Основні функції Я-концепції.

В " Я-концепції" запрограмовано, якою має бути поведінка людини. Оскільки " Я-концепція" - це уявлення про " Я", яке може бути правильним чи неправильним, то воно частково може існувати і в неусвідомленій формі, усвідомлюючись непрямо, через поведінку. " Я-концепція" ' спрямовує і орієнтує поведінку. Так, наприклад, якщо в мозку " Я" запрограмовано, що я добрий учень, то я можу подолати всі спокуси розваг, свою слабкість та лінощі для того, щоб підтвердити своє " Я". Але якщо в моєму " Я" зафіксовано, що я " сильний та нещадний", то мені важко виявляти людяність, душевність, а будь-який вияв цих рис я розглядатиму як слабкість, яку зневажатиму. Розходження між " Я-концепцію" особистості та її реальною поведінкою переживається дуже боляче, тому що руйнується уявлення про себе. Вихід з такої ситуації можливий через зміну або " Я-концепції", або поведінки. Досягнення згоди із самим собою можна домогтися виробленням здатності сприймати себе таким, яким я є. І таке сприйняття стає можливим, якщо особистість терпимо ставиться до неузгодженості, усвідомлюючи причину внутрішнього переживання, конфлікту, змінюючи уявлення про саму себе. У такому разі виникає необхідність коригувати " Я-концепцію" і якщо особистість не робить цього, то ми можемо говорити про дисгармонійну будову особистості, яку постійно розривають внутрішні конфлікти, зав­дяки чому утруднюється процес саморозвитку. Велику роль в регуляції внутрішніх конфліктів мають відігравати практична психологія, шкільні психологи, яких, на жаль, в наших школах обмаль. Практична психологія має великий набір методик і технологій для розвитку психологічного механізму /методи психічної саморегуляції, ігрові та дискусійні мето­ди; екзистенціональні, сентизивні та трансперсональні тренінги/.

Певну роль відіграє " Я-концепція" і при визначенні очікувань людини, тобто її уявлень про те, що має відбутися. Так, наприклад, діти, які вболівають за свої успіхи в школі, часто кажуть: “Я знаю, що стану повним дурнем", або " Я знаю, що погано напишу цю контрольну роботу ". Іноді за допомогою таких суджень учень намагається підбадьорити себе; іноді вони виражають його реальну невпевненість. Очікування дитини і поведінка, що їм відповідає, визначаються врешті-решт її уявленнями про себе, її самооцінкою.

Самооцінка на різних вікових стадіях розвитку особистості має свої особливості. Самооцінка підлітка досить динамічна тому, що не вироблені, не існують критерії, на які спирався б підліток. У юнацькому віці вона вже дещо стійкіша, сталіша, хоч і піддатлива д озмін і розвитку. На формування самооцінки підлітків і юнаків впливають такі фактори: І/ зіставлення реального образу " Я" з ідеальним, тобто з тим, яким би індивід хотів би бути; 2/ інтеріоризація соціальних реакцій на індивіда, тобто схильність підлітків і юнаків оцінювати себе, так, як, на їхню думку, оцінюють їх інші люди; З/ оцінювання успішності своїх дій і вчинків через призму своєї ідентичності, тобто успішності виконання самостійно вибраного діла.

Формуючи власне " Я", людина повинна спиратись на певний зразок, мати ідеал. Але між ідеалом, що формується як перспектива розвитку і поведінки власного " Я", і реальною самооцінкою існує певне розходження, протиріччя. Надто значна розбіжність між " Я" реальним і ідеальним стає умовою внутрішнього конфлікту. У випадку значного протиріччя між самооцінкою і адекватною оцінкою у підлітків і юнаків порушується душевна рівновага, змінюється поведінка. Якщо самооцінка нижча за адекватну, то з’являються ознака тривожності, очікування негативної думки про себе, що досить суттєво впливає на успіхи у навчанні. Тому у формуванні складових " Я-концепції" підлітків і юнаків завжди необхідна допомога вчителя, сім'ї, що сприяла б виробленню позитивної " Я-концепції" як запоруки самовдосконалення, саморозвитку особистості.