Принципи відбору навчального матеріалу та структура підручників з читання для 2-4 і 5-9 класів.

Структура підручників по читанню обумовлена програмними вимогами. У 2-6-му класах проводиться пояснювальне читання, яке є цілою системою учбового зайняття, в процесі якого у школярів удосконалюється техніка читання, розвиваються уміння аналізувати твори, пояснювати вчинки героїв і причинну обумовленість подій. Доступність аналізу забезпечується за рахунок угрупування матеріалу відповідно до певних тем, пов'язаних з життям і досвідом дітей. Це сезонні зміни в природі, морально-етичні проблеми (" Що таке добре"?, " Дружна сім'я", " Наша Батьківщина" та ін.). Таке розташування матеріалу даті можливість спиратися в розборі творів на спостережувані в даний момент сезонні зміни в природі, шкільні і класні заходи, вчинки і справи дітей. Починаючи з 5-го класу, до розбору творів притягуються знання учнів по історії Росії. Доступність розуміння читаного досягається також і за рахунок спеціального відбору твору по жанрах. У книги для читання для 2-6-го класів включають, як правило, твори малих форм: невеликі за об'ємом і доступні по сюжету оповідання, казки, вірші, байки, прислів'я, загадки. Окрім художніх творів в підручники поміщають науково-популярні статті. Їх зміст в підручниках для молодших класів багато в чому відбиває тематику уроків розвитку усної мови.

З 7-го класу розпочинається так зване літературне читання. Школярі знайомляться з творами класиків російської літератури або з фрагментами з цих творів, читають твори сучасних письменників і поетів, вивчають біографії авторів. Розташування матеріалу в хронологічній послідовності дає педагогові можливість до кінця навчання систематизувати знання дітей в області російської і сучасної літератури.

Помітно збільшується об'єм текстів, ускладнюються сюжет, образність його передачі, стає різноманітнішою жанрова характеристика матеріалу. Окрім оповідань, віршів, казок у підручниках для 7-9-го класів даються фрагменти з художніх творів великих форм(повісті, поеми, балади).

Ускладнення змісту творів вимагає роботи не лише по актуалізації досвіду дітей, але і по формуванню знань про ту або іншу епоху, описану в творі, про обставини біографії автора, що послужили джерелом творчості, та ін.

Послідовність у відпрацюванні навичок читання визначена програмою по російській мові для спеціальної (корекційною) школи. У 1-му класі у дітей формують навички орфографічно правильного складового читання, уміння відповідати на питання. У 2-му класі триває робота над складовим читанням з подальшим переходом до читання цілими словами структурно простих двоскладових слів. Дітей учать переказувати близько до тексту зміст прочитаного матеріалу. У 3-му класі школярі продовжують опановувати навичку читання цілими словами. У міру накопичення слів, що сприймаються глобально, засвоєння знань про ударні і ненаголошені голосні, дзвінких і глухих приголосних учні поетапно переходять на орфоепічне читання. Вони вчаться читати ненаголошене [о] як [а], приглушувати дзвінкі приголосні на кінці слова, читати ого - його як [ова] - [ева] та ін. В цьому ж класі з другого півріччя школярі починають читати нескладні тексти про себе, передавати зміст прочитаного в особах. У 4-му класі закріплюються навички правильного, усвідомленого і виразного читання. Школярі читають вголос і про себе, освоюють повний і вибірковий переказ прочитаного тексту. У 5-му класі продовжує удосконалюватися техніка читання, а в 6-му класі учні мають бути підведені до збіглого читання. Основна увага тут і в подальших класах приділяється усвідомленню читаного. У зв'язку з цим відпрацьовуються уміння виділяти в прочитаному головну думку, виявляти своє відношення до вчинків дійових осіб, давати їм характеристику, знаходити засоби мовної виразності, переказувати текст повно і коротко, зі зміною обличчя оповідача, ділити твір на частини, озаглавлювати їх.

24. Структура уроків позакласного читання, їх зв'язок з класним читанням, облік рівня читацької самостійності учнів спеціальної школи. (пит..22)

Заняття на підготовчому етапі навчання. На цьому етапі навчання окремі уроки позакласного читання не відво­дяться. На одному з уроків на­вчання грамоти (щотижня) відводиться 15—20 хв для проведення заходів, що стосуються позакласного читання. Цей час учитель розподіляє приблизно так':

І) коротка бесіда (2—3 хв). Учитель підводить дітей до слухання твору;

2) виразне читання твору (3—7 хв). Учитель читає і перечитує твір;

3) відтворення прослуха­ного, обговорення прочитаного (4—6 хв);

4) розгляд ди­тячої книги, в якій надруковано твір, відшукування його (З—4 хв);

5) рекомендація щодо читання книг вдома.

спеціалісти не радять змінювати ні послідовність ве­дення занять, ні запропонований для роботи час.

Уроки позакласного читання на початковому етапі навчання. На цьому етапі для позакласного читання відводяться окремі уроки. Структура уроку залишається приблизно такою, як і на підго­товчому етапі. Спочатку — корот­ка бесіда вчителя, за нею — читання вчителем твору з ме­тою збудження інтересу до самостійного читання. За цією частиною уроку іде колективний розгляд книжки і роз­мова з приводу прочитаного, потім триває кількахвилин­ний самостійний розгляд нової книги. Після цього дітям пропонується самостійне мовчазне читання твору. Завер­шується урок бесідою за змістом прочитаного твору.

Названа послідовність ходу уроку може бути змінена. До вказаних пунктів уроку може бути внесена додатково робота над загадками, задачами.

У чому особливості підготовки і проведення уроків на цьому етапі навчання? Перша — вводиться самостійне мовчазне читання. Діти читають не повністю не знайомий їм твір, а той, який щойно вголос прочитав учитель. Дру­га — діти працюють на уроці не з одним твором, а з кіль­кома, принаймні — з двома. Третя особливість полягає в тому, що книги для читання на кожен урок позаклас­ного читання відбирає учитель, при потребі пов'язуючи їх з тематикою творів класного читання.

На основному етапі навчання за­стосовуються два типи уроків.

Перший— основний. Він скла­дається з чотирьох структурних елементів: 1) робота з виставкою книг, прочитаних до уроку; 2) бесіда про ге­роїв прочитаних книг і їх авторів; 3) доповнення, розши­рення, уточнення читацького досвіду дітей учителем; 4) завдання додому.

Другий тип — це урок-звіт. Це форма ігрового літе­ратурного звіту, тему і матеріал для якого обирають ді­ти за бажанням, а звіт про прочитане готують колектив по (жовтенятськими зірочками). Протягом чверті про­водяться 1—2 уроки-звіти. Вони будуються за такою схе­мою: 1) групові виступи (зірочками) за наперед вироб­леним вчителем планом; 2) виступ учителя, який знайо­мить дітей з новими можливостями використання книг три організації свого дозвілля; 3) колективна літератур­на гра (або конкурс) на основі обраної теми з метою ви­явлення переможця (за кількістю прочитаних творів, умінням орієнтуватися в світі книг, умінням переказати ірочитане).

Найбільш ефективними і результативними формами роботи на уроках позакласного читання визнаються фрон­тальна бесіда, індивідуальні відповіді, групові виступи.

Специфіка бесіди в 3 і 4 класах полягає у тому, що вона завжди фронтальна. Не можна підміняти фронталь­ну роботу з класом індивідуальними відповідями, а тим більше вільним переказом прочитаного. При цьому вчи­тель натрапляє на певні складності, бо йдеться не про урок класного читання, на якому всі учні працюють над одним твором. На урок позакласного читання учні при­ходять, прочитавши самостійно різні книги на одну і ту саму тему. Вибір книги учнем може бути вдалим і не­вдалим. До того ж домашнє читання могло бути осмисле­ним і формальним. Як же за цих умов учителеві забез­печити максимум активної участі кожного учня? Для цього необхідно знати матеріал з теми уроку, а також уміти ставити для обговорення такі питання, які спону­кали б усіх дітей шукати відповідь у тих творах, що їх читав кожен учень. Потрібно вести розмову так, щоб ко­жен присутній хотів би поділитися прочитаним, заціка­вити своїх товаришів змістом прочитаної книги.

Позакласне і класне читання не ізольовані і не відірвані одне від одного. Позакласне читання ґрунтується на знаннях і уміннях, здобутих учнями на уроках класного читання. Успіх позакласного читання залежить передусім від сформованості навичок читання вголос і про себе. Без цього використати програмові вимоги позакласного читання неможливо. Звідси й залежність уроків позакласного читання від класного. Уроки класного читання розвивають у дітей свідоме читання, без чого не уявляється ефективна робота над вихованням активного читача.

Тематична методика не рекомендує прив’язувати позакласне читання до класного. Це однак не означає, що вчителеві взагалі не дозволяється пов’язувати тематику позакласного читання з класним.

До взаємозв’язку між позакласним і класним читанням слід вдаватися лише тоді, коли для цього є умови і виникає необхідність. Взагалі позакласне і класне читання можуть не збігатися ні тематично, ні за авторами, ні за жанрами. Залежить це від віку учнів, від їх підготовленості, від умов роботи школи.

Робота по позакласному читанню в спеціальній (корекційній) школі може дати позитивні результати тільки у тому випадку, якщо вона проводиться регулярно. Нині у багатьох школах позакласне читання включається в розпорядок дня. Як свідчить практика, ефективніше ця робота здійснюється за умови, що час на неї відводиться щодня в межах 30 хв, а не 2 рази в тиждень по 2 год.

Одно з методичних вимог до роботи по позакласному читанню - постійний контроль учителя, вихователя за читанням кожного учня, за його уміннями розуміти сюжет твору, зберігати інтерес до нього. Контроль повинен здійснюватися в двох напрямах.

Перший напрям - це допомога дітям в усвідомленні читаного. Педагог складає спеціальний питальник, на який учні повинні дати відповіді в процесі читання; проводить бесіду з дітьми, коли книга ще не дочитана, щоб переконатися, чи розуміють вони зміст, вчасно дати пояснення. Така бесіда, по-новому освітивши вже прочитаний матеріал, примушує дитину правильніше зрозуміти і оцінити вчинки героїв книги, описувані події, робить цікавішим і доступнішим подальше читання.

Можна також організовувати перегляди відео або діафільмів, поставлених на основі літературного твору.

Другий напрям - це облік прочитаних книг і завершальна робота після читання. Види роботи можуть бути різними: узагальнююча бесіда з учнями про прочитані книги (корисно, коли її проводить і бібліотекар школи); оформлення наочного листка зі зміною в кожному новому навчальному році його зовнішнього вигляду і характеру заповнення (гранична важлива вимога для збереження у учнів інтересу до роботи з ним). З 6-го класу вводиться щоденник обліку прочитаних книг, що не виключає паралельного ведення наочних листків. На листку діти самі проставляють кількість сторінок, прочитаних за минулий тиждень. Новизна підходу до заповнення облікового листка, дух змагання створюють сприятливі умови, спонукаючи школярів до читання.

Завершальним етапом контролю є уроки позакласного читання, які проводяться відповідно до програмних вимог, починаючи з 5-го класу, один раз в місяць. Для того, щоб ці уроки виконували не лише функцію контролю за розумінням читаного, але і (а це головне) працювали на розвиток читацьких інтересів, вони повинні відрізнятися за методикою організації від уроків класного читання. Так, методика уроків позакласного читання повинна реалізовувати наступні принципи: підготовленість учнів до уроків (на це відводиться цілий місяць); гранична самостійність школярів на самих уроках (досягається за рахунок тривалої підготовки); святковість уроків (нетрадиційні форми роботи: різного виду ігрові завдання, підготовлені заздалегідь виступи дітей та ін.).

Завершальним етапом роботи по позакласному читанню є різні заходи, які підводять підсумок читанню однієї або декількох книг одного автора, книг з певної теми або якого-небудь з літературних жанрів. До таких заходів можуть відноситися: свята книги, конференції, вечора казок, гра-конкурс, конкурс малюнків до літературних творів, конкурс читців та ін.