Бронзовий амулет із с.Скельки Запорізької обл. [37, 94].

Храм у вигляді човна. [37, 107]

У Велесовій книзі є цікава молитва-звернення до Велеса: " Молимо Велеса, Отця нашого, да потягне в Небі комнощь Суражову" [1, д.3а]. Дослідники вважають що комнощ символізує коня, але Велес, як правило, відображався у вигляді вола, тоді він не може тягнути коней, а швидше він тягне човен з кониками на кінцях. Корма і ніс човна-місяця могли завершуватися кониками, що дивляться врізнобіч [37, 93, 95]. Окрім того, зустрічаються зображення, коли сонце ставиться між рогами вола. Тоді роги виступають своєрідним човном.

Микола Ткач пише, що у народній міфопоетиці явища завершення якогось етапу, дії, розвитку буття, як правило, символізує кінь. В українській мові слова " кінь " і " кінець " – завершення – походять від одного й того ж кореня " кн ". У народній архітектурі будівля завершується так званими " коником ". Деякі слова співзвучні з Хорсом і вказують на обмеження: криса – обмеження, край, околиця капелюха або горшка; крощу – обмежую, скорочую; кружати, кружляти – замикати рух, самообмежуватись; грецьке oriso – обмежую, horos – обмежений простір або місцевість, krisis – закінчення, вихід. [33, 149].

Слово " комонь " за складом близьке до " камін " або " камінь ". [33, 151]. Вечірня зоря, яка у Велесовій Книзі зветься Матир Сва (Слава), несе ввечері людям з неба головню, що має запалати домашнім вогнищем у печах-камінах:

Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим. І тут піснями поємо одля кострибищ вечірніх. [1, д.19].

В цей час вогонь виступає зародком Сонця. Свято Комина в народі відзначається 1 вересня (початок вечора Сварожого), і виходить Сонце на світ Божий 1 березня на Явдоху (початок ранку Сварожого). [23, 29].

Ми вже розглядали, що кінь може символізувати закінчення чого-небудь. Так і на кінець молитви промовляють " амінь ", де випала перша літера " к ". У давній обрядовості завершення молитви чи обрядодійства супроводжувався ударом молота об камінь-валун. Це символізувало, що сказане (здіяне) є істина, відбувалося її затвердження, карбування. Це ж символізує удар Перуна по Велесу, тобто протиборство верхнього і нижнього світів. Каменем також закривали вхід до підземного царства-вмістилища.

Свято Комина (1 вересня), інакше називається Семеном Стовпником, який асоціюється з вогнем на свічці чи смолоскипі. [28, 206]. В імені Семен нескладно побачити слово " семена " (рос.) і воно співзвучне з " каміном " " каменем " (заміна " к-с"). У каміні вогонь-зародок обмежений у своїй дії, так і зародок рослини чи тварини обмежений шкаралупою. Давні Могили-кургани виступають своєрідним яйцем, навколо якого обвивається викладений з каміння змій-охоронець. З грецької Григорій означає " не сплю", " пильную", тобто страж. [27, 53; 4, 81]. Так що один з варіантів назви острова залишений К. Багрянородним доречний.

Бог Сонця може виїздити на небо і на коні. Таким Богом вершником, борцем з темрявою, виступає Свентовит західних слов'ян (він же Дажбог східних слов'ян). Для цього у його храмі тримали білого коня. Слов’яни думали, що на цьому коні їздить сам Свентовит і бореться зі своїми ворогами. Ця боротьба, напевне, відбувалася вночі, бо слов’яни начебто часто бачили, як кінь, якого поставили в конюшню ввечері, вранці буває весь в піні, як після довгої їзди. [14, 37, 38]. Англійською мовою слово " horse " означає " кінь " і, як бачимо, відповідає нашому Богові Хорсові.

Відповідно до стародавніх уявлень, реальний світ відокремлюється від потойбічного світу водами річки або моря смерті, яку небіжчик має подолати в човні. Образ погребального човна імітувався в похованнях багатьох культур епохи міді-бронзи. [37, 28-32]. Слов’яни також користувалися при похованнях човновидними гробами, видовбаними із стовбура. [37, 80].

Такий звичай поховання дійшов до наших днів, померлих кладуть в домовини, які символізують човен. Сама назва " домовина" вказує на зв’язок із житлом (хороми) або безпосередньо храмом, який міг символізувати човен. Храми, які мають форму човна, будуються і сьогодні. Георгій Шаповалов зазначає, що в архітектурі такого корабельного храму виділяється три основних компоненти: храм з вівтарем, трапезна і дзвіниця. [37, 107-109].

Яков Новицький на острові Хортиця нараховував шість курганних груп, і загалом 129 курганів [19, 17], а поховань, які стерто з лиця землі, ще більше. Хортицю можна уявити як величезний човен, на якому померлі переправляються до раю.

На острові можна виділити три основних компоненти: скелі Вища Голова, Середня Голова і Нижня Голова. [19, карта]. Вони можуть уособлювати собою безпосередньо голови чоловіка: голова, сонячне сплетіння і нижня голова (прутень).

Якщо припустити, що Хорс все ж таки є отим човном-комонем, то острів Хортиця (Хортич) має виступати у своєму духовному значенні човном, що перевозить зародок (померлу людину) або, власне, нічне Сонце і прямує до потойбіччя. Цей човен пливе в водах Дніпра-Славутича.

За О.Знойком, назва річки Дніпро має дві складові Дана Іпр (Ібр). За О.Трубачовим, назва річки Ібр, що була колись на Україні, надійно етимологізується фракійською початковою iebhros, eibhros – козел, самець, запліднювач. Козел-запліднювач присвячений Богові Перуну і є його символом. Саме Перун, володар небесних вод, запліднює Дану стрілою-блискавкою. Історично сама назва Дана Іпр (Ібр) – як " Дана – Перун" є безперечною. Вона абсолютно передає зафіксовану назву Danaper (за Йорданом). [12, 174, 175]. Серед дніпрових порогів був скелястий острів Перун з печерою, що звалася Змієва [42, 79, 80]. Тепер острів покритий водами Дніпровського водосховища, а маленьке село Перун напроти нього існує і досьогодні.

Звичайно, що човен не може обійтися без вітрила, які кріпляться на щоглі. Форму своєрідної щогли має вертикально встановлений прямий хрест. Восьмикінцевий православний хрест символізує Дерево Всесвіту. Його крона – це світ божественний (Права), стовбур – світ земного життя (Ява), а коріння – світ потойбічний (Нава). Листя дерева відіграють роль своєрідних вітрил. Як правило за Дерево Всесвіту правив дуб. Такий дуб-велетень ріс на острові Хортиця, до нього приносили жертву всі, хто пропливав мимо. [31, 19].

На сучасному човновому святилищі громади " Схорон єж словен" (центр Санкт-Петербург), що побудований на острові Хортиця на схилах балки Велика Молодняга, місце щогли займає низька колода, на яку кладеться треба. Колода має таку ж назву. Якщо до слова " треба" додати префікс " с", то вийде стреба, що співзвучно зі Стрибогом – Богом вітрів. Їжа, що покладена на требу через повітря, що за давніми космогонічними уявленнями знаходиться між небом і землею [10, 35], переправляється до Богів Сваржичів або до душ Предків, що поєднані з ними. Тому й досі існує звичай носити поминальну їжу на освячення до храму або на кладовище. На могилі-човні частину їжі залишають біля хреста-щогли.

Щодо Нави (потойбічного світу) Ю.Шилов зазначає: " українське нав – " мрець " і " місяць молодик ", чеське нав – " могила ", індійське наух – " смерть ", грецьке неюс – " потойбічний світ ", германське наус – " мрець ". Останнє в деяких словосполученнях означає не тільки " хоронити ", але й " відправляти на човні ". Отож нау-с означало колись в індоєвропейських народів передовсім " човен ", " корабель ", а потім у зв’язку з поховальними звичаями це слово стало дедалі більше пов’язуватися з " могилою ", " смертю ", " небіжчиком ". [39, 165].

На острові археологами досліджено два святилища доби бронзи (ІІ тис. до н.д.), які викладені з каменю у вигляді яєць [4, 32, 33]. В одному з них на місці жовтка було зроблено поховання. Яйце гострим кінцем зорієнтоване на схід, як і традиційні храми слов’ян. Аналогічне яйце ми можемо бачити в нижній частині державного герба Триглава (Тризуба). Нижня частина Триглава може означати захід або нижній світ і відповідає череву людини. Із черева Пуруші [39, 252] – ведичної першолюдини – з’явилися Вайші – стан ремісників і землеробів. Вайша співзвучне з нашим " весь " – село або " всі ", до них же треба віднести ім’я Василь. Свято Різдва Місяця-Василя припадає на 1 січня – початок Нового року. Це 9 день від смерті старого Сонця. За аналогією до інших свят човен-місяць мав рушити у вічність рікою – звідси " рік". [20, 51].

Святилище-яйце на схилах балки Велика Молодняга,