Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Таблиця 15
Найважливішою ознакою учасника адміністративного процесу і однією з передумов виникнення правовідносин, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства, є наявність адміністративної процесуальної правосуб’єктності, яка містить у собі адміністративну процесуальну правоздатність та адміністративну процесуальну дієздатність. Згідно з ч. 1 ст. 48 КАС України адміністративна процесуальна правоздатність – це здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві. Вона визнається за всіма громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також за органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами і організаціями, які є юридичними особами. Адміністративна процесуальна правоздатність виникає у громадян з моменту їх народження і припиняється смертю. У юридичних осіб вона виникає з моменту їх створення та припиняється їх ліквідацією. Необхідною для учасника справи є також наявність адміністративної процесуальної дієздатності. Адміністративна процесуальна дієздатність – це здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі довіряти ведення справи процесуальному представникові. Згідно з ч. 2 ст. 48 КАС України адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які, по-перше, досягли повноліття, по-друге, не визнані судом недієздатними. Також процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які не досягли повноліття у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Це, наприклад, можуть бути справи з приводу одержання паспорта громадянина України, реєстрації зміни імені, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного проступку (з 16 років), спори з приводу легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій (засновниками таких організацій можуть бути фізичні особи, які досягли 15-річного віку) тощо. Крім того, в окремих випадках адміністративною процесуальною правоздатністю наділені блок партій, блок місцевих організацій партій, ініціативна група референдуму, громадська організація. Ці суб’єкти відповідно до законів про вибори та референдуми можуть бути учасниками правовідносин, пов’язаних з процесом виборів чи референдумів. Тому відповідно до статей 172, 174, 175 КАС України вони можуть бути і учасниками адміністративного процесу. У справах про тимчасову заборону окремих видів або всієї діяльності, ліквідацію об’єднання громадян відповідачами поряд з іншими об’єднаннями громадян можуть бути громадські організації, які легалізовані у спосіб повідомлення про їх заснування. Відповідно до ст. 50 КАС сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем називається особа, яка вважає, що її право, свобода чи інтерес у галузі публічно-правових відносин порушено і звертається до адміністративного суду за захистом цього права, свободи чи інтересу. Відповідачем вважається особа, яка, на думку позивача, порушила його право, свободу чи інтерес і повинна усунути це порушення чи компенсувати шкоду. Позивачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), які не є суб’єктами владних повноважень, органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (суб’єкти владних повноважень). Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації, тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС у справу в будь-який час до закінчення судового розгляду можуть вступити треті особи. Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення адміністративним судом несприятливого для себе рішення. Залежно від вступу в процес у справі треті особи можуть умовно поділятися на два види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги; треті особи, які не заявляють самостійних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Обсяг прав і обов’язків представників залежить від уповноваження представника довірителем, якщо представник діє на підставі довіреності, або у межах договору про надання юридичної допомоги, або у межах, встановлених законом, якщо представник діє на під ставі закону. Право на відмову від позову, визнання адміністративного позову, його зміни, укладення мирової угоди та оскарження судового рішення представник може мати лише тоді, коли цими правами він спеціально наділений у виданій йому довіреності. Стаття 62 КАС містить перелік учасників адміністративного процесу, які не мають юридичної заінтересованості у результатах вирішення адміністративної справи. Їх можна поділити на дві групи: 1) особи, які обслуговують адміністративне судочинство (секретар судового засідання, судовий розпорядник, перекладач); 2) особи, які сприяють розгляду справи (свідки, експерти, спеціалісти). Процесуальне положення секретаря судового засідання встановлене ст. 63 КАС України. Він здійснює судові виклики і повідомлення з додержанням усіх норм глави 3 КАС України, доповідає судові, хто з викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився і повідомляє про причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Під час судового засідання секретар здійснює повне його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу, веде журнал судового засідання та/або протокол судового засідання. Секретар судового засідання оформляє всі матеріали адміністративної справи. Перелік повноважень секретаря судового засідання не є вичерпним. В КАС України містяться також деякі інші його обов’язки, наприклад обов’язок скласти протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення (ст. 45 КАС). Крім того, в п. 6 ст. 63 КАС передбачена обов’язковість виконання секретарем судового засідання інших доручень головуючого у справі. Секретар судового засідання виконує функції судового розпорядника в разі відсутності останнього в судовому засіданні (ч. 4 ст. 64 КАС України) – це забезпечення додержання особами, що знаходяться в суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні, обов’язки щодо: забезпечення належного стану зали судового засідання і виходу суду з неї; слідкування за дотриманням порядку особами, які присутні в залі судового засідання; отримання від учасників адміністративного процесу документів і матеріалів та передання їх суду під час судового засідання; виконання розпоряджень головуючого щодо приведення до присяги перекладача, експерта; запрошення до зали судового засідання свідків та виконання розпоряджень головуючого щодо приведення їх до присяги; виконання інших розпоряджень головуючого, які пов’язані із забезпеченням умов, що необхідні для розгляду адміністративної справи. Спеціаліст – це особа, яка володіє спеціальними знаннями і навичками застосування технічних засобів, може надавати консультації суду під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Допомога спеціаліста потрібна, насамперед, у процесі доказування. Наприклад, як спеціаліста може бути запрошено фахівця у галузі комп’ютерної техніки для роз’яснення процесу електронного документообігу, для відтворення електронних документів перед судом тощо. На відміну від висновку експерта, результати роботи спеціаліста не є джерелом доказів, а лише допомагають суду та іншим учасникам процесу розібратися в інформації, яка постає перед ними, та зрозуміти її. Важливою процесуальною фігурою в адміністративному процесі є свідок. Свідок особисто бере участь у судовому засіданні. На показаннях свідків ґрунтуються судові рішення. В якості свідка до судового засідання може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що допоможуть у вирішенні справи. Проте, за загальними принципами, існують обмеження щодо осіб, які можуть бути допитані судом як свідки. Так, не можуть бути допитані: недієздатні особи, особи, які перебувають на лікуванні чи обліку у психіатричному закладі в силу того, що не можуть через свої психічні або фізичні вади правильно сприймати дійсність, давати правильну оцінку подіям тощо. Також не можуть бути свідками представники та захисники за фактами та обставинами, що стали їм відомі під час виконання обов’язків представника або захисника. Не вправі допитуватися священнослужителі про відомості, які стали їм відомі під час сповіді віруючих. Судді, народні засідателі і присяжні не можуть свідчити про факти і події, про обставини, що були обговорені у нарадчій кімнаті. Фізична особа може відмовитися від надання свідчень проти себе, близьких родичів, членів сім’ї або проти близьких родичів цих осіб. Перед допитом свідка у судовому засіданні його приводять до присяги в якій він присягається говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи, а текст присяги та розписка приєднується до матеріалів справи. Трапляються випадки, коли свідки уникають надання свідчень. Це трапляється з різних причин. Проте існує процесуальна можливість зобов’язати свідка з’явитися для дачі пояснень. Для цього суд, може винести ухвалу про застосування приводу. Привід не може бути застосований до певних категорій осіб, серед яких: малолітні особи, неповнолітні особи, інваліди першої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів. Треба зазначити, що родинні або інші близькі відносини не є обмеженням для залучення як свідків, проте законом передбачена можливість фізичної особи відмовитися від дачі показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Основним обов’язком свідка є те, що він повинен з’явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Стаття 66 КАС України встановлює основні засади процесуального положення експерта в адміністративному процесі. Експерт є особою, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення окремих експертиз можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. За загальним правилом, не можуть залучатися до виконання обов’язків експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. Головним обов’язком експерта є проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об’єктивного письмового висновку щодо поставлених йому питань, у разі необхідності – з’явлення за викликом суду та надання висновку або роз’яснення його в судовому засіданні. Крім цього, експерт повинен забезпечити збереження об’єкта експертизи; невідкладно повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів; у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявити суду клопотання щодо його уточнення або повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.
|