Хорс – Бог Сонця чи Місяця?

Хорс викликав багато запитань серед науковців. Досі не вщухають суперечки: Бог якого світила є Хорс? Перш за все розглянемо основну версію: Хорс – Бог Сонця.

Борис Рибаков пише, що Хорс – божество сонячного світила (але не світло). Самостійного значення не має, а являє собою деяке невід’ємне доповнення до образу Дажбога-Сонця. З іменем Хорса пов’язуються ритуальні хороводи і руський прислівник " хорошо" – " сонячно". [24, 423].

Митрополит Іларіон також дотримувався цієї версії, але зауважив: " Чим він відрізнявся від Дажбога, немає змоги встановити. Багато Вчених: Бодянський, Крек, Ягіч, Фаминцин і інші тверждять, що Хорс і Дажбог – це одна особа, один бог сонця. Але проти свідчать самі пам’ятки, що все подають цих богів, не змішуючи, як дві особи." [13, 103]. Дійсно, обидва Бога були в пантеоні князя Володимира, тому повинні мати різні значення.

Основоположник сучасного рідновірства Володимир Шаян вважав, що Хорс іранського походження, і виводив його як Бога Сонця, який з’являється досить пізно в українському пантеоні [38, 156, 157]. Народознавець Галина Лозко, аналізуючи різні версії щодо Хорса, робить висновки, що Хорс – слов’янський Бог сонячного світла. [15, 41]. Цієї ж думки дотримується Валерій Войтович доводячи, що Хорс божество життєдайного сонячного світла, віддзеркаленого в Місяці. [5, 564].

Більш обґрунтованою є версія, що Хорс – Бог Місяця. В основному, прихильники цієї версії спираються на текст " Слова про похід Ігоря": „Всеслав князь людем судяще, князем гради рядяше, а сам в ноч волком рискаше: ис Києва дорискаше до кур Тмутороканя, великому Хорсови волком путь пререскаше". Засновник РУНВіри Лев Силенко запитує: " Хіба вночі можна Сонцеві (Хорсові?) " волком путь прерискаше"? У літописах написано " Хурс ", " Хорс ", " Хрос ", " Харс ", і є написано " Хрс "; слово " Хрс " треба читати, як " Хороса ". або " Хроса ". Слово " Хроса " фонетично утворилося з санскритського " Гоурас ", що значить " бліде гріння", " біле сіяння"... Так Місяць – це Хорос (Хорош)". [26, 556].

Цієї ж думки дотримується етнограф Василь Скуратівський, розглядаючи погляди дослідника Я.Боровського: " Чи міг Всеслав Полоцький, вибігши темної ночі з Києва, вовком перетнути шлях " Великому Хорсові", себто сонцю? Навіть якщо це поетична метафора, то все ж логічна думка відсутня. Вовчі мандрівки здебільшого пов’язані з ніччю… На це, до речі, натякається і в " Слові": Всеслав " До півнів сягав Тмутороканя" – тобто тоді, коли ще не починали співати домашні птахи. Отже, йдеться про нічну пору, а тому вислів " Великий Хорс" стосується місяця, й до того ж повного (" великого")." [29, 29].

Микола Ткач у книзі " Володимирові Боги" в цілому відкидає версію, що Хорс є Богом Місяця, але виводить інше поняття – " нічне Сонце". Продовжуючи думку, М.Ткач пише, що у річному колі нічному Сонцю відповідає зимове чи осінньо-зимове Сонце, і пов’язується воно рухом в зодіакальному колі від точки осіннього до весняного рівнодення, а в більшості народів Європи цей період вважається " вовчим часом". Хорс, як уособлення невидимого (нічного, поглинутого) світла, за своїми функціональними особливостями характеризується здатністю до перевтілення, зміни зовнішніх ознак та внутрішніх особливостей. [33, 148].