Основні етапи роботи над художніми творами в старших класах.

Вивчення художнього твору проходить такі етапи:

1. Підготовка учнів до його сприймання;

2. Ознайомлення з текстом;

3. Текстуальна робота над твором (аналіз);

4. Підсумкові заняття по його вивченню.

Характер вступних занять визначається рівнем літературного розвитку дітей, своєрідністю ідейно-художнього змісту, художньою специфікою, дидактичними завданнями уроку. У 5-8 класах метою вступних занять є підготувати дітей до сприймання творів, включити нові явища, факти в систему знань (слово вчителя, бесіда, розгляд ілюстрацій).

Читання художніх творів на лоні природи, конкурси на кращі описи об’єкта, літературні вікторини – важливі засоби розширення читацького досвіду учнів.

Іноді перед вивченням твору дають учням письмову роботу на споріднену тему: “Праця, яка принесла мені радість”. Логічно виправданою формою є аналіз малюнків, виконаних під час спілкування з природою.

У старших класах художні твори розглядаються у контексті творчості письменників. Тому на вступних заняттях розкриваються історичні та соціально-побутові коментарі, необхідні для розуміння твору (форми: екскурсії в музей, картинні галереї).

Іноді виникає необхідність показати історію розвитку жанру, літературної традиції.

Об’єктом вступних занять може бути розповідь учителя про історико-літературну боротьбу навколо того чи іншого питання.

У вступних бесідах може розкриватися історія виникнення твору.

Читанню й засвоєнню змісту програмових творів належить важливе місце в процесі вивчення літератури в школі. Існує самостійне читання (в старших класах) програмних творів. Проте, не всі твори можна самостійно збагнути. Важливим засобом, що забезпечує глибину емоційного сприймання і цільність враження від твору, є його виразне читання. Коментоване читання – перший етап аналізу художнього твору. При вивченні байок, драматичних творів практикують читання в особах. Це сприяє розвитку творчого мислення дітей. Читання в особах дає ефект, коли учні вже збагнули характери персонажів, ідею твору, оскільки потребує проникнення в образ, своєрідного перевтілення. Бажано спочатку прослухати фрагменти театральної вистави в грамзаписі, підготувати вдома читання в особах окремих яв. У старших класах мовчазне читання.

Проте самого первинного читання не досить для проникнення в глибину творчого задуму письменника, для розуміння сутності зображених подій, проблем, ідеї, що випливають із твору. Чуттєво-образне сприйняття явища мистецтва поглиблюється його аналізом.

У вузькому розумінні слова аналіз – розчленування цілого на складові частини з метою проникнення у внутрішню суть твору, розгляд окремих компонентів, з’ясування їх ролі у безпосередньому живому функціонуванні; у широкому значенні – поглиблення на основі тексту попередніх вражень, знань дітей про художній твір як ідейно-естетичну цінність.

Аналіз передбачає порівняння, зіставлення, узагальнення. Аналіз тексту художнього твору спрямований на те, щоб учні з’ясовували послідовність розгортання письменником картин життя, уміли визначити основні епізоди і переказувати їх, характеризувати літературного героя.

Найкращим варіантом аналізу є таке вивчення літературного твору, коли учень спочатку знайомиться з текстом, потім виконує завдання, виявляючи читацькі образи, тільки тоді учитель-словесник корегує, узагальнює враження учнів. Цінність такої роботи, на думку дослідника, що вона дає можливість розвивати самостійні судження. Але автор не запропонував системи, види роботи, які орієнтують учнів на образне осмислення художніх творів.

Методика вивчення літератури знає немало ефективних форм, методів і прийомів роботи, які забезпечують образне сприймання, розвивають творче мислення: ”усне малювання”, переказ твору, читання за ролями, складання кіносценарію, стилістичний експеримент, психологічний аналіз поведінки героя. Важлива роль належить практичному дослідженню текстів художніх творів, бесіді з учнями самостійній роботі, повторному, вибірковому читанню, коментованому читанню.

Очевидно, що образний і понятійний підходи не забезпечують один одного. “Розуміння і глибоке осмислення матеріалу, що запам’ятовується, неможливе поза сферою аналізу і синтезу, порівняння та інших мисленнєвих операцій.

Саме у сфері аналізу програмових творів має проявитися принцип розвиваючого навчання, самостійність мислення, творча активність учнів. Тому завданням аналізу є розкриття творчого почерку, манери кожного письменника.

Основні освітньо-виховні завдання під час вивчення літератури здійснюються в процесі літературного аналізу. Більшість навчального часу відводиться на аналіз.

Твір, прочитано, проаналізовано, на останньому етапі його вивчення слід поглянути на нього як на цілісну художню структуру. Цій меті служать підсумкові уроки. реалізувалися у творах, яку роль відіграла його творчість для наступних поколінь.

Підсумковий урок може завершитися читанням напам’ять чи прослуховуванням у грамзапису творів, у яких продовжилися традиції письменника. Можна практикувати письмові роботи – відповіді учнів на анкету, можна запропонувати підібрати епіграфи до життєвого і творчого шляху письменника, може бути розгляд літературно-критичних статей, можна доручити окремим учням підібрати висловлювання літературних критиків про творчість окремих письменників.

Це може бути свято поезії, виставка книг. На підсумкових заняттях варто звернутися до музичних творів, кінофільмів, картин відомих художників, які пов’язані з творчістю письменника.

На підсумкових заняттях заслуховуються реферати на теми, які характеризують діяльність письменника у галузі наукового, культурного, мистецького життя народу.

Засобами, що вносять різноманітність у проведення уроків, сприяють активізації розумової діяльності учнів, є літературні ігри, конкурси, вікторини.

На останньому етапі вивчення творчості письменника влаштовуються екскурсії в його музеї, до пам’ятних місць, практикуються заочні екскурсії.