Змістовий компонент

Загальна характеристика знань

Розвиток людського індивіда здійснюється через засвоювання фрагментів соціального досвіду й перетворювання за рахунок цього попереднього досвіду особистості. Учіння можна трактувати як зміну, перетворювання суб'єкта учіння з людини, яка не володіє соціальним досвідом, у таку, що ним оволоділа. Як предмет і продукт діяльності учіння, досвід людини — це знання про сутнісні характеристики об'єктів дійсності, а також дії та операції перетворювання їх при розв'язанні різноманітних практичних і пізнавальних завдань. Такі дії у психології називають навичками (прийоми та операції дій) та вміннями (способи використання й здобування знань у практиці індивідуальної діяльності). Ці навички й вміння можуть бути практичними й теоретичними, а також більш-менш узагальненими. Основним змістом і найважливішим завданням навчання є

РОЗДІЛ З

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

опанування системою знань у поєднанні з опануванням відповідними навичками.

Характеристики об'єктів дійсності в категоріях соціального досвіду відображають знання, які існують у формі понять. Знання людини можна розрізняти за рівнем повноти, глибини, усвідомленості й міцності, конкретності й узагальненості. Вони можуть існувати в індивідуальній свідомості на рівні уявлення, в якому відображено лише зовнішні наочні ознаки предметів і на рівні понять, у яких зафіксовано суттєві ознаки явищ. Досвід може існувати на рівні емпіричних і теоретичних понять. Емпіричні поняття, або уявлення, є результатом буденного пізнавання, основним механізмом роботи якого є асоціації (за суміжністю в часі й просторі, за подібністю, відмінністю). Теоретичні поняття виникають як результат наукового пізнавання. їм притаманна орієнтація на розкриття сутнісних характеристик об'єкта пізнавання, що передбачає встановлення функціональних і логічних відносин між елементами, які входять до його складу, та визначення взаємозв'язків певного поняття з іншими об'єктами пізнавання.

Організоване навчання орієнтоване на передавання учневі основ наук. Як предмет учіння воно має насамперед наукові поняття, в яких відображаються науково досліджені сутнісні характеристики навколишнього світу. Особливістю наукового знання є його системність. Засвоїти знання з будь-якого предмета означає засвоїти систему наукових понять, тобто відтворити явища, які вивчає відповідна наука у їхніх сутнісних взаємозв'язках, і таким способом усвідомити загальну логіку існування й розвитку сфери дійсності, яка вивчається. Показовою в цьому відношенні є процедура визначання понять, яка зводиться до того, щоб " підвести" видове поняття під ширше родове для нього та вказати на його відмінності, що визначають його видову своєрідність на противагу іншим, для яких визначене родове поняття є спільним.

Відсутність системності, хаотичне й некритичне нагромадження знань без установки на встановлення взаємозв'язків між ними серйозно перешкоджає їх використанню й відбору для засвоєння. Розірвані безсистемні знання

3. Покомпонентний аналіз навчальної діяльності

погано засвоюються, вони є малокорисними для застосування на практиці і в дальшому навчанні, оскільки без необхідних взаємозв'язків не дають людині змоги ефективно орієнтуватися в обставинах дійсності, адекватно розуміти їх і діяти відповідно до логіки таких обставин.

Як предмет і результат діяльності учіння знання суб'єкта про об'єкти дійсності характеризуються рядом якостей, кожна з яких може виступати системоутворюючим чинником упорядкування їх. Знання таких якостей та їхніх специфічних ознак суттєво поліпшує роботу по їх відбору, засвоєнню та використанню відповідно до ситуацій.

Ці якості можна класифікувати таким чином:

• предметна віднесеність змісту знань (знання про живу й неживу природу, про суспільство тощо);

• аспектна співвіднесеність змісту знань (знання про якості, функції й структуру предмета);

• логічні якості знань (чуттєві як результат сприймання або концептуальні, тобто здобуті не безпосередньо, а через міркування, абстрактно-логічне мислення. Це можуть бути конкретні факти або закони, гіпотези, теорії тощо).

• повнота, ступінь суттєвості, узагальненості, систематичності знань (емпіричні уявлення або теоретичні поняття різного ступеня узагальненості);

• форма представленості знань (природною мовою, штучними, символічними мовами, у вигляді схем, просторових та інших моделей, мішані за формою);

• міра засвоєності знань (ступінь їхньої інтеріоризова-ності).

Як і будь-який об'єкт наукового аналізу, знання про явища дійсності та про способи дії з ними можна охарактеризувати з позиції його змістових і формальних характеристик.

До змістових характеристик знань у педагогічній психології прийнято відносити їхню повноту, диференційованість, узагальненість, характер взаємовідносин (підлеглий або координаційний, субпідлеглий) компонентів знання та порядок здійснення.

Формальні характеристики відображають три, що послідовно змінюють себе в міру інтеріоризації, психологічні