Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Виховання моральної поведінки
|
|
Виховання поведінки вимагає:
- бачити індивідуальні особливості емоційного розвитку школяра;
- бережно і уважно ставитися до його емоційного–морального життя;
- створювати ситуації, що викликають і закріплюють моральні почуття;
- визначити недоліки в емоційно–моральному розвитку, аналізувати їх причини (часто в обставинах життя учнів), сприяти їх розвитку.
Моральна поведінка – система дій і вчинків, що мають певну моральну оцінку.
Моральні риси проявляються у вчинках.
Дії, вчинки, мотиви – показники моральної вихованості.
Важливий вибір засобів досягнення мети, яка визначається мотивами.
Вчинок може бути закономірним і випадковим.
Процес морального становлення ž конфлікти, протиріччя (потреби – засоби задоволення).
Створювати ситуації вільного, самостійного вибору лінії поведінки з декількох варіантів.
Завдання вихователя: не знімаючи життєвих протиріч і конфліктів допомогти дитині у виборі моральних рішень, що відповідає її силам і можливостями. Допомагати тактовно, поважаючи особистість дитини. Приклад: учень розглядає альбом з марками ž розпорядження матері піти до хворої бабусі.
Вимоги до вчителя:
- справедливість оцінки;
- такт;
- враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів;
- зразок.
Роль колективу, друзів.
Вихователь повинен:
- аналізувати для даного школяра лінію поведінки;
- створювати умови для вільного, самостійного вибору в різних ситуаціях;
- розуміти характер і виховне значення протиріч, конфліктів, сприяти їх найбільш ефективному розв’язанню;
- сім’я + колектив + вулиця;
- здійснювати перевиховання ž зміна поведінки.
6. Зміст морального виховання:
- виховання громадянина України, патріота своєї Батьківщини (любов до матері, батька, рідної мови, інтерес і поваги до національної історії, культури, мистецтва, традицій, національних героїв);
- виховання поваги до людей інших національностей, їхньої культури, історії, звичаїв;
- виховання любові до праці, поваги до людей праці;
- гуманне виховання (виховання доброти, товариства, чуйності, уважності до людей);
- виховання обережного ставлення до природи;
- виховання дисциплінованості, почуття відповідальності за свої дії і дії оточуючих.
Виховання громадянина України, патріота своєї Батьківщини (любов до матері, батька, рідної мови, інтерес і поваги до національної історії, культури, мистецтва, традицій, національних героїв) – патріотичне виховання
У системі морального виховання чільне місце займає патріотичне й інтернаціональне виховання.
Патріотизм (patriotes – батьківщина) - це сильне і глибоке людське почуття любові до своєї батьківщини, відданість своєму народові, відповідальність за
долю Вітчизни, готовність служити її інтересам.
Це провідна моральна якість, яку треба розглядати як найвищий прояв свідомості людини; суспільний і моральний принцип ставлення людей до своєї країни.
Патріотизм - явище соціально-історичне, має соціальний характер.
Прояви патріотизму: любов до матері, батька, рідної мови, інтерес і повага до національної історії, культури, мистецтва, традицій, звичаїв, прагнення їх зберегти, шанобливе ставлення до національних героїв, любов до рідної природи, дійовий інтерес до історії свого народу, прагнення до національної незалежності, національна гордість.
П. проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне і що любить особистість.
В.О.Сухомлинський: П. як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів діалектично пов'язаний з освіченістю, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань неможливо виокремити від складного цілісного процесу формування особистості.
Джерела П. виховання: рідне слово батька, матері, колискова пісня матері, культ Матері та Батька, рідна оселя, садиба, батьківщина, Батьківщина, героїчна минувшина народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості, спрямована на матеріальне і культурне збагачення своєї країни.
«Україна – це наша суверенна, соборна держава, займає п’яте місце за величиною території (6037 тис. кв. км), населенням (48мл. чол..) в Європі.
На півдні її омивають Чорні і Азовське моря. Столиця – Київ. Має одну автономну (Кримську) республіку, 24 області, 480 районів, 429 міст, 916 селищ міського типу.
Клімат помірний, переважно континентальний.
Головні річки: Дніпро, південний Буг, Денець, Прут, Дністр.
Ґрунт – чорноземний, підзолистий, каштановий. (За сторінками підручників.)
Україна
Україна … в одному вже тільки цьому слові для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців, бринить ціла музика смутку і жалю…
Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше її мають, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової героїчної боротьби за волю …
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні річки…
Україна – це розкішний вінок із рути і барвінку, що над ними світять заплакані золоті зорі… (С. Васильченко.)
П. виховання є передумовою формування почуття інтернаціоналізму.
«Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну» (В.Сосюра)
Інтернаціоналізм ( від лат. inter – між + nation - народ) поважне ставлення до інших народів, їх історії, почуття дружби і солідарності між народами.
Патріотизм, інтернаціоналізм – дійові почуття.
Здійснюється в процесі всієї життєдіяльності особистості в сім’ї, дошкільних, шкільних, позашкільних навчально-виховних закладах, безпосередньої участі людини в громадських відносинах з людьми інших національностей.
В арсеналі багато засобів і методів виховання.
Головне - залучення кожної особистості до конкретної діяльності з творення і примноження багатства і краси своєї Вітчизни.
Шляхи:
- В сім’ї
- В школі:
- в процесі навчання: зміст освіти (навчальні предмети, теми навчальної програми, матеріал підручників); позиція вчителя;
- в процесі позакласної роботи.
Форми і методи виховної роботи:
- Туристично-краєзнавча робота.
- Твори: «Мої друзі»; «Мій двір / Моя вулиця«З історії імен і прізвищ однокласників»».
- Написання казок: «Якби я зустрів чарівника» (3 бажання), «Навіщо я вчусь», «Що я думаю про себе самого», «Яким я уявляю себе через 10 років?»
- Етичні бесіди («З чого починається Вітчизна?»), екскурсії і збір матеріалу («Наше місто раніше і тепер»); клубна і гурткова робота, пошукова робота, свята, ранки, зустрічі, фольклорні фестивалі, спільні концерти художньої самодіяльності учителів, учнів і батьків, українські вечорниці, розмова про свій родовід,
КТС: прес-конференція, турнір-вікторина, турнір знавців, День Англії.
твір літні музичні композицій. Читання і обговорення оповідань і ін.
Перегляди, обговорення кінофільмів, вистав.
Розучування пісень, віршів
Листування. Ігри. Спільна діяльність.
Теми:
Ø Земля, рідна моя.
Ø Народні прикмети.
Ø Народні легенди.
Ø Календарні обряди та звичаї.
Ø Пам'ять родоводу.
Ø Шевченкова світлиця.
Ø Зустріч весни.
Ø Літопис рідного села.
|
|