Розділ з

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Розділ з

форми існування знань: матеріальну (матеріалізовану) форму, тобто ту, що проявляється в предметах дійсності як певних носіях інформації, вербальну та розумову.

Нарешті, похідними від простих змістових і формальних характеристик є складові характеристики знань, які визначають їхню розумність як поєднання повноти диференційованості й узагальненості, усвідомленість (поєднання повноти й можливості відтворити у мовленнєвій формі), абстрактність (поєднання узагальненості і розумової форми) та опано-ваність як єдність повноти, узагальненості, диференційованості, розумової форми та автоматизованості. Первинні змістові й формальні характеристики знань і дій задають основні лінії їхніх змін у процесі навчальної діяльності в ході усвідомлювання їх та засвоювання.

Психолого-педагогічні умови засвоювання знань

Враховуючи ширший двосторонній та соціальний за своєю суттю контекст процесу передавання, повідомляння й засвоювання знань і навичок, можна виділяти такі стадії процесу засвоювання:

• первинне ознайомлення з матеріалом або сприйняття його в широкому розумінні слова;

• осмислення матеріалу, включення його в нові смислові зв'язки й переосмислення (особливо корисними в цьому відношенні є самостійне відтворювання матеріалу, оскільки, формулюючи власну думку, людина формує її);

• спеціальна робота по закріпленню матеріалу, в ході якої з необхідністю відбувається перевірка й самоконтроль адекватного усвідомлення, виявляються місця, які потребують додаткового усвідомлення;

• опанування матеріалом — у розумінні можливості оперувати ним у різних умовах, застосовуючи його на практиці. Неважко помітити, що кожна з цих стадій тісно взаємопов'язана з іншою й навіть певною мірою взаємоперекриває одна одну. Так, сприймання непродуктивне без осмислення, а закріплення сприяє усвідомленню. В ході опановування

3. Покомпонентний аналіз навчальної діяльності

також відбувається і дальше осмислювання, і закріплювання матеріалу засвоєння. З огляду на це значними є такі важливі для педагогічної практики узагальнюючі висновки:

• Особливу увагу слід приділяти способові викладання матеріалу: оскільки відтворювання певного матеріалу суттєво залежить від характеру його викладання. Викладання повинно будуватися з урахуванням його структурованості, логічності й доступності, що сприяє запам'ятовуванню.

• Оскільки власне відтворення міцно запам'ятовується, необхідно активно використовувати його з метою міцного засвоєння знань учнями.

• Враховуючи факт міцного закріплення власних формулювань, необхідно старанно готувати перше самостійне відтворення матеріалу учнями, з метою запобігання стійких помилок.

Такі положення є базовими умовами засвоювання знань для сучасної психолого-педагогічної науки. Процес привласнення знань складається з двох фаз, притаманних будь-якому гностичному процесові:

• виникнення у свідомості об'єкта пізнавання з усім його специфічним складом, структурою й характеристиками (усвідомлення);

• його зміна за формальними параметрами до рівня, на якому об'єкт пізнання залишається в пам'яті як компонент системи знань у своїй відмінності від інших, раніше засвоєних об'єктів (відпрацювання або власне засвоєння).

У процесі усвідомлювання змісту знань і дій відбувається виникання в досвіді учня нових знань і дій: їхнього складу, структури з усіма змістовими й формальними, простими й складними характеристиками та похідними від них зовнішніми параметрами. Далі настає етап відпрацювання усвідомлених знань та дій. На ньому відбувається зміна нових знань та дій, що виникли у досвіді за формальними первинними параметрами (від матеріальної або матеріалізованої форми через мовленнєву до розумової), та похідних від них зовнішніх характеристик (правильність, легкість актуалізації та здійснення й міцність). Основний механізм засвоювання тут полягає в поступовому переході знань з рівня

матеріальних, тобто реальних дій з предметом пізнавання, або матеріалізованих, які здійснюються на моделі-носії об'єкта знання — через вербальний рівень проговорювання усвідомлених знань, до розумового рівня, на якому знання позбавляються мовленнєвої оболонки й існують у формі системи унікальних (відмінних від інших) утворень індивідуального досвіду.

У сучасній педагогічній практиці як керованому процесі формування понять психолого-педагогічна наука виділяє такі етапи управління засвоюванням їх:

□ Демонстрація або створення умов для самостійного спостереження та виявляння учнями різних предметів (явищ) певного класу. При цьому важливо добирати або орієнтувати учнівську аудиторію на добирання об'єктів таким способом, щоб вони розрізнялися за всіма ознаками, окрім істотних, або ж, навпаки, щоб були переважно схожими, за винятком істотної ознаки (наприклад, ялина, береза, каштан, бузок, банан).

□ Порівняльний аналіз усвідомлених властивостей об'єктів аналізу з метою виявлення спільних ознак та об'єднання їх на цих засадах в єдину групу (клас об'єктів) або, навпаки, виявлення властивостей, які вирізняють об'єкти різних класів. (У прикладі ялина, береза й каштан мають коріння, основний стовбур і гілля, вкрите корою, та різної форми листя, а бузок, маючи коріння, листя та вкриті корою гілки, не має головного стовбура).

□ Абстрагування виокремлених ознак шляхом закріплення їх у терміні (так, ялина, береза й каштан — це дерева, оскільки їм притаманні такі сутнісні характеристики дерев: наявність кореневої системи, стовбура й гілок, вкритих корою та листям, а бузок — кущ).

□ Узагальнення поняття через застосування терміна до різних об'єктів, для яких характерні виокремлені ознаки (тут доречно прикласти сутнісні ознаки поняття " дерево" до такої рослини, як банан, яка має великі, як у дерев, розміри заввишки, що є зовнішньою, не основною ознакою, але в неї відсутні такі суттєві для дерева атрибути, як основний стовбур та наявність гілок).

3. Покомпонентний аналіз навчальної діяльності

Зазначимо, що в останньому випадку основним механізмом засвоювання є перенос, який здійснюється на основі узагальнення. Тут учень, по суті, вже перебуває в умовах формування вміння застосовувати засвоєне поняття на практиці, що і є основним показником якості його сформованості.

Поряд із знаннями суттєвим компонентом змісту навчання виступають навички. Нагадаємо, що навичка — це закріплена, доведена до досконалого виконання внаслідок цілеспрямованих вправ практична або розумова дія.

• сенсорні (наслідок розвитку здатності до сенсорної диференціації);

Психолого-педагогічна наука виокремлює етапи розвитку навички, які в загальних рисах збігаються з основними стадіями розвитку знань і таким чином підтверджують подібність процесу виробляння інтелектуальних і дієво-практичних навичок і їхню загальну спільність з процесом засвоювання знань.

□ Ознайомлювальний етап розвитку навички передбачає осмислення дій та уявлень про них, його метою є ознайомлення з прийомами виконання дій. Серед особливостей виконання дії характерним тут є чітке розуміння мети, але невиразне усвідомлення способів досягнення її, наслідком чого бувають дуже грубі помилки при виконанні.

□ Аналітичному етапові притаманне свідоме, але ще невміле виконання послідовності операцій, чітке розуміння способів виконання, але неточне й нестійке відтворювання його: багато зайвих рухів, дуже напружена увага, зосередженість на власних предметних діях і поганий самоконтроль.

□ Для синтетичного (стандартизуючого) етапу характерна автоматизація елементів дії, об'єднання елементарних рухів у єдину дію. Тут спостерігається підвищення якості рухів, зливання їх і усування зайвих, перенесення уваги на результат, поліпшення самоконтролю активності й перехід до мускульного контролю у випадку формування практичної навички.

□ Варіаційний, або ситуативний, етап передбачає опанування довільним регулюванням характеру дії, що забезпечує пластичну адаптацію до нюансів ситуації. Серед особливостей відтворювання дій виразно виступає доцільність виконання; контроль на основі спеціальних сенсорних синтезів; інтелектуальні синтези (інтуїція). По суті, на цьому етапі йдеться про уміння застосовувати набуту навичку.

Універсальним способом набування навичок є вправляння (тренінг). Вправа — це не повторення й не проторення навички дії, а будівництво її. Правильно поставлена вправа повторює раз за разом не готовий засіб, який використовують для розв'язання певної процесуальної задачі, а й є сам процес розв'язування цієї задачі, у якому від вправи до вправи ці засоби змінюються й покращуються.

Існує дві основні концепції ефективного навчання навичкам:

Синтетична концепція передбачає опертя на чуттєві орієнтири та вправи комплексного характеру на усвідомлених змістових задачах. Ця концепція лежить в основі методу цілих слів при навчанні читанню й контекстного методу у викладанні іноземних мов. При цьому від учня вимагається усвідомлення мети, активний пошук і спроби правильних дій, аналіз помилок та усунення їх.

Аналітична концепція формування навичок спирається на рухливі акти. Тут вправи зорієнтовано на закріплення окремих елементів правильної дії та поступове об'єднання їх у цілісний акт. Ефективному здійсненню їх сприяють знання результату й позитивне підкріплення в разі задоволення його. Прикладами використання такої методики є літероскла-дальний метод навчання читанню та словниковий метод вивчання іноземних мов. Ефективність научіння як вироб-

3. Похомпонентний аналіз навчальної діяльності

лення навички внаслідок виконання вправ визначається такими основними факторами:

• цілеспрямованість (усвідомлювання мети як образу результату): зволікання в повідомленні про необхідний результат обернено пропорційне ефективності тренування;

• зовнішня інструкція, яка створює установку, та внутрішня мотивація (в останньому випадку зв'язок успішності формування навички й мотивації учня описується двома відомими законами Єркса—Додсона, перший з яких пов'язує максимальну успішність з оптимумом мотивації, тобто з ситуацією достатнього бажання, а другий свідчить про те, що складність діяльності негативно позначається на рівні мотивації);

• правильний розподіл вправ у часі (умовна схема такого розподілу повинна відповідати трьом вимогам: вправа ніколи не відкидається до закінчення строку навчання, інтервал між вправами в міру тренування збільшується, програма вироблення однієї навички узгоджується з програмами вироблення інших;

• включення тренованої навички в навчальну ситуацію, яка є значимою для учня;

• урізноманітнення обсягу, порядку та умов пред'явлення навчального матеріалу;

• необхідність розуміння учнем загальної системи дій (усі психологи сходяться на думці, що цілісне научіння як заучування найбільшими одиницями, які мають смислову єдність, ефективніше, аніж частинами);

• знання методу, або способу, який використовується в ході тренування (вербальне научіння у півтора — два рази ефективніше за механічне);

• необхідність для учня постійного знання про результати виконання певної вправи;

• врахування позитивного впливу переносу й негативного впливу інтерференції раніше вироблених навичок. Об'єктивними показниками сформованості навички є

зовнішні — правильність як відсутність помилок при

виконанні; швидкість виконання окремих операцій або їхня послідовність;

внутрішні — відсутність спрямованості свідомості на форму виконання операцій; випадіння проміжних операцій як наслідок згортання, автоматизації дії, відсутність напруження та швидкого наставання втоми.