ПІснЯ про СталІна

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

ПІснЯ про СталІна

23. Передерій Микола Петрович, народився в с. Кизляр Мелітопольського району, українець, безпартійний, за спеціальністю інженер-економіст. Вступив до ОУН, навчаючись у Мелітопольському агроземельному училищі на початку 1943 р. Писав патріотичні вірші й оповідання: „Ой, як Ленін помирав“, „Народні оповідання“ під псевдом Микола Джеря і публікував у підпільному журналі „Український колос“ та міській газеті „Мелітопольський край“.

Із жовтня 1943 р. по листопад 1945 р. перебував у совєтській армії на фронті. Заарештований 5 листопада 1945 р. відділом контррозвідки „СМЕРШ“. Зважаючи на те, що Передерій М. П. брав участь у боях із німцями і був нагороджений орденами й медалями, він був засуджений 10.05.1946 р. трибуналом військ МВД за ст.ст. 54-1а, 54-10 ч. II і 54-11 КК УССР „тільки“ на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

24. Позігун Іван Данилович, народився 1921 р. в с. Костроми Апостолівського району Дніпропетровської області, мешканець Мелітополя.

Працював у театрі контролером. Вступив до ОУН влітку 1942 р. й протягом двох років проводив антинімецьку й антибільшовицьку агітацію серед населення. Написав патріотичну п’єсу „Смерть за волю“, яка була поставлена на сцені театру. Писав вірші націоналістичного змісту й розповсюджував їх серед молоді.

За вироком військового трибуналу 4-го українського фронту 9 лютого 1944 р. засуджений до найвищої міри покарання – розстрілу.

25. Ротанчук Іван, мешканець села Новомиколаївка. Ставши членом ОУН, залучив до організації ще трьох осіб. Був керівником сільського осередку ОУН в селі Новомиколаївка. З наближенням фронту виїхав у невідомому напрямку і подальша його доля невідома.

26. Сливка Микола Семенович, „Буревій“, народився в с. Верхнє Синьовидне Сколівського району на Львівщині. Учасник похідних груп на Південь України. Восени 1941 р. направлений Запорізьким обласним Проводом Організації Українських Націоналістів до міста Мелітополя для організації мережі ОУН. З допомогою Курила-Кримчака влаштувався директором Мелітопольського українського театру під псевдо Микола Буревій. Перед наближенням фронту відступив на захід.

10 листопада 1944 р. заарештований НКВД біля міста Стрия як учасник УПА й засуджений Дрогобицьким військовим трибуналом у травні 1945 р. на 15 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав. В участі в похідних групах не був виявлений.

Покарання відбував у Норильську. Помер Микола Сливка-“Буревій“ у рідному селі 1997 р., залишивши спомини про підпільну працю в Мелітополі, що повністю збігаються зі свідченнями свідків на допитах, запротокольованих у кримінальних справах НКВД.

27. Сухіно-Фоменко Леонід Іонович-“Кривоніс“, народився 1913 р. в м. Каховка інженер-механік. До арешту проживав у Мелітополі, вул. Карла Лібкнехта, 155.

15 грудня 1942 р. за завданням провідника ОУН „Буревія“ організував групу „Українські партизани“, яка потім стала осередком ОУН під прапором Степана Бандери.

Під час німецької окупації працював на горілчаному заводі й очолював окружний Провід ОУН. Подальша доля його невідома.

28. Тараненко Любов Кузьмівна, народилася 1924 р. в Мелітополі, українка, безпартійна, з середньою освітою. Засуджена 16 квітня 1945 р. за ст. 54-1а за приналежність до ОУН на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

29 Теравська Ніна Василівна, народилася 1909 р., українка, проживала в Мелітополі. Працювала на горілчаному заводі. Вступила до ОУН 20 грудня 1942 р. З наближенням фронту в 1944 р. евакуювалася у невідомому напрямку.

30. Твердохліб Григорій Іванович, народився 1924 р. в с. Аркадіївка Зборівського району. У роки війни проживав у Мелітополі. Вступив до ОУН у вересні 1942 р., навчаючись у Мелітопольському агроземельному училищі. Писав патріотичні вірші й публікував у підпільному журналі „Український колос“ та міській газеті „Мелітопольський край“.

Заарештований 26 лютого 1948 р. Засуджений 10.07.1948 р. як член Організації Українських Націоналістів на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

31. Твердохліб Іван Андрійович, народився 1882 р. в с. Аркадіївка Згурівського району Полтавської області, українець, безпартійний, з початковою освітою.

18 листопада 1947 р. засуджений Мелітопольським ГО УМГБ за проведення агітації за Самостійну Україну на 7 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

На суді заявив: „Ні одна влада довго не існує у світі: була революція в Англії і провалилася, була у Франції Паризька комуна – також потерпіла крах. Наша жовтнева революція вже довго існує, але і їй прийде кінець… і буде створена Самостійна Україна! “

32. Шевченко Петро, працював агрономом в с. Костянтинівка Мелітопольського району. Член ОУН з листопада 1941 р. Провідник сільського осередку в с. Костянтинівка.

У будинку Петра Шевченка була підпільна явочна квартира. До нього приїжджали представники обласного проводу ОУН: Ясенко, „Борис“, „Богдан“. Навесні 1943 р., коли в домі відбувалася нарада окружного Проводу, будинок Шевченка оточила німецька жандармерія. Під час перестрілки був убитий один гестапівець, а з боку підпільників: Михайло Вінтонів, „Богдан“, „Борис“, господар дому Петро Шевченко і його син Василь.

33. Шевченко Василь, син Петра, член ОУН, мешканець села Костянтинівка. Загинув від куль гестапівців 1943 р. під час нападу гестапо на явочну квартиру, де відбувалася нарада окружного Проводу ОУН.

34. Шовкопляс Ганна Іванівна, мешкала в Мелітополі, працювала вчителькою в одній із шкіл міста. Вступила до Організації Українських Націоналістів у листопаді 1941 р. Її місце перебування каральним органам не відоме.