Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Виска).
|
|
Якщо допустити, що на рис. 1.1.15 зображено геоїд, а лінія виска не
збігається з нормаллю МК, то зрозуміло, що величина кута В зміниться. Крім
того, оскільки площина меридіана РМТ)Р' збігається з нормаллю, а площина
астрономічного меридіана збігається з прямовисною лінією, то зміниться
положення площини PM'DP', а це означає, що зміниться і довгота L. Тому
потрібно дати визначення астрономічних широт та довгот.
Астрономічна широта - це кут між площиною екватора та прямовисною
пінією у певній точці.
Астрономічна довгота - це двогранний кут між площиною початкового
меридіана та площиною астрономічного меридіана цієї точки. Площина
істрономічного меридіана - це площина, що проходить через лінію виска в
іевній точці й паралельна до осі обертання Землі. Астрономічні широти і
іовготи позначають відповідно (р та Я.
У геодезичних роботах різницею між астрономічними і геодезичними
соординатами ніколи не нехтують. Ця різниця, спричинена відхиленнями
ірямовисних ліній і неправильним вибором розмірів та орієнтування референц-
ліпсоїда в тілі Землі, є предметом вивчення вищої геодезії.
У географії за фігуру Землі звичайно приймають кулю й нехтують
іідхиленням прямовисних ліній. В результаті астрономічна та геодезична
истеми координат перетворюються на єдину географічну систему координат.
Ірямовисні лінії й нормалі збігаються і стають радіусами, які перегинаються в
[снтрі кулі. Географічні широти і довготи також прийнято позначати (р та Я.
Загальні відомості з топографії
У зв'язку з широким застосуванням супутникової геодезії не тільки для
сіворення геодезичних мереж, але й в топографії великого значення набуваг
.ч-оцентрична система прямокутних просторових координат (рис. І.1.16).
Початок координат точку О вибирають у центрі мас Землі. Тому система
тримала назву " геоцентрична", на відміну від топоцентричної, у якій початок
мюрдинат на поверхні Землі. Вісь OZ спрямована вздовж осі обертання Землі
іо Північного полюса. Вісь ОХ лежить на лінії перетину площини початкового
меридіана з площиною екватора. Вісь ОУ - лінія перетину площини меридіана,
перпендикулярного до початкового меридіана з площиною екватора.
Гоордипати довільної точки М в цій системі визначаються
мі іріїками X = ОМ і = М0М2; У = ОМ2 = М0МХ; Z = ОМг = М0М.
Щоб побудувати відрізок М0М, що дорівнює Z, спроектуємо точку М
на площину екватора. В площині екватора матимемо точку М0. Далі з точки
Л/„ проведемо в площині екватора лінії, паралельні до осей ОХ та ОУ. Тоді на
них осях агримаємо точки М, та М2, а також матимемо відрізки М0М2=Х та
/
/'ис. 1.1.15. Гєодезичнікоординати BiL Рис. 1.1.16. Геоцентрична система
точок земної поверхні на еліпсоїді прямокутних просторових координат
Л/..Л/, = у. II
Розділ I
1.2. Картографічні проекції, карти та плани
1.2.1. Загальні відомості про картографічні проекції'
Коли ведуть мову про зображення поверхні Землі на площині (на карті
або плані), то мають на увазі зображення контурів різних предметів та
нерівностей місцевості (рельєфу). Кожний контур та об'єкт місцевості - це
безперервна низка точок, прямих і кривих ліній. Отже, зображення Земної
поверхні на площині можна виконати, зобразивши множину точок та ліній цієї
поверхні. Методів зображення поверхні Землі на площині дуже багато.
Детальним вивченням цих методів займається математична картографія. Зв'язок
між прямокутними координатами (X, У) положення точки на площині та гео-
дезичними координатами (широтою В, довготою L) на еліпсоїді можна подати
в загальному вигляді
Знаючи геодезичні координати (B, L) точки на еліпсоїді і математичні
залежності, можна визначити відповідні координати цієї точки (Х, У) на
площині.
Ми розглянемо лише питання, необхідні, щоб зрозуміти суть картогра-
фічних проекцій, які використовують у топографії. Для спрощення міркувань
припустимо, що поверхня Землі (меридіани, паралелі, контури материків,
океанів, озер, населених пунктів) зображається спочатку на глобусі певного
розміру, а потім поверхню глобуса переносять на площину за певним законом.
Закони проектування географічної мережі меридіанів і паралелей на площину
називають картографічними проекціями. Зображаючи поверхню Землі на
глобусі, ми зменшуємо всі лінійні розміри на цій поверхні в однакову кількість
разів. Ступінь такого зменшення називається масштабом. Якщо йдеться про
оденшення лінійних розмірів, то масштаб в такому разі називають масштабом
довжин; якщо порівнюють площі, то масштаб називається масштабом площ.
Звернемо увагу, що за такої постановки картографічної задачі необхідно
зорівнювати відповідні величини на карті і на глобусі; на карті і на поверхні
Землі та, нарешті, на глобусі і на поверхні Землі.
Відношення деякої лінії на глобусі (наприклад, радіус глобуса - R0,) до
відповідної лінії на земній кулі (наприклад, радіус земної кулі - R3)
зазивається головним, або загальним, масштабом карги і позначається бук-
ЮЮ /J.
(1.2.1)
Загальні відомості з топографії
Достатньо точне зображення поверхні Землі, прийнятої за поверхню кулі,
можна отримати на глобусі. Проте на маленькій кулі, якою і є глобус, можна
юЬрачити поверхню Землі тільки в загальних рисах. Великі глобуси — громіздкі
п незручні у користуванні, а для інженерного проектування вони взагалі
непридатні. Немає альтернативи детальному зображенню поверхні Землі на
миощині.
Зображаючи поверхню глобуса на площині, намагаються зберегти розміри
< и\ чи інших фігур, прямих та інших ліній. Але повністю зберегги їх
|
|