Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Дитина – суб’єкт виховного впливу.
|
|
Виховання дисциплінованості і відповідальності
Будь-яке суспільство вимагає дотримання встановлених норм громадського порядку, будь-який колектив потребує підтримання встановлених правил співжиття.
Дисципліна (від лат. disciplina – вчення, виховання, розпорядок) – певний порядок, що забезпечує узгодженість дій у суспільних відносинах, обов’язкове засвоєння і виконання особистістю встановлених правил.
Суспільна дисципліна знаходить своє відображення в шкільній дисципліні. Середньовічна школа прославляла різку, адже «природа людина гріховна!». Навіть середньовічний підручник називався «Spara dorsum!» - «Бережи спину!». В капіталістичному суспільстві: теорія авторитарного виховання Гербарта і теорія вільного виховання Руссо.
Дисципліна – явище моральне та економічне.
Дисципліна - мета і результат виховної роботи.
Дисциплінованість – один з найважливіших проявів громадянської позиції особистості, відповідальність за свої вчинки, організованість – ознака моральної вихованості й культури взагалі.
Стаття «Дисципліна, режим, покарання і заохочення» А.С.Макренка. /Д. гальмування і активності. Д. розвивається і міцніє в колективі «Д. – це обличчя колективу, його голос, його краса, його рух, його міміка, його переконаність». /
Враховувати нерівномірність морального виховання дітей, неоднакова їх активність у різних сферах життєдіяльності; пластичність нервової системи.
На початку роботи з учнями вчителю необхідно з’ясувати, які саме уявлення про моральну поведінку мають діти, якими навичками поведінки володіють, які є недоліки в їх вихованні, чому порушують норми і правила поведінки.
Причини порушення правил поведінки:
- діти інколи не знають правил поведінки,
- знають, але не вважають їх для себе обов’язковими,
- не бажають їх виконувати,
- буває, що оточуючи не показують зразків і прикладів моральної поведінки,
- відсутні єдині вимоги до дитини. Учень по-своєму прилаштовується до суперечливих вимог дорослих.
Основою дисципліни є поєднання методів переконання з метою формування свідомості і розумної вимогливості. Це суттєва передумова для опанування вмінь і звичок моральної поведінки.
Про дисциплінованість учня судимо по виконанню ним вимог педагогів, по вмінню ставити вимоги до товаришів, підкорятися розумним, виправданим вимогам, що склалися, правилам поведінки, проявляючи при цьому необхідну ініціативу.
Для виховання дисциплінованості використовуємо різноманітні методи і прийоми виховання, шляхи.
Але щоб вони були ефективними, треба дотримуватися ряду умов.
Умови:
1. Висока якість уроків, позаурочних і позакласних заходів.
2. Створення гуманної моральної атмосфери в колективі.
3. Навчання учнів основам культури праці.
Культурна праці включає:
- вміння планувати свою працю,
- готувати і тримати в порядку своє робоче місце,
- раціонально використовувати робочий час, працюючи з певним напруженням фізичних і розумових сил,
- бережно ставитись до знарядь і результатів праці.
4. Навчання учнів організаторських умінь
Форми навчання організаторським умінням:
- вчитель об’єднує в групи учнів, які проявляють інтерес до певних видів громадських обов’язків (шефству над малюками, ремонту книг),
- інструктаж або заняття перед проведенням певної роботи,
- підведення підсумків роботи, її аналіз (у Маренюк Р.В. – діти щодня визначали «гвардійців»).
5. Створення сприятливої обстановки для прояву учнями самостійності і ініціативи в навчальній і громадській роботі:
- контроль за якістю, об’ємом виконаної роботи і поведінкою учні здійснюють самостійно,
- звіт і самокритика її виконання,
- організація за ініціативою учнів взаємодопомоги і взаємоконтролю,
- довіра вчителя до учнів.
6. Єдиний стиль керівництва навчальною і громадською діяльністю учнів в навчанні і в позанавчальний час.
7. Опора на громадську думку колективу.
8. Діяльність активу і органів самоврядування в школі, в класі.
9. Контакт школи, сім’ї, громадськості.
10. Аналіз роботи. Вчителі-новатори вважають, що коли робота не проаналізована вона не закінчена. Відносять аналіз до важливих дисциплінуючих факторів. («Вогники» у Іванова.)
11. Позиція вчителя.
12. Єдині вимоги; затишна обстановка в школі, красиві традиції, церемонії.
| Шляхи, методи | Висунення єдиних вимог до учнів | Організація роботи в процесі навчання | Організація роботи в позакласній роботі |
| 1. Виховання Д. і діяльності в процесі навчання. 2. Виховання Д. і діяльності в різних формах і методах позакласної роботи і різноманітних видах діяльності | вимоги роз’яснення | привчання доручення приклад гра заохочення покарання роз’яснення вправи громадська думка | Всі методи вивчання |
Показники наявності дисципліни в шкільному колективі (за А.С.Макаренком):
1. Наявність правильних уявлень, понять, переконань про те, що дисципліна – основа нормального життя і діяльності.
2. Виконання з готовністю необхідних правил і вимог.
3. Самоконтроль за поведінкою.
4. Активна боротьба з недисциплінованими вчинками інших як показник дійової, активної дисципліни, що базується на справжній свідомості.
|
|