етапів випливають і різні типи уроків:

Урок постановки навчальної задачи має таку структуру:

1. Створення ситуації успіху.2. Створення ситуації розриву. 3. Фіксація місця розриву в знаково-символічній формі.4. Формулювання навчальної задачі учнями й учителем.

· Аналіз умов, рішення задачі, моделювання відкритого способу

У структурі уроку цього типу можна виділити два компоненти:

1. Аналіз умов розв’язання задачі. 2. Власне розв’язання задачі, конструювання нового способу дії.

Часто цей тип уроку тісно переплітається з уроком моделювання в ситуації, коли вже в ході аналізу умов діти звертаються до моделі (будують її або перетворюють).

1. Перетворення умови задачі.2. Власне моделювання.3. Перетворення моделі.

Розробка серії спеціальних задач, де обмінюються цілі й засоби, у різних предметних областях є необхідною умовою формування навички, що знаходить для дитини особистісний сенс. Саме тоді реалізується повна усвідомленість здійснюваної дії: рефлексія на всю сукупність засобів, використовуваних у задачі. Такі задачі мають бути сконструйовані так, щоб у дитини виникли певні труднощі (в усвідомленні умов, описі результатів тощо), що вимагають від неї спеціального звертання до дії із засобом.

У структурі уроку контролю й оцінки можна виділити такі компоненти:

1. Створення навчальної ситуації. 2. Власне контроль і оцінка використання способу дії. 3. Рефлексія.

1. Розкрийте мету і завдання особистісно орієнтованого навчання. Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості. Метою особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації. Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

- розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

- розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;

- допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;

- формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.