Можна обчислити за формулою

v = —. (Ш.4.44)

At

Але швидкість води в руслі річки не є однаковою. Найбільшу швидкість

має поверхня води посередині річки. Швидкість течії зменшується з

наближенням до берегів та з глибиною, що спричинено тертям водного потоку

до ґрунту дна. Тому потрібно визначати середню швидкість г)сеР течії річки. Для

цього спочатку опускають поплавки на різних віддалях від берегів та

вимірюють час, за який вони пропливають між створами.

Для визначення швидкості течії на глибині використовують зв'язку

поплавків. Найпростіша зв'язка поплавків - це дві скляні колби, зв'язані

шнуром, довжину І якого можна змінювати. Верхній поплавок, заповнений

водою частково, пливе на поверхні води, а нижній, наповнений водою

повністю, - розтягує шнур і пливе на глибині. Така зв'язка рухатиметься із

середньою швидкістю

vcep = Ь" ов +^гяи6. (Ш.4.45)

Тому vnoe +ьгли6 = 2vcep. Звідси

^иб=2ьсер-ьпов. (ІИ.4.46)

Оскільки швидкість ьпов на поверхні води відома, знаходять швидкість

течії на різних глибинах, змінюючи довжину зв'язки /. Усереднюючи усі

> 308

Вертикальне знімання

значення швидкостей ми рі чних глибинах, можна знайти середню швидкість v

течії у річці.

Витратою води називається об'єм води в кубічних метрах, яка

проходить площу живого перерізу річки за 1 с

W = S-vcep. (ІІІ.4.47)

111.5. Нівелювання поверхні

111.5.1. Розмічування магістралей та сітки квадратів

Нівелювання поверхні - один із видів топографічного знімання, яке

никонують на місцевості із слабовираженим рельєфом для складання вели

комасштабних планів. Нівелювання поверхні дає змогу точніше визначній

висоти точок поверхні.

Для отримання плану вузької смуги посередині ділянки (вздовж смуги)

розмічують магістраль. Перпендикулярно до магістралі за допомогою

теодоліта і мірної стрічки розмічують поперечники на характерних точках

рельєфу та пікетних точках. На поперечниках, як і на магістралі, закріпляють

кілочками усі перегини рельєфу місцевості.

До порядкового номера точки поперечника приєднують позначення

пікетних і плюсових точок. Тоді легко з'ясувати, до якого поперечника та до

якої точки на магістралі відноситься точка. Крім того, ведуть зарис, на якому

записують віддалі між точками на поперечниках. На рис. III.5.1 показано

частину магістральної лінії від ПК5 до ПК6 та чотири поперечники на: ПК5,

IІК5+32, ПК5+67, ПК6.

Quot;

Lt; г

ПК5П

И

'Mil

< 371

.-.АІ -

671?...--9 61

••-.VАI'.... --'

672? --

IV

•9 62

" '" J:

- -Ш

1+37

+67

=6=

/ІПК6

VII

—-А.

55* " 6375 674* '6 64

Рис. III. 5.1. Схем а нівелювання точок магістралі та поперечників

Розділ II

Точки магістралі нівелюють, як звичайно під час поздовжнього технічного

іівелювання. Нівелюють або кожний окремо поперечники, або одночасно два, або

5ільше. На рис. III.5.1 показано одночасне нівелювання двох поперечників.

Важливо не порушити зв'язок з висотами пікетів та плюсових точок на магістралі.

Станції на рис. 111.5.1 позначено трикутниками і пронумеровано римськими

цифрами. Відліки рейок записують у журнал нівелювання.

Під час нівелювання значних площ, у місцях майбутньої забудови міст,

аеродромів та аеропортів тощо нівелювання площ зазвичай виконують у

вершинах квадратів. У цьому разі точки, що нівелюють, розподілені

рівномірно на всій площі. їх закріплюють на місцевості у вершинах квадратів.

Довжини сторін квадратів залежать від рельєфу та масштабу плану.

Для розмічування квадратів потрібно побудувати спочатку зовнішній

полігон - великий квадрат або прямокутник. Для цього на місцевості

закріплюють точку 1 та напрямок 1-А (див. рис. III. 5.2), вздовж якого від точки

1 відкладають сталевою стрічкою довжини сторін квадратів і закріплюють

точки 2, 3, 4, 5. Потім над точками 1 та 5 послідовно встановлюють теодоліт,

відкладають від напрямку 1-5 прямі кути і будують перпендикуляри до лінії 1-В

(напрямки 1-В і 5-С відповідно). Потім на цих перпендикулярах відкладають

стрічкою довжини сторін квадратів від точок 1 і 5 і отримують точки б, в, г, д, е,

та точки б', в', г', д', е' відповідно.

Для контролю вимірюють лінію е-е', яка має дорівнювати лінії 1-5.

Допускається розходження, не більше за 1: 2000. Якщо ця умова не виконується,

уточнюють розмічування квадратів. Якщо ж умова виконується, то вершини

великого квадрата (прямокутника) закріплюють ґрунтовими реперами, а всі

інші вершини квадратів - кілочками.

Вершини квадратів всередині вели-