Розкрийте історичні аспекти виникнення технології формування творчої особистості.

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, са­мостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Орієнтиром змісту освіти є робота над особистість. У вихованні маємо прагнути навчити самостійності мис­лення і винахідництва. Взірцем педагогічної думки вважається " Повчання Володи­мира Мономаха дітям" (1053—1125), де вперше, в епоху Київської Русі, обґрунтовано необхідність зв'язку освіти з потребами життя особистості. Ще французький філософ Мішель Монтень (1553—1592) у своїй праці " Досліди" теоретично обґрунтував методи на­вчання та виховання, спрямовані на активізацію і розвиток творчого мислення, ініціативи дитини.Пізніше бельгійський педагог, психолог та лікар Овід Дек-ролі (1871—1932) висунув концепцію, виражену в назві школи, створеної ним у 1907 році, — " Школа для життя через життя". Він обґрунтував принцип концентрації шкіль­ної програми навколо так званих центрів інтересів: " Дитина та її організм", " Дитина і всесвіт". Таким чином, навчальна програма будувалась за принципом " від дитини до світу", тобто він намагався пристосувати школу виключно до потреб та інтересів дитини.Генріх Шаррельман (1871—1940) обґрунтував особистісно орієнтовану педагогіку. Педагогічне керівництво сприймалося ним як творча співпраця вчителя з учнями. Навчання повин­но викликати в учнів радісне світосприйняття, а цьому мо­жуть прислужитися, за його визначенням, різні види са­мостійних творчих робіт. Аналогічно Фріц Гансберг (1871—1950) вбачав формуван­ня особистості в процесі творчого саморозвитку через викла­дання різних видів мистецтва. Лише в 50—60-х роках виникли і почали розвиватись пе­дагогічні концепції формування духовних потреб особистості школяра (Ю. Шаров), концепція пізнавального інтересу (Г. Щукіна), педагогічного стимулювання (А. Кондратюк, 3. Равкін, Л. Гордін), розвивального навчання (В. Давидов, Д. Ельконін), створення проблемної ситуації (І. Лернер), самостійності і творчої ініціативи учнів (М. О. Данилов, М. Н. Скаткін, Б. П. Єсипов). Найхарактерніші тенденції цього процесу проявились у специфіці та особливостях тих педагогічних технологій, які, спираючись на відповідні теоретичні основи, набули яскраво вираженої особистісно орієнтованої гуманістичної спрямова­ності.
2.Наведіть приклади використання технології формування творчої особистості в початковій школі. Визначте завдання, які реалізує вчитель формуючи творчу особистість під час проведення конкурсу дитячих поробок.

Технологія сприяння формуванню творчої особистості:

· технологія проектування;

· технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;

· технологія використання на уроці навчальних і навчально - творчих завдань;

· технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності;

· технологія навчально - виховного процесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети.

Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Основою творчості вважаю пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи, в нього сяють очі, виникає безліч запитань. Своє покликання, як учителя, бачу в тому, щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався. Створенню умов для самостійного здобуття знань на уроках сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставлю певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків. методи стимулювання творчості: метод евристичної загадки; метод комбінованих запитань ( дитині пропонується сукупність питань, за допомогою яких вона дає певну інформацію.Наприклад: хто?, коли?, куди?, навіщо?, з ким?, як довго?, скільки?) метод фокальних об’єктів (ознаки випадкових об’єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений. Наприклад: удосконалюється “пензлик”, випадковий об’єкт- “лисиця”. Отримуємо “рудий пензлик” або “хитрий пензлик”.) метод ліквідації безвихідних ситуацій ( наприклад, як заставити ледаря зробити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття.) метод “техніка сили розуму” (вправи “Універсальність предмета” (придумати приклади, де б можна було використати даний предмет), ”Світ у взаємозв’язку” (ким чи чим даний предмет був раніше чи стане поті), ”Ігри на пропажу” (щоб було, якби зникли батьки, учителітощо).

Розвиваючи пізнавальну активність, ставлять такі завдання:

- розвивати образне й логічне мислення, уяву;

- формувати навички планування, аналізу, самоконтролю;

- знайти свій шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладених у дитині природою;

- викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

- виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

- розширити їх світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати;

- підвищити рівень розвитку дітей.

№ 10

1.Розкрийте концептуальні положення системи розвивального навчання Л. Виготського та Н. Занкова. Л.С.Виготський обґрунтував можливість навчання, орієнтованого на розвиток дитини як свою головну мету. Установив, що розвиток інтелекту учня відбувається через " зону ближнього розвитку", коли після співпраці з наставником учень здатний самостійно виконувати певні дії. Доводив, що тільки те навчання в дитячому віці добре, що випереджає розвиток і веде його за собою. На основі численних досліджень сформулював основний закон розвитку вищих психічних функцій, згідно з яким кожна психічна функція в розвитку дитини з'являється " на сцені" двічі - спочатку як діяльність колективна, соціальна, тобто як функція інтерпсихічна, вдруге - як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення дитини, як функція інтрапсихічна.

Л.В.Занков в основу своєї дидактичної системи для початкових класів поклав положення Л.С.Виготського про те, що навчання йде попереду розвитку і вибудовується не тільки на завершених циклах розвитку, а насамперед на тих психічних функціях, які ще не дозріли. З агальний розвиток тлумачився як розвиток здібностей учнів. Система розвивального навчання мала у своїй основі такі взаємопов'язані принципи:

1. Принцип навчання на високому рівні складності. Цей принцип характеризується, на думку Л. Занкова, не тим, що перевищує «середню норму» складності, а насамперед тим, що розкриває духовні сили дитини, дає їм простір і спрямування. 2. Принцип навчання швидким темпом. Суть його полягає в тому, щоб діти безперервно збагачували свій розум різноманітним змістом, який створює сприятливі умови для глибшого осмислення набутих знань. 3. Принцип провідної ролі теоретичних знань. Він орієнтує на зосередження уваги не на всіх складностях, а на пов'язаних із теоретичним осмисленням явищ, виявленням їх внутрішніх суттєвих зв'язків. 4. Принцип усвідомлення школярами процесу учіння. Цей принцип випливає із загальноприйнятого дидактичного принципу свідомості і передбачає усвідомлення учнями способів дій і операцій, за допомогою яких відбувається процес учіння, що є передумовою розуміння навчального матеріалу, вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, оволодіння мислительними операціями (порівняння, синтез, узагальнення), а також позитивного ставлення школярів до навчальної праці. 5. Принцип цілеспрямованої і систематичної роботи з розвитку всіх учнів. Зосереджений він на подоланні неуспішності окремих учнів, посиленій увазі до їх загального психічного розвитку.

Зміст розвивального навчання зорієнтований на пізнання загальної картини світу засобами науки, літератури, інших видів мистецтва. У початкових класах, наприклад, він охоплює матеріал із природознавства, географії, історії. Особлива увага приділяється зображувальній діяльності, музиці, читанню художніх творів, праці в її моральному та естетичному значеннях.

Технологія Л. Занкова передбачає участь школярів у різних видах діяльності, використання у викладанні дидактичних ігор, дискусій, а також методів, спрямованих на збагачення уяви, мислення, пам'яті, мови. Вона виявила свою ефективність на всіх етапах організації процесу навчання, передусім у розвитку психічних функцій молодших школярів.

Наведіть приклад уроку в початковій школі з використанням технології розвивального навчання. Визначте мету і завдання уроку з математики з використанням технології розвивального навчання.