Таблиця 13

Стаття 21 КАС України визначає правила підсудності кількох пов'язаних між собою вимог (підсудність за зв’язком справ). Проте деякі вчені дотримуються думки, що сукупність правил, які слід враховувати при визначенні підсудності тієї чи іншої справи навряд чи можна називати підсудністю пов’язаних між собою вимог як самостійним видом підсудності. Правило, що встановлене у ч. 1 ст. 21 КАС України, є важливою стадією провадження в суді першої інстанції. Проте воно не впливає на юрисдикцію адміністративного суду, а відтак, є додатковими вимогами підсудності в дміністративних справах[4].

Позивач може заявити кілька вимог до відповідача в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Можливість об’єднання кількох вимог в одному провадженні дозволяє досягти процесуальної економії – забезпечення розгляду в одному провадженні пов’язаних вимог, щоб кожну вимогу не розглядати як окрему адміністративну справу.

Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. Це означає, що позивач наперед повинен визначити предметну та територіальну підсудність кожної з вимог у справі, а потім в залежності від цього визначення вибрати суд, який повинен розглянути його справу.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) – місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна Київському апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) – іншому адміністративному суду, таку справу розглядає Київський апеляційний адміністративний суд.

За загальним правилом, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства (господарського, конституційного, кримінального, цивільного), якщо інше не встановлено законом. На сьогодні такий виняток встановлений у ч. 2 ст. 21 КАС України, який допускає об’єднання в одне провадження вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та вимоги вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Окремо вимоги про відшкодування шкоди в адміністративному процесі не вирішуються.