Загальні засади функціонування банківської системи ЄС

Хоча перші три місця у рейтингу провідних банківських установ світу (за розміром капіталу) займають американські банки (Bank of America Corp., JP Morgan Chase & Co., Citigroup), у першій десятці знаходяться 6 банків ЄС – 4 британські, французький, іспанський. 25 найбільшим банкам ЄС належить 44 % активів банків у світі.

Для банківських установ ЄС останніми роками характерне укрупнення та активне проникнення ТНБ ЄС на світові ринки. На території нових країн членів ЄС провідне місце займають банки країн у складі ЄС-15, активно орієнтують провідні банки ЄС на ринки ЦСЄ.

Дворівнева банківська система ЄС є централізованою і являє собою сукупність кредитних установ, діяльність яких регулюється банківським правом ЄС. На вищому рівні знаходиться керівний орган, який визначає та проводить загальну політику країн ЄС в межах Європейської валютної системи – Європейська система центральних банків, а на другому – інші кредитні установи. ЄСЦБ складається з Європейського центрального банку та Центральних банків країн-членів ЄС, які по суті виконують функції територіальних установ ЄЦБ. В деяких країнах ЄС існують наглядові органи за банківською діяльністю, які, однак, по суті є адміністративними і жодним чином не впливають на монетарну політику ЄС (Німеччина).

Метою координації банківської системи ЄС є створення єдиного ринку фінансових послуг, створення загальних стандартів діяльності фінансових установ ЄС та єдиного правового поля для нагляду за ними.

Діяльність банківський установ ЄС регулюється:

1) установчими договорами про ЄЕС та ЄС, в частині, що стосується спільного ринку послуг;

2) міжнародними угодами з банківських питань (конвенції, уніфіковані правила і звичаї);

3) спеціалізованими актами вторинного права ЄС щодо регулювання банківської діяльності (Консолідована банківська директива ЄС);

4) спеціалізованими актами вторинного права ЄС зі спеціальних питань банківської діяльності – Консолідована банківська Директива ЄС);

5) Нормативними вказівками ЄЦБ щодо банківської діяльності та функціонування платіжних систем;

6) національним законодавством держав-членів, що регулює діяльність кредитних установ резидентів та нерезидентів на їх території;

7) актами національних центральних банків та наглядових установ.

Завдяки принципу «свободи надання банківських послуг» кредитним установам ЄС надано право діяти на внутрішньому ринку ЄС користуючись національним режимом, що значно розширює можливості банківських установ з одного боку, а з іншого – спрощує здійснення розрахунків за операціями між контрагентами країн ЄС між собою.