Уніфікація та регламентація міжнародних розрахунків

Всі міжнародні розрахунки на відміну від внутрішніх регулюються не тільки національними нормативами і законодавчими актами, а ще й міжнародними законами, банківськими правилами й звичаями, таким як: Єдиний чековий закон; Єдиний закон про переказний та простий вексель.; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів; Уніфіковані правила для інкасо. Такий розмах уніфікацій міжнародних розрахунків з боку світового співтовариства викликаний інтернаціоналізацією господарських зв’язків, збільшенням обсягів міжнародних торговельних угод і, отже, розрахунків та банківських операцій.

Міжнародні розрахунки — об'єкт уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків та універсалізацією банківських операцій. Зокрема, Міжнародні Вексельна та Чекова конвенції, укладені на конференціях у Женеві відповідно в 1930 та 1931 роках, спрямовані на уніфікацію вексельних і чекових законів та усунення складнощів і розбіжностей у використанні векселів та чеків при розрахунках. Комісія з права міжнародної торгівлі при ООН здійснює подальше удосконалення вексельного та чекового законодавства.

Міжнародна торгова палата (International Chamber de Commerce — ICC), створена в Парижі на початку XX ст., розробляє та публікує Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, інкасо та банківських гарантій. Наприклад, перші правила для інкасо вийшли у світ 1936 р. Нині діють пізніші редакції уніфікованих правил. Більшість банків світу оголосили про своє приєднання до них.

4. Міжбанківські кореспондентські відносини.

У міжнародних розрахунках ключова роль відводиться банкам. Європейські банки дають можливість вибору найбільш ефективної форми розрахунків у конкретному випадку, надають консультації щодо складання платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів, страхування ризиків, видачі банківських гарантій.

Для здійснення транскордонних платежів банки можуть:

- використовувати власні закордонні філії (найбільші банки мають розгалужену мережу філій у провідних фінансових центрах світу, але лише 1% банків Європи мають філії за кордоном);

- використовувати міжнародні департаменти, дочірні банки;

- використовувати кореспондентські рахунки у банках партнерах за кордоном.

Кореспондентські відносини – це комплекс можливих форм співробітництва між банками як в межах національних кордонів, так і за їх межами. Основними причинами укладання кореспондентських договорів є:

- отримання можливості здійснення іншим банком, який може надавати послуги дешевше і швидше;

- відсутність самостійності в реалізації деяких видів послуг;

- зниження ризику власних операцій.

При виборі закордонного банку-кореспондента важливе значення має його надійність і платоспроможність. На практиці існує 2 можливості оформлення кореспондентських відносин банків:

1) із взаємним відкриттям рахунків (А-кореспонденти)

2) без відкриття рахунків (Б-кореспонденти)

У першому випадку банки відкривають в іноземних установах у національній валюті країни-контрагента. На таких рахунках відображаються всі операції, які здійснюють банки за дорученням своїх клієнтів і за власний рахунок. Власник рахунку отримує інформацію про стан свого рахунку через виписку, що направляється банком-кореспондентом через систему СВІФТ, пошту тощо.

Рахунки, що банки відкривають один одному, називаються «Лоро» і «Ностро».

Ностро (від лат. nostro - " наш") – рахунок резидента в банку нерезидента (як правило, у валюті резидента).

Лоро (від лат.loro - " їхній) - рахунок банка-кореспондента, відкритий у себе.

Рахунок лоро одного банку буде рахунком ностро для іншого.

Якщо банки встановили Б-кореспондентські відносини, то вони обмінюються домовленостями через агентські послуги. Зокрема, у Б-кореспондента доручення, що надійшли прямо, виконуються негайно, і тому обов’язково має бути домовленість з третьою кредитною установою про придбання необхідної грошової суми. Для цього дуже часто між банками взаємно відкриваються кредитні лінії, які полегшують ділові відносини. Наприклад, Чейз Манхеттен Бенк, маючи в себе рахунок Дойчебанку з відповідною сумою, може відкрити кредитну лінію Укрексімбанку. При цьому, якщо необхідна сума грошей для виконання доручення Укрексімбанком перевищує суму кредиту, Чейз Манхеттен Бенк може перерахувати вказану в дорученні суму без необхідного покриття (за домовленістю між банками необхідна сума буде перерахована пізніше). Це дає змогу негайно виконати телеграфне доручення.

Окрім проведення платіжних операцій, через кореспондентську мережу відбувається також обмін інформацією про відповідні країни, їх економічний і політичний стан. Крім цього, надається інформація, які торговельні звичаї існують у країнах, що необхідно враховувати при перетинанні товарами кордонів і які прийнятні умови платежів.