💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Дидактичний менеджмент, сутність. Перспективи розвитку

Коломинський пропонував таке визначення цього поняття: менеджмент в освіті - усвідомлена взаємодія керівника з іншими людьми: підлеглими, партнерами, своїми керівниками, учнями, батьками та іншими, яке спрямоване на забезпечення їх активної скоординованої участі в досягненні наміченої мети.

«Педагогічний менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямованим на підвищення його ефективності» - таке визначення дає В. Симонов. Під освітнім процесом він розуміє сукупність трьох складових: навчально-пізнавального, навчально-виховного, самоосвітнього процесів.

Виходячи з такого визначення, він стверджує, що будь-який викладач, по суті, є менеджером навчально-пізнавального процесу (як суб'єкт управління ним), а керівник навчального закладу - менеджером навчально-виховного процесу в цілому (як суб'єкт управління цим процесом).

Дидактичний менеджмент ще формується як самостійна теорія (на практиці він проявив себе в роботі педагогів-новаторів).

Освітній, педагогічний, дидактичний менеджмент як самостійні наукові напрями й нові навчальні дисципліни поки що тільки складаються, формуються, не мають єдиного статусу та стандарту. Їх логіка й методологія тільки створюються - вони зростають на рівні тих сьогоднішніх вимог, які ставляться суспільством, що трансформується в цих галузях знань і навчальних дисциплін.

Менеджмент в освіті (освітній менеджмент) - це теорія та практика управління освітою в ринкових умовах, об'єкт якого - процес управління освітніми галузями й регіональними системами, освітніми округами. Це наукова дисципліна, об'єкт якої - процес управління освітніми системами, а предмет - протиріччя, закономірності, відносини процесу управління навчальними закладами та системою органів державного управління цією галуззю, а також умови, що забезпечують розвиток освіти, життєздатність й еволюцію освітніх систем.

Об'єктом педагогічного менеджменту є педагогічні системи, що функціонують в умовах ринку (навчальні, дошкільні та позашкільні заклади), його предмет - протиріччя, закономірності, відношення до процесу управління навчальними закладами.

Дидактичний менеджмент - це ядро педагогічного й освітнього менеджменту, використання якого підвищує якість навчання у групі й ефективність регіональної й національної освіти, їх конкурентоспроможність у світовому освітньому просторі. Використання інноваційного потенціалу дидактичного менеджменту впливає на результативність і підвищення якості навчання у групі, яка освоює держстандарти освіти - дидактичний менеджмент.

Метою адміністративної реформи в українській державі є досягнення оптимальної єдності централізації та децентралізації управління, делегування й передача максимально можливого обсягу функцій управління на регіональні та муніципальні рівні управління. Дидактичний, педагогічний та освітній менеджмент стає інструментом реалізації цієї мети в регіональному управлінні освітою.

32.ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ НАВЧАННЯ — це така організація навчального про­цесу, при якій створюються умови, які дають змогу кожному учневі розкрити всі свої потенціальні навчальні можливості. Нині розрізняють зовнішню, профільну і внутрішню, рівневу ди­ференціацію. Зовнішня диференціація проявляється в існуванні різних типів шкіл, які дають принципово відмінну освіту: елітну і масову. Внут­рішня диференціація — це дидактична диференціація. Зовнішня, профільна диференціація. Зовнішня диференціація — це така організація навчально-виховного процесу, при якій врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється у спеціально органі­зованих класах, групах, школах. Тобто комплектування цих шкіл, класів, груп учнями здійснюється на основі певних критеріїв. Такими критеріями є задатки, нахили, здібності, майбутній професійний інте­рес. Нині зовнішня диференціація проявляється у широкій мережі гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл, класів з поглибленим вивчен­ням предметів, профільних класів, класів з випереджальним розвит­ком, класів вирівнювання, класів за рівнем знань, факультативів, курсів за вибором. Це без сумніву, — позитивні моменти в житті сучасної школи. Класи з поглибленим вивченням предметів і профільні класи. основним класом у старшій школі має бути профільний. Відповідно до навчального плану, профільність вводить­ся з 10-го класу, хоча, на наше переконання, профільність треба вво­дити відразу після досягнення віку 14 років, з 8- або 9-го класу. Набір у профільний клас довільний. У ньому мають навчатися учні різного рівня знань, різних здібностей, різної успішності, але з однаковими професійними намірами. Для учнів профшьного класу потрібно пропонувати дисципліни за вибором, факультативні заняття. Внутрішня, рівнева диференціація. У педагогіці під цим видом дифе­ренціації навчання розуміють таку організацію навчального процесу при якій врахування індивідуальної особливості кожного учня здійснюється в умовах звичайного класу. Кожна дитина має свої, лише їй притаманні задатки, здібності, нахили до вивчення тих чи інших предметів, має свій темп засвоєння матеріалу. У кожної дитини є свої особливості пам´ яті, мислення, уяви. внутрішня диференціація — це диференціація допомоги учневі в той момент, коли йому ця допомога потрібна і такою мірою, яка потрібна. Внутрішня диференціація вимагає дослідження низки питань, зок­рема способів організації такої роботи. Зупинимося на деяких із них. У класі виділяють декілька груп учнів. До групи " сильних " відно­сять таких, які легко і швидко засвоюють матеріал у максимальному обсязі, " схоплюють" формальні мислительні структури, вирізняють­ся здібностями до широкого узагальнення матеріалу, гнучкістю мис-лительних процесів, умінням знаходити декілька обґрунтованих спо­собів розв´ язку задач і вільним перемиканням з однієї розумової опе­рації на іншу. У групу " середніх" учнів входять ті, які оволодівають основним обсягом знань, визначених програмою. Для успішного засвоєння ма­теріалу цим учням необхідна тренувальна робота. Вони виділяють головне, істотне лише після певних вправ, які виконуються під кер­івництвом учителя. Учні цієї групи вміють аналізувати, робити не­складні висновки, до узагальнення матеріалу можуть підійти після проміжних видів роботи. Перехід від одного плану мислення до дру­гого може бути забезпечений тільки за допомогою спеціально орган­ізованих вправ. Групу " слабких " учнів складають ті, які з великими труднощами і не завжди в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал після тривалого тренування. Вони не можуть виділити всі необхідні еле­менти матеріалу, який вивчається, відтворюють лише окремі з них і не в змозі з´ ясувати суть відношень між ними, встановити зв´ язки, з великими труднощами узагальнюють матеріал, відзначаються інер­тністю мислення, не можуть застосувати знання або ж важко це роб­лять у типовій ситуації. Названі нами групи відповідають більш-менш однаковому темпу засвоєння матеріалу. Як свідчать спостереження, ефективною формою внутрішньої диференціації є триразове пояснення нового матеріалу. Після пер­шого пояснення група " сильних" учнів переходить до самостійного виконан­ня додаткових завдань. Зауважимо, що ці завдання мають добира­тися з урахуванням особливостей дітей цієї групи.
Після другого пояснення самостійні завдання одержують учні ´ середньої" групи, робота з якими повинна бути спрямована на зас­воєння і закріплення знань, автоматизацію умінь і навичок.
Третє пояснення спрямоване тільки на " слабких" учнів, ця ро­бота ведеться тільки з ними. Тож " слабким" учням учитель пояснює тричі. Наприкінці уроку він перевіряє завдання, які виконувалися учнями перших двох груп, і підсумовує