Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.

Певна річ, основною, найбільш важливою і необхідною ланкою реформування і оновлення освіти є загальна середня освіта, яка повинна забезпечувати максимальний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення. Українська держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може отримуватися у різних типах закладів освіти.

У сучасних умовах загальноосвітня школа виступає важливим фактором відродження нації, виховання у молоді національної свідомості і гідності, активним засобом боротьби з національним нігілізмом, з проявами комплексу національної неповноцінності, нижчості, відступництва від своєї нації. Принцип єдиної трудової політехнічної школи на основі ідей гуманізму, демократії та інтернаціоналізму означає надання всім дітям рівних можливостей для одержання освіти, відображає єдність ї взаємозв'язок усіх ступенів загальної середньої освіти, її безперервність, наступність всіх компонентів навчально-виховної системи - мети, змісту, методів, засобів і організаційних форм. Школа діалектично поєднує національний та інтернаціональний зміст освіти, забезпечує вступ до скарбниць світової культури, необхідний рівень міжнаціонального спілкування.

Державна система загальної середньої освіти відокремлена від церкви і носить світський характер. Приватно громадяни України можуть навчати своїх дітей релігії індивідуально чи в створюваних релігійними об'єднаннями навчальних закладах і групах. За бажанням дітей чи їхніх батьків у школі може бути організоване добровільне вивчення “Історії релігій”.

Вся діяльність загальноосвітньої школи спрямовується на утвердження гуманістичного призначення освіти, її визначальної ролі в економічному, соціальному, політичному і духовному оздоровленні суспільства. Гуманізація і гуманітаризація школи передбачає зміцнення органічного зв'язку навчання в ній з витоками національної культури, гуманітарними традиціями людства, досягненнями вітчизняної і світової громадської думки, подолання розриву між культурою, наукою і освітою.

Найважливішими напрямами відродження школи є: реалізація в навчанні та вихованні підростаючого покоління ідеї народності на основі засвоєння позитивних традицій національних культур українців та інших народів, що проживають в Україні, відродження ролі школи в розвитку культури народу; демократизація всіх сторін шкільного життя, перетворення школи з відомчої ідеологічної установи в громадсько-державний інститут, відхід від жорсткого одержавлення і регламентації її діяльності, широкий розвиток самодіяльних засад, залучення громадськості до визначення і здійснення шкільної політики; індивідуалізація навчально-виховного процесу, організація його з урахуванням здібностей, нахилів, інтересів дітей та їхнього інтелектуального, фізичного і психічного розвитку, диференціація, яка передбачає варіативність змісту, форм і методів навчання та виховання; інтеграція зусиль всіх соціальних інститутів виховання - сім'ї, школи, позашкільних установ, виробничих колективів, громадських організацій для поліпшення виховання підростаючого покоління.

Ці концептуальні ідеї і положення мають знайти насамперед конкретне відображення в навчальних планах, програмах і підручниках шкіл усіх типів - основних нормативних документах, які визначають зміст їх діяльності.

Зміст навчального матеріалу загальної середньої освіти поділяється на державний і шкільний компоненти. Державний компонент забезпечує соціально необхідний для кожної молодої людини обсяг і рівень знань, умінь ї навичок. Він опрацьовується та методично забезпечується Міністерством освіти України і включає: мовно-літературну освіту (рідна, державна та іноземна мова та література), математику і основи інформатики, суспільні предмети (історія, географія з елементами економіки, правознавство), естетичні предмети (музика, образотворче мистецтво), трудове навчання і фізичну культуру.

Навчальний час між шкільними дисциплінами (з урахуванням вибірково-обов'язкових предметів) розподіляється так: суспільно-гуманітарний цикл - 40-46%, природничо-математичний - 30-35%, естетичний - 10%, оздоровчо-трудовий - 21%.

Шкільний компонент складається з вибірково-обов'язкових предметів, індивідуальних та групових занять, курсів за вибором і профільного навчання, факультативів. Цей резерв часу становить в середній загальноосвітній школі 78 - 104 години на тиждень, або 24-26%, а в старших класах - 35-40% усього навчального часу. Шкільна рада реалізує цей резерв для задоволення потреб дітей через організацію компенсуючих і розвиваючих занять, поглиблене вивчення окремих предметів, введення нових курсів та поглиблене і профільне їх вивчення, заняття учнів за індивідуальними програмами. Шкільний компонент має реалізувати регіональні особливості й умови, в яких працює школа.

Новим у шкільному компоненті є введення вибірково-обов'язкових предметів, які визначаються шкільною радою в межах загального сумарного навантаження. Ці дисципліни дають можливість поглибити знання і вміння учнів насамперед з рідної, державної та іноземних мов, математики; доповнити державний компонент важливими курсами з історії, культури та мистецтва, основ економіки, екології; запровадити профільне (професійне) навчання в старших класах; передбачити спеціальні заняття з охорони життя і здоров'я дітей.

Надзвичайно важливим завданням оновлення змісту освіти є широке вивчення народознавства, що в поєднанні з краєзнавчою роботою дасть глибокі і системні знання про особливості й цінності традицій та культури українського народу і національних меншин, привчить молодь до народних надбань, національної історії, звичаїв, побуту в органічному взаємозв'язку із загальнолюдською культурою.

На національній основі перебудовується зміст історичної і географічної освіти. Так, з історії запроваджено два курси: “Всесвітня історія” та “Історія України”. Зміст історичних дисциплін має враховувати процеси, які нині відбуваються у методології історії стосовно утвердження нової концепції історичного процесу. Принциповим є осмислення історичних фактів, подій і явищ, різноманітності шляхів розвитку суспільства відповідно до життєвої правди.

Різко змінився в умовах самостійної України і підхід до вивчення предметів мовно-літературного циклу. Пріоритетна роль тут відводиться вивченню рідної мови та літератури (20-25% навчального часу). Оволодіння українською мовою як державною є обов'язковим для всіх учнів загальноосвітньої школи. Мова одного з народів України (російська, польська, румунська, чеська тощо) може вивчатись на комунікативно-практичному рівні, переважно на ІІ ступені навчання, згідно з побажаннями учнів (вибірково-обов'язкові предмети).

Враховуючи значне розширення міжнародних зв'язків, важливого значення набуває вивчення школярами іноземних мов, на що в базовому навчальному плані відводиться до 20-34 годин на тиждень.

Зміст природничо-математичної підготовки учнів формується з урахуванням класичних основ відповідних дисциплін, тенденцій розвитку науки, економіки. Цикл цих предметів обов'язковий для вивчення в усіх типах шкіл на всіх ступенях навчання. Однак у змісті природничо-математичної підготовки необхідно посилити її гуманістичний аспект. Підвищенню ефективності навчання безумовно сприятиме підготовка варіативних навчальних програм, різнорівневих підручників.

Ефективним методом здійснення диференціації в старших класах загальноосвітньої школи є профільне навчання, покликане забезпечити глибоку допрофесійну підготовку старшокласників у тій сфері знань і діяльності, в якій у них виявилися здібності: гуманітарні, фізико-математичні, хіміко-біологічні, технічні, сільськогосподарські, економічні, художньо-естетичні, екологічні, педагогічні тощо.

В останні роки в процесі реалізації принципів гуманізації освіти, диференціації навчання педагогічний процес все більше спрямовується на особистість кожного учня. Посилилась увага до роботи з обдарованими дітьми: розроблена спеціальна програма ”Творча обдарованість”. Однією з ефективних форм такої діяльності є організація спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів, гімназій, ліцеїв тощо.

У навчальних планах для шкіл і класів з поглибленим вивченням окремих предметів за рахунок шкільного компонента збільшено час на вивчення відповідних дисциплін. Розподіл годин між окремими курсами і темами профільних предметів здійснюється вчителями за спеціальними програмами, розробленими Міністерством освіти, або вчителями спільно з працівниками базових вузів, наукових та інших установ. Зміст трудового навчання узгоджується з поглибленими курсами.

Гімназії та ліцеї працюють за спеціальними навчальними планами, які розробляються педагогічними колективами спільно з вищими навчальними закладами. Міністерством освіти України розроблений базовий навчальний план гімназії, який передбачає широкий спектр предметів за вибором: мови народів України, стилістика української мови, старослов'янська мова, латина, грецька мова, народознавство, ораторське мистецтво, поетика, логіка, історія, культура, етнографія, людина і суспільство, вступ до філософії, основи екології та економіки, ритміка, хореографія тощо.

Базовий навчальний план ліцею диференціює навчальну роботу учнів за основними профілями: філологічний, історико-філософський, художньо-культурний, фізико-математичний, біолого-хімічний, економічний, технічний. Їх кількість і зміст визначаються конкретним педагогічним колективом відповідно до потреб учнів і кадрового та навчально-методичного забезпечення. Додаткові предмети в ці навчальні плани вводяться залежно від напрямів і профілів: основи етики, естетика, культура та мистецтво України, основи моделювання та конструювання тощо. Для учнів відкриваються широкі можливості щодо вибору додаткових курсів. Зокрема, на технічному профілі ліцею можуть пропонуватись: мікропроцесорна техніка, електротехніка, електроніка і радіотехніка, ергономіка, соціальна психологія, аудіо- і відеотехніка, дизайн, менеджмент та підприємництво, основи сучасного виробництва, інформатика й управління.

Професійна освіта в Україні здійснюється в системі вищих та середніх спеціальних навчальних закладів: в багатопрофільних університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, технічних, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. Професійно-технічна освіта надається в середніх професійно-технічних училищах, які забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;

- другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади освіти;

- третій і четвертий рівні (залежно від висновків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

· молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші види закладів освіти першого рівня акредитації;