Фібули.

Розглянемо також окрему символіку на виробах. Особливу тотожність із святилищем ми бачимо на давньоруських фібулах. Вони складалися з двох частин, які відрізняються певними модифікаціями, але явно несуть одне символічне навантаження. Фібули у своїй конструкції обов’язково мали перемичку, що можна ототожнити із фалічним символом. Верхня частина (або нижня, в залежності, як носилася), часто позначалася півкруглим щитком з п’ятьма (сімома) декоративними відростками. Нижня, видовжена частина, позначалася тулубом і завершувалася головою ящера. Іноді ці символи були означені людиноподібними зображеннями. Борис Рибаков описує одну з таких фібул: півкруглий верхній щиток, оформлений як чоловіча фігура в широкому каптані, поли якого означають контури щитка. Голова чоловіка обрамлена волоссям, підстриженим на рівні щік. На шиї чоловіка – гривна або збірчастий комір. Руки його плавно переходять в шиї двох водоплавних птахів (лебедів). Нижній щиток оформлений такими ж чотирма лебедями і завершується в самому низі головою ящера. Дослідник розшифровує композицію таким чином:

Верхній щиток: небесний ярус світу з чоловічим божеством нагорі. Лебеді підкреслюють в даному випадку небесну сутність центральної фігури. Широкий спідницеподібний одяг відомий за зображенням слов’янських статуй, де їх чоловіче єство виражене довгими вусами.

Нижній щиток: земний і підземний світ ящера, злиті воєдино (як в реальності – підземне немислиме без земного). В перевернутому вигляді весь нижній щиток з його підземно-земним рівнем нагадують жіночу фігуру в довгій спідниці з головою ящера.

Земний світ відокремлений від небесного пустим простором в 2 см. Через цей простір зверху донизу проходять п’ять вертикалів: два вужа із зиґзаґами, які з часів трипільського розпису означають дощ, і дві смужки суцільно вкриті маленькими солярними знаками, які очевидно означають еманацію сонячного світла з небесного ярусу в земний. П’ята вертикаль (середня) – півкругла дужка фібули. [22, 189-191 ].