Життєвий шлях

Фридерік Франтішек Шопен народився біля Варшави, у містечку Желязова Воля, 1 березня 1810 року. Батько композитора – Миколай Шопен – француз, син лотарингського селянина, ще замолоду переселився в Польщу. Він знайшов тут нову батьківщину, боровся разом з польськими патріотами за незалежність країни (1795). Людина широкого кругозору й освіти, він зайнявся педагогічною діяльністю. В 1802 році Миколай Шопен працював гувернером (вихователем) у маєтку графа Скарбека в Желязовой Волі. В 1806 році женився на Юстині Кжижановьскій. Після народження сина Миколай Шопен одержав місце вчителя французької мови у Варшавському ліцеї, і вся родина переїхала в столицю. Маленький Фридерік Шопен ріс в оточенні музики. Його батько грав на скрипці й флейті, мати добре співала й трохи грала на фортепіано. Ще не вміючи говорити, хлопчик починав голосно плакати, як тільки чув спів матері або гру батька. Батьки думали, що Фридерік не любить музику й це їх сильно засмучувало. Але незабаром переконалися, що це зовсім не так. До п'яти років Фридерік уже впевнено виконує нескладні п'єси, розучені під керівництвом старшої сестри Людвики. Незабаром його педагогом став відомий у Варшаві чеський музикант Войцех Живний. Чуйний і досвідчений вихователь, він прищепив своєму учневі любов до музики класиків і особливо до творів И.С.Баха. Клавірні прелюдії й фуги Баха згодом завжди лежали в композитора на робочому столі.

Перший виступ маленького піаніста відбувся у Варшаві, коли йому виповнилося сім років. Концерт мав успіх, і про ім'я Шопена незабаром дізналася вся Варшава. У той же час було видано один з перших його творів – полонез для фортепіано сіль мінор. Варшавська преса захоплено відзначила цю подію: «Композитор цього польського танцю, дитина восьми років...це справжній музичний геній...»Його називали «Польським Моцартом». Виконавський талант хлопчика розвивався настільки швидко, що до 12 років Шопен не уступав кращим польським піаністам. Живний відмовився від занять із юним віртуозом, заявивши, що більше нічому не може навчити його.

Одночасно із заняттями музикою хлопчик одержав гарну загальну освіту. Уже в дитинстві Фридерік вільно володів французькою й німецькою мовами, цікавився історією Польщі, багато читав. В 13 років він вступив до ліцею і через три роки успішно його закінчив. За роки навчання виявилися різнобічні здібності майбутнього композитора. Юнак добре малював, особливо йому вдавалися карикатури. Його мімічний талант був настільки яскравим, що він міг би стати театральним актором. Він відрізнявся гостротою розуму, спостережливістю й великою допитливістю.

З дитинства в Шопена виявилася любов до народної музики. По розповідях його батьків, під час заміських прогулянок з батьком або товаришами хлопчик міг подовгу простоювати під вікнами якої-небудь хати, звідки доносилися народні наспіви. Буваючи влітку на канікулах у маєтках своїх товаришів по ліцеєві, Фридерік і сам брав участь у виконанні народних пісень і танців. З роками народна музика стала невід'ємною частиною його творчості.

Після закінчення ліцею Шопен вступив до Вищо школи музики. Тут його заняттями керував досвідчений педагог і композитор Юзеф Ельснер, що дуже незабаром зрозумів, що його учень не просто талановитий, а геніальний. Юзеф Ельснер (1789-1854) був переконаним поборником польської культури, що присвятив життя різнобічній музично-просвітительській діяльності. Під керівництвом Ю. Ельснера Шопен займався теоретичними предметами й композицією. Ельснер дбайливо охороняв своєрідний талант юного композитора. Обережний у висловленнях, скупий на похвали, Ельснер, спостерігаючи протягом трьох років за музичним розвитком юного Шопена, відзначає його успіх і надзвичайний творчий ріст. Наприкінці першого року занять він пише у звіті: «Виняткові здібності». На наступний рік (1828) – «виняткове дарування». У рік закінчення Шопеном Вищої школи музики – «Виняткове дарування, музичний геній». Шопен відчував глибоку повагу й подяку до свого вчителя. Якось у бесіді з одним угорським журналістом він сказав: «У Живного й Ельснера навіть щонайбільший осел вивчився б».

Композиторський талант Шопена досяг зрілості. В 1829 – 1830 роках він пише два концерти для фортепіано з оркестром. Ці концерти є дотепер улюбленими творами піаністів всіх країн. Тоді ж Фридерік познайомився з юною співачкою Констанцією Гладковською, яка стала першим коханням Шопена. Під враженням цього юнацького почуття любові композитор написав одну із кращих своїх пісень - «Бажання».

Випливаючи здавна сформованої національної традиції, представленої Огіньским, Куприньским, Стефані, Шопен пише свої полонези й мазурки.

Серед творів 1826-1828 років виділяється мазурка a – moll опус 68, а також Варіації на тему Моцарта (опус 2, на теми з опери Моцарта «Дон Жуан»). Саме в рецензії на ці варіації видатний німецький композитор і критик Роберт Шуман сповістив світові про появу нового генія. «Шапки геть, добродії, перед вами геній».

На початку 1829 року Шопен з декількома друзями виїхав з Варшави й направився у Відень. Його концертні виступи мали великий успіх. За власними словами Шопена, його ставили поруч із найбільш популярними піаністами. Він дав у Відні два концерти. По дорозі назад він побував у Празі й Дрездені. По приїзду у Варшаву й Шопен, і всі його друзі, і рідні зрозуміли, що йому варто відправитися в тривале концертне турне. Шопен довго не міг зважитися на цей крок. Його мучили погані передчуття. Йому здавалося, що він назавжди залишає батьківщину. Нарешті, восени 1830 року Шопен виїхав з Варшави. Друзі подарували йому на прощання кубок з польською землею. Щаслива юнацька пора закінчилася. Передчуття не обманули Шопена. Він розлучився з батьківщиною назавжди.

Зненацька з батьківщини прийшла тривожна звістка. У Варшаві почалося повстання проти російського самодержавства, організоване польськими патріотами. Шопен хоче повернутися в Польщу. Але рідні й друзі наполегливо радять йому не приїжджати. З гіркотою композитор скорився й направився в Париж. По дорозі Шопен одержує погану звістку: повстання жорстоко подавлене, його керівники кинуті у в'язниці, заслані в Сибір.

З думками про трагічні долі батьківщини був зв'язаний створений ще до приїзду в Париж «Революційний етюд» до мінор. У ньому втілився дух листопадового повстання, а також гнів і скорбота. Тема Батьківщини стає провідною творчою темою Шопена.