Поняття інкасо та його види.

Найважливіша мета експортера зберегти товаророзпорядчі документи до того часу, доки імпортер не заплатить за товар або недасть певні гарантії оплати в майбутньому. Інкасо, здійснюване за ініціативою банку (пряме іноземне інкасо), дозволить, залежно від своєї структури, задовольнити цю мету. Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів суму коштів, що йому належить, від платника (імпортера) за відвантажені йому товари чи надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. При цьому інкасо являє собою тільки інкасування паперів і банк не гарантує оплату коштів експортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

При проведенні інкасо банки керуються «Уніфікованими правилами по інкасо», розробленими Міжнародною торгівельною палатою 1979 році (остання редакція - 1996).

Учасниками інкасо є:

- замовник (експортер), який дає своєму банку замовлення на стягнення;

- банк замовника (ремітент), якому доручено операцію інкасування;

- банк-інкасатор (будь-який банк, за винятком банку замовника, який здійснює проведення замовлення на інкасо (зазвичай це банк імпортера);

- імпортер (покупець, платник) – сторона, що здійснює платіж або акцепт за отриманий товар.

Розрізняють два види інкасо — чисте і документарне. Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. Документарне інкасо — це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документарне інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але водночас не має страхування ризику через акредитив. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешкоджає покупцеві отримувати у свою власність товари, не сплативши чи не акцептувавши вексель.

На відміну від акредитивної форми банки при документарному інкасо не беруть на себе зобов’язань здійснити платіж. Їх відповідальність зводиться здебільшого до переказування і вручення документів проти сплати чи акцепту, але без власного зобов’язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов’язань за інкасо. Завдяки меншій формальній строгості ця послуга пов’язана з меншими витратами і є більш гнучкою. Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому що покупець дійсно зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів у таких випадках:

- продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари і надані послуги;

- політичні, економічні та правові умови в країні покупця вважаються стабільними;

- країна-отримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Основними недоліками інкасової форми розрахунків є:

- тривалість проходження документів через банки (від тижня до місяця і більше;

- імпортер може відмовитися від оплати поданих документів або не мати дозволу на переказування валюти за кордон. (В такому випадку експортер понесе витрати, пов’язані з транспортуванням товару назад у свою країну).