Способи платежів у міжнародній торгівлі

Спосіб платежу показує, коли проводиться оплата товару по відношенню до моменту його фактичної поставки. У практиці міжнародних розрахунків найбільш поширеними способами є оплата на умовах негайного платежу, оплата з відстрочкою платежу, авансовий платіж.

Негайний платіж може здійснюватися у вигляді готівки (практично не використовується) та з оплатою через банк. Традиційно здійснення негайного платежу здійснюється на умовах, визначених сторонами в контракті. Як правило, імпортер здійснює негайний платіж при настанні таких умов:

- імпортер отримав підтвердження про відвантаження товару в порту призначення;

- імпортеру передано комплект товарних документів з наданням для оплати кількох пільгових днів (годин);

- імпортер отримав товар у порту призначення.

Причинами затримки оплати можуть бути територіальні віддаленість контрагентів, необхідність здійснення платежів через треті банки, затримання оплати з вини імпортера.

Найбільш поширеним способом оплати з відстрочкою платежу є комерційний кредит, коли продавець надає покупцю відстрочку у оплаті за наданий товар. Особливістю та відмінністю такої угоди є те, що угода позики лише супроводжує угоду з купівлі-продажу товару. На відміну від банківського кредиту, що є дорогим і не завжди доступним, комерційний кредит є більш вигідним для покупця, оскільки, товар негайно переходить у розпорядження і власність покупця.

Комерційний кредит, як правило, надається не на всю суму контракту, а на 80-85% вартості (іншу частику покупець передає авансом). перш ніж надавати товарний кредит, продавець цікавиться фінансовим станом покупця. Максимальний розмір кредиту, що надається покупцю одночасно, не перевищує 10% капіталу покупця. При наданні такого кредиту виникає потреба у банківській гарантії.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем погоджених в контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, частіше всього – до виконання замовлення. Авансом імпортер кредитує експортера і забезпечує виконання його зобов’язань за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер відмовиться від приймання поставленого товару, експортер відшкодує свої збитки. Аванс надається у товарній формі (давальницька сировина) та грошовій. Частіше всього аванс складає 15-20% вартості поставки. У міжнародній торгівлі найчастіше такий спосіб платежу використовується, коли експортер є солідною фірмою, з хорошою діловою репутацією.

11.Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод.

Першочерговою умовою для здійснення міжнародної торговельної операції є зовнішньоторгівельний контракт, який визначає права та обов’язки сторін, їх відповідальність за проведення операції. При складанні контракту важлива значення має правильне визначення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, від яких залежить рентабельність операцій, своєчасність платежів, виконання обов’язків сторін тощо. Валютно-фінансові та платіжні умови угоди охоплюють такі елементи:

- валюта ціни і спосіб визначення ціни;

- валюта платежу і курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, якщо вони не збігаються;

- умови розрахунків;

- форми розрахунків та банки, через які такі розрахунки будуть здійснюватися.

Валюта ціни (валюта контракту) – це валюта, в якій установлюється ціна товару в контракті. Валюта платежу – валюта, в якій, за згодою контрагентів здійснюється фактична оплата контрактів. У разі нестабільності валюти платежу та її тенденції до девальвації, експортер може зазнати великих збитків у момент платежу. Тому незбіг ВЦ та ВП – це надійний спосіб страхування валютних ризиків.

У міжнародній практиці існує п’ять способів визначення цін товарів:

1. Тверда фіксація (ціни не підлягають змінам під час виконання контракту) – найчастіше використовується при короткотермінових поставках.

2. Обумовлюється принцип визначення ціни, а сама ціна встановлюється в процесів виконання угоди – використовується в разі виявлення тенденції до підвищення ринкових цін на товар.

3. Рухлива ціна – фіксується в контракті, але може переглядатися, якщо наприклад, ринкова ціна змінилася на більш як узгоджену величину.

4. Змінна ціна в залежності від елементів витрат – як правило використовується для товарів з тривалими строками постачання.

5. Змішана форма: частина ціни фіксується, а частина має змінну форму.

Найчастіше використовуються у міжнародних розрахунках долар – 60%, євро – 20%, фунт стерлінгів – 7, 5%, швейцарський франк і єна.

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у контракті. Важливим є погодження сторонами таких питань:

- коли здійснюється платіж (до чи після поставки);

- у який спосіб здійснюється платіж (форма розрахунків);

- де здійснюється платіж (країна).