Особистісно орієнтованого заняття

Автор-розробник: - С.Подмазін.

Суть. Мета особистісно орієнтованої ос­віти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність та стосунки відповідно до стійкої ієрар­хічної системи гуманістичних і буттєвих (екзистен­ціальних) особистісних цінностей. Для того, щоб стати суб'єктом навчальної діяльності, студент по­винен оволодіти її етапами: орієнтація — цілепокладання — проектування — організація — реалі­зація — контроль — корекція — оцінка.

Студенти опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає їм: орієнтуватися в ма­теріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяль­ності, реалізувати план діяльності, маючи мож­ливість варіювати цей процес у межах визначе­них норм, самостійно або спільно з іншими студентами й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи п з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб'єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження цієї мети студентами й педагогом у діалоговій взаємодії є пер­шим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети — немає суб'єкта.

Технологічні етапи особистісно орієнтова­ного заняття такі:

Етап орієнтації:

· мотивація подальшої діяльності викладачем, позитивна настанова на роботу;

· орієнтація студентів про місце певного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, сло­весна настанова тощо);

· опора на особистий досвід студентів із проблеми заняття.

Етап ціле покладання:

· викладач спільно зі студентами визначає особистісно-значимі цілі наступної діяльності на занятті (що може дати це заняття студенту зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);

· визначення показників досягнення постав­лених цілей (які знання, уявлення, способи діяль­ності свідчитимуть про це).

Етап проектування:

· залучення студентів (за можливістю) до плану­вання подальшої діяльності через попередню ро­боту (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні за­вдання);

· складання плану очікуваної роботи;

· 1 обговорення складеного плану.

Етап організації виконання плану діяль­ності:

· надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індиві­дуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнена відповідь; узагальнено чи на конкрет­них прикладах тощо);

· вибір студентами способів фіксації пояснення но­вого матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки та ін.);

· вибір студентами (за можливістю) завдань і спо­собів їх виконання при закріпленні знань, форму­ванні умінь та відпрацюванні навичок;

· варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності та способом виконання).

Контрольно-оцінювальний етап:

· залучення студентів до контролю за ходом на­вчальної діяльності (парні й групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);

· участь студентів у виправленні зроблених пома­док, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);

· надання студентам можливості самостійно або за допомогою викладача, інших студентів порівню­вати отриманий результат із критеріями еталона (мети);

· використовування механізмів «цінування» (позитивного ставлення до успіхів студентів) і «оцінювання» (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.

Прогнозовані результати: створення умов для розвитку суб'єктності, пізнавальних мотивів учіння, вільного вибору та відповідальності осо­бистості за результати власної діяльності.