Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями ї народами. Ці традиції сягають ще в давню історію української школи. Так, Статут Львівської братської школи (кінець ХVІ ст.) проголошує рівність усіх учнів: ”Багаті перед убогими нічим не можуть бути в школі вищі, як тільки наукою, тілесно ж всі рівні”. в Статуті звертається велика увага і на необхідність гуманного ставлення учителя до учнів: ”Учитель повинен і вчити і любити дітей всіх однаково, як синів багатих, так і сиріт убогих, і тих, хто ходить по вулицях, просячи шматок хліба”. Гуманне ставлення до дітей може забезпечити тільки доброчесна людина, тому до вчителя ставились високі вимоги: ”Дидаскал, або вчитель, має бути благочестивий, розсудливий, смиренномудрий, лагідний, стриманий, не п'яниця, не блудник, не хабарник, не гнівливий, не заздрісний, не сміхотворець, не лихослов, не чародій, не басносказатель, не посібник єресей, але прихильник благочестія, в усьому являючи собою взірець добрих діл”. [8, 79]. Такі вимоги до школи та вчителя відстоювали та запроваджували в практику навчання видатні українські просвітителі Стефан Зизаній, Кирило Ставровецький, Памво Беринда, Іов Борецький, Інокентій Гізель, Симеон Полоцький, Григорій Сковорода та багато інших.

Демократизація освіти та виховання підростаючих поколінь була основною метою життєдіяльності видатного вітчизняного педагога К.Д.Ушинського, який у другій половині ХІХ століття висував найпрогресивніші для того часу ідеї в галузі народної освіти. За істинно народну, прогресивну школу, що дає дітям глибокі наукові знання, виступав і великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко. У різних формах висловлював він протест проти каральних методів виховання.

У сучасній школі суверенної України навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими кадрами.

Важливим аспектом демократизації сучасної школи є розвиток системи самоврядування, реформування управлінської сфери. Законом України “Про освіту” в українській національній школі створено органи самоврядування, до складу яких входять насамперед загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної республіки Крим, Всеукраїнський з'їзд працівників освіти. На рівні загальноосвітньої школи демократизація управління здійснюється у формі запровадження шкільних рад, до складу яких входять: 30% - від учителів і персоналу школи, 30% - від учнів з 13-річного віку, 30 - 40% - від батьків і представників громадськості.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують в межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності закладів освіти. Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань.

Створення демократичних засад в життєдіяльності закладів освіти незалежної України сприяє й відповідному формуванню демократичних стосунків між учасниками навчально-виховного процесу. Люди поступово звикають до елементарних, вироблених віками правил співжиття, до виконання їх без насилля, без примусу, без застосування того особливого апарату для примусу, що, як відомо, називають державою авторитарного стилю відносин.

В сучасному українському суспільстві, як, певна річ, і в інших демократичних державах, розвиваються такі основні види людських відносин: дружні, товариські, високоморальні, правові, відповідні встановленим етичним нормам; негативні, недружелюбні. Завдання школи, сучасного вчителя-вихователя полягає в тому, щоб формувати у своїх вихованців саме дружні, високоморальні, товариські морально-естетичні відносини.

Успішність діяльності сучасної школи в значній мірі залежатиме від того, чи відмовиться в цілому суспільство від стереотипів минулих часів, чи готове воно перейти до перебудови взаємовідносин, чи готова сама школа до заміни педагогіки вимог і заборон, авторитарності на педагогіку співробітництва і співдружності, наукової виховної мудрості.

У вихованні учнів педагоги та батьки як партнери доповнюють один одного. Критерієм і мірою їхньої діяльності є дитина, її фізичне і моральне здоров'я, всебічний розвиток. Одним із важливих показників виховної діяльності сім'ї і школи у їхній єдності і взаємодії є постійна турбота про широке впровадження в практику своєї виховної діяльності етнопедагогіки, педагогіки народознавства, які є природною основою єднання родинного ї шкільного виховання дітей.