Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення

Одним з найважливіших показників діяльності банків є регулятивний капітал. Його призначення – покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня)капіталу та додаткового (2-го рівня)капіталу та розраховується за формулою:

РК = ОК + ДК - В

ОК – основний капітал;

ДК – додатковий капітал;

В – відрахування.

Основний капіталвважається більш незмінним, і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал немає стійкого характеру, а його розмір піддається змінам.

Елементиосновного капіталу такі:

Ø статутний капітал;

Ø розкриті резерви;

Ø очікувані (можливі) збитки за невиконаними зобов’язаннями контрагентів.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків;

- резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків:

- нерозподілений прибуток минулих років;

- прибуток звітного року, що очікує затвердження:

- результат переоцінки основних засобів;

- прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів;

- субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал), з метою підвищення капіталізації;

- нерозподілений прибуток минулих років:

- прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 % основного капіталу. Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Регулятивний капітал виступає відкоригованою частиною фінансового капіталу, яка найменше підлягає змінам і може гарантувати покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та захист інтересів вкладників.

53. Суть, значення, становлення цілісної системи рейтингів та стабільності банківської системи «CAMELS»

У банківській системі рейтинг – це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дозволяє розглядати усі банки з єдиної точки зору.

Шляхом рейтингових оцінок досягається відкритість фінансового ринку для його учасників.

В Україні проблеми становлення цілісної системи рейтингів та їх публікування пов’язані з:

- відсутністю належного фінансового законодавства про банківську діяльність та функціонування інфраструктури ринку інформаційних послуг;

- відсутністю законодавчого визначення замовників на рейтингову інформацію та відповідальності за несвоєчасне подання достовірних звітних даних для встановлення рейтингів;

- недостатніми напрацюваннями власних методик рейтингів, обмеженою та слабкою їх апробацією, невисокою довірою до них з боку користувачів аналітичної інформації, відсутністю належних умов для застосування відпрацьованих рейтингових методик високорозвинених країн;

- проблемністю створення рейтинговими агентствами власної достовірної інформаційної бази про банки;

- відсутністю підтримки з боку НБУ та інших державних структур і їх сприяння становленню інфраструктури ринку інформаційних послуг.

Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінках ризиків діяльності банків за рейтинговою системою CAMELS, полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямами. Метою оцінки діяльності банків за рейтинговою системою є визначення банків, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду НБУ і вжиття відповідних заходів для виправлення цих недоліків у діяльності банку та стабілізації його фінансового стану.

Рейтингова система передбачає ретельний аналіз стану банку. Основою даної системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами: достатність капіталу (С); якість активів (А); менеджмент (М); надходження (Е); ліквідність (L); чутливість до ринкового ризику (S).

Рейтинг банку, визначений за системою " САMELS", є власністю НБУ та конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання та не підтягає опублікуванню в засобах масової інформації.

За рейтинговою системою проводиться цифровий рейтинг кожного банку за всіма шістьома компонентами. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою оцінкою, а оцінка «5» – найнижчою.