Lхііі. Вступ.

Дуже болючим стало сьогодні в Україні питання правопису. Скоро 10 років,

як почалася його реформа, але й досі реформу не скінчено, і ми все чекаємо на

справді український правопис. Наявні сьогодні два правописи 1929 і 1933-1993

років (надалі - правопис-29 і правопис-33) на ділі не відповідають вимогам суча-

сности. Вимоги ці такі: уміло поєднати українську мовну традицію з сучасною

практикою. Тобто не переобтяжувати нашу мову рисами, штучно включеними у право-

пис-29, але й не перекреслювати самобутности української мови, як це робить пра-

вопис-33.

Що ж ми маємо на ділі?

Замість підійти до питання правопису з викладеним вище критерієм, навколо

правопису точиться боротьба політичних сил. Одна частина мовознавчої еліти вис-

тупає за беззастережне збереження зрусифікованого правопису-33, обороняючи цим

не українську мову, а честь комуністичного минулого, якому ця частина відверто

або приховано симпатизує. Друга частина - не менш затято боронить правопис-29,

який зберігаючи ряд традиційних українських рис, так само не ідеал і в повному

об’ємі не може задовольнити сучасних культурних потреб українського суспільства.

Отже, потрібен, як тепер кажуть, виважений підхід до справи.

Саме цього виваженого підходу і бракує тим, кому належить здійснити реформу

правопису. Замість виваженого наукового підходу переважає обивательська логіка.

Логіка ця така:

На правописі-33 виховано кілька поколінь, і тому його не треба міняти, щоб

людям не переучуватися.

Такий погляд не можна толерувати жодною мірою. Коли на початку ХХ століття

в Україні почався рух за українізацію освіти, то теж можна було сказати, що ряд

поколінь протягом 200 років вчилися російською мовою, то нащо цю ”традицію” пе-

реробляти. Але ж переробили. Бо так вимагало національне відродження поневоле-

ного народу. І традицію кількасотлітнього виховання було скасовано. Сьогодні

ситуація подібна. Правопис-33, маючи ряд позитивних рис, заразом виконував пар-

тійні настанови, спрямовані на асиміляцію національних меншин. І тому ті риси,

які спеціяльно запроваджено з цією метою до правопису-33, вимагають перегляду.

Саме на це не хоче погодитися частина тих, хто має відношення до реформи

правопису.

Таке становище непевности змушує автора вдатися до реформи правопису само-

стійно. У цій розвідці запроваджено комбінований правопис, про основні риси яко-

го буде мова у Розділі LХХІІ. Розробці цього правопису передували роздуми авто-

ра на тему правописної реформи. Ці роздуми знайшли своє віддзеркалення у авто-

рових статтях, публікованих, починаючи з 1991 р. Думки, висловлені у цих стат-

тях, пояснюють погляд автора на український правопис та його реформу, а також

обґрунтовують засади правописних норм, пропонуваних автором. Розділи LХІV -

LХХІ наводять скорочені варіянти цих статей.