Сантиметри. Наводять трубу на рейку так,

щоб одна віддалемірна нитка (див. рис.

IV. 1.5), наприклад а-а, проектувалась на

Початок штриха дециметра (наприклад,

дециметра 16). Відлік рейки буде 160, 0 см.

Другою ниткою в-в відлічують шкалу

рейки, оцінюючи десяті частки сантиметра

На око (у цьому випадку - 175, 3 см).

Різниця відліків п = 15, 3 см. Зручно мати

коефіцієнт К — 100. Тоді кількість санти-

метрів на рейці між віддалсмірпими

Рис. IV. 1.5. Вимірювання віддалі н и т к а м и (15 3 см) відповідатиме такій

нитковим віддалеміром

Тахеометричне знімання

самій кількості метрів на місцевості (15, 3 см х 100 = 15, 3 м), тобто 15, 3 м.

Залишається додати сталу С. Нехай С = 20 см, тоді d -15, 3 м + 0, 2 м = 15, 5 м.

Якщо достатньо знати віддаль з точністю до 0, 5 м, то сталою С = 0, 2 м можна

Знехтувати.

IV. 1.4. Визначення сталих К і С ниткового віддалеміра

Сталу складову віддалеміра С можна виміряти безпосередньо вздовж

груби рулеткою або лінійкою з міліметровими поділками. Наведемо трубу на

віддалену точку (далі ніж за 300 м). Сітка ниток буде в задньому фокусі

об'єктива. Оскільки фокусні віддалі до переднього і заднього фокусів однакові,

то для визначення / слід виміряти віддаль вздовж труби від об'єктива до сітки

ниток; віддаль від об'єктива до горизонтальної осі обертання труби S також

можна виміряти безпосередньо (рис. IV. 1.4).

Щоб визначити коефіцієнт ниткового віддалеміра К на рівниниііі

місцевості, забивають кілок урівень із землею і від нього, як від початку, у

вибраному напрямку відкладають сталу С і забивають другий кілок. Від ньої о

відмірюють мірною стрічкою горизонтальні віддалі 50 м, 100 м, 150 м і 200 м

(рис. IV. 1.6) і теж фіксують ці віддалі на місцевості кілками.

Над початковим кілком встановлюють прилад, а на решту послідовно

ставлять рейку. Якщо А" = 100, то між віддалемірами нитками послідовно

побачимо 50, 100, 150 і 200 поділок рейки. Якщо кількість поділок значно

відрізнятиметься, то таку рейку не можна використовувати для роботи.

Рис. IV. 1.6. Визначення коефіцієнта ниткового віддалеміра К

Коефіцієнт К і сталу С можна визначити аналітично. Для цього

достатньо дві лінії, довжини яких відомі 5і] і (бажано, щоб £ [ =20-г30 м;

.V2 = 150н-250 м) виміряти віддалеміром, тобто знайти щ та п2 - кількість

сантиметрових поділок між віддалемірними нитками.

Тоді можна записати два рівняння:

S, К-я, +С І S2=K n2+C. (IV.1.17)

RuiJ/л /V

У цих двох рівняннях невідомі К та С. Знайдемо їх. Віднімемо від

таого рівняння перше

Sx-S2=K-{nx-n2).

Або

K = S l + S i. (IV. 1.18)

пх + пг

З рівнянь (IV. 1.17)можемозаписати, що Сх = Sx -К • пх і C2~S2-Kn2.

Отже,

с +с

С = - і г~. (IV. 1.19)

IV. 1.5. Теорія ниткового віддалеміра в трубі

з внутрішнім фокусуванням

У трубах з внутрішнім фокусуванням використано ідею Порро. Ідея

злягає у застосуванні як фокусувальної лінзи збиральної, а не розсіювальної.

Методом підбору фокусних віддалей лінз об'єктива Ох і фокусувальної

кзи Ог та віддалі між ними / (рис. IV. 1.7) можна добитись, що при

)ризонтальному положенні труби аналітична точка містилася майже на

шкальній осі ММ' обертання тахеометра (в точці N).

Нехай від точок а та в віддалемірних ниток ідуть промені, паралельні до

зирної осі тОх. На своєму шляху ці промені проходять через фокусувальну

зу (ф.л.) 02 і, Після заломлення, через фокус F2, а потім натикаються на

нзу об'єктива Ох, яка зменшує кут розходження променів. Промені,

подовжуючи розходитись, перетинають рейку в точках А та В. В точці N

зрешуться тільки продовження променів Аах та Ввх під кутом у.

Рис. IV. 1.7. Нитковий віддалемір у трубі з внутрішнім фокусуванням

итюмітцпнни шіминті

Розглянемо трикутник ANN', в якому один катет NN' = J, другий

AN' = n/2 і п - кількість сантиметрів на рейці між точками А та В. З цього