IV. Мелітопольський район

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

У жовтні 1941 р. Запорізький обласний Провід ОУН, який очолив Василь Ясенко-“Дмитро“, послав групу на чолі з Михайлом Вінтонівим у Мелітопольський район. У складі групи були: Микола Сливка (він же „Буревій“), Іван Молодій, Володимир Говоруха, Омелян Кабаченко.

Група отримала завдання організувати самостійницьке підпілля Організації Українських Націоналістів під прапором Степана Бандери на Мелітопольщині, а також у Михайлівському, Якимівському та Веселівському районах.

Після прибуття групи до Мелітополя було проведено в селах району і в Мелітополі збори вчителів-патріотів і після відбору кандидатур організовані міський та окружний Проводи ОУН. До складу Мелітопольського окружного Проводу ввійшли:

Леонід Фоменко, інженер, провідник окружного Проводу.

Михайло Вінтонів-„Михась“, член окружного Проводу.

Окрім того, 1942 р. в Мелітопольському агроземельному училищі Юрієм Курилом, сином Іларіона, був організований осередок молодіжної Організації Українських Націоналістів під офіційною назвою „Козаки“. Члени молодіжної групи ОУН видавали підпільно рукописний літературний журнал „Український колос“, в якому члени ОУН поміщали свої статті й вірші націоналістичного змісту. Члени групи розповсюджували серед свідомої молоді Програму ОУН: 10 заповідей українського націоналіста, націоналістичні антинімецькі листівки. Вимагали від педагогів викладання дисциплін українською мовою.

Подаємо інформацію про учасників самостійницького підпілля, які звинувачувалися в приналежності до ОУН.

1. Артюхова Надія Василівна, мешканка села Новомиколаївка Мелітопольського району. Працювала фельдшером у лікарні. Вступила до ОУН 1942 р. Виконувала завдання зв’язкової. Носила передачі до тюрми заарештованим німцями членам ОУН. З наближенням східного фронту відступила в невідомому напрямку і подальша доля її невідома.

2. Борисенко Олексій Йосипович, народився 1912 р. в Сибіру. 1930 р. переїхав до Мелітополя, де 1933 р. одружився. 20 грудня 1942 р. вступив до ОУН і став активістом підпільної праці.

1944 р., коли фронт пройшов через Мелітополь, О. Борисенка мобілізували до совєтської армії. Через декілька днів він загинув у районі села Котищеве Запорізької області.

3. Борсук Сильвестр Романович, вступив до ОУН 6 лютого 1943 р. Проводив агітацію проти гітлерівського й сталінського режимів. Заарештований влітку 1947 р. На суді повністю відмовився від попереднього зізнання про залучення до ОУН нових членів і про заготівлю зброї для організації. Засуджений на 7 років каторги і 5 років позбавлення прав.

4. Буценко Пилип Григорович, мешканець м. Мелітополя. Працював двірником. Член ОУН з 1941 р. Мав трикімнатну квартиру в центрі Мелітополя, яка служила явочною для підпільників. Подальша його доля невідома.

5. Вінтонів Михайло, член похідної групи ОУН на Південь, яка прибула до Запоріжжя у жовтні 1941 р. Разом з іншими членами групи був скерований до м. Мелітополя для організації мережі ОУН. З допомогою Курила-Кримчака М. Вінтоніва було формально влаштовано перекладачем у лісництві. Ця посада дозволяла вільно їздити по селах і проводити агітаційно-підпільну роботу ОУН. Керував всією організаційною роботою на Мелітопольщині до 1943 р.

На початку 1943 р. із Дніпропетровська до Мелітополя приїхав представник крайового Проводу „Степан“ для організації наради. Нарада відбувалася в с. Костянтинівці. Не встигла вона закінчитися, як на будинок наскочили гестапівці. Зав’язалася перестрілка, в якій загинули: Михайло Вінтонів, провідник „Степан“, дружина господаря будинку Петра Шевченка та їхній син Василь. З боку гестапівців – один фашист.

6. Гармаш Борис, народився в с. Семенівці Мелітопольського району. Працював директором школи в селі Вознесенівка. Член ОУН з листопада 1941 р. Закликав учителів школи вкласти свою частку праці у створення Самостійної України, бо це їхній святий обов’язок як української інтелігенції, щоб виховна робота була насичена українським націоналізмом. Подальша доля його невідома.

7. Гармаш Сергій Олексійович, народився 1913 р. в с. Успенка Гуляйпільського району Запорізької області, українець, із родини селянина-середняка, з вищою освітою, безпартійний.

Проживаючи в с. Семенівка Мелітопольського району, вступив до Організації Українських Націоналістів міста Мелітополя. Проводив агітацію серед населення, щоб зі зброєю боротися за Самостійну Україну. Заарештований 22 грудня 1943 р. контррозвідкою „СМЕРШ“ 3-ї гвардійської армії. На допитах назвав провідників тільки по псевдах. Залучених до первинного осередку ОУН нікого не назвав.

Засуджений 15 квітня 1944 р. військовим трибуналом на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

8. Дмитренко Василь Потапович, мешканець Мелітополя, з вищою освітою, працював директором залізничної школи в Мелітополі. Вступив до Організації Українських Націоналістів у листопаді 1941 р. На допитах згадується як активний член ОУН, але кримінальної справи на нього не виявлено. Можливо, до рук кагебістів він не потрапив.

9. Зінченко Василь Іванович, працював учителем в с. Вознесенка Мелітопольського району. Член ОУН із грудня 1941 р. Заарештований німецькою службою СД 1942 р. і розстріляний за приналежність до Організації Українських Націоналістів.

10. Коломієць Михайло Федорович, народився 1912 р. в с. Костянтинівка Мелітопольського району у бідній селянській родині. Там же працював токарем. Заарештований НКВД 2 листопада 1943 р. за приналежність до ОУН. Із Мелітопольської тюрми відправлений у спецтабір (м. Сталіно) для „подальшої фільтрації“.

11. Кондуфор Катерина Пилипівна, народилася 1903 р., українка, з вищою освітою. Працювала вчителькою в школі с. Вознесенка. Заарештована в жовтні 1944 р. Засуджена за приналежність до ОУН 27 грудня 1944 р. військовим трибуналом НКВД Запорізької області в м. Запоріжжі за ст.ст. 54-1а, 54-10 ч. II КК УССР на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

12. Кононенко (ім’я й по батькові в кримінальних справах не вказано), мешканець Мелітополя. Працював директором горілчаного заводу. Член ОУН з весни 1942 р. Перед наближенням фронту виїхав з міста в невідомому напрямку. На допитах у катівнях НКВД фігурує його прізвище як активіста Організації Українських Націоналістів. Подальша його доля невідома.

13. Курило-Кримчак Іларіон Павлович, народився 1903 р. в с. Вознесенка Мелітопольського району, українець, освіта вища, бджоляр, бургомістр Мелітополя з березня 1942 р. по вересень 1943 р. Член Організації Українських Націоналістів з осені 1941 р. Будучи на посаді бургомістра, допомагав заарештованим німецькою службою СД втекти із тюрми, видавав членам ОУН посвідчення й документи на прибрані прізвища.

Засуджений військовим трибуналом до найвищої міри покарання – розстрілу.

14. Курило Марія Мойсеївна, народилася 1902 р. в с. Возенсенка. Дружина Курила-Кримчака. Працювала завідувачкою школи № 2 в рідному селі. Заарештована в жовтні 1944 р. На допитах поводилась мужньо й гідно. Ось тільки декілька її відповідей на запитання слідчого.

Запитання: „Яких політичних поглядів був ваш чоловік! “

Відповідь: „Мій чоловік був українським націоналістом! “

Відповідь: „Так, я повністю поділяла його погляди! Я також українська націоналістка“.

Засуджена 5 листопада 1944 р. військовим трибуналом НКВД в м. Запоріжжі за ст. 54-1а КК УССР на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

15. Курило Юрій Іларіонович, народився 1925 р. в с. Новоолександрівка Василівського району Запорізької області в українській свідомій родині, безпартійний, з середньою освітою.

Будучи активним членом ОУН, проводив серед молоді виховну роботу в дусі націоналістичних ідей, розповсюджував націоналістичну літературу, яку отримував від членів окружного Проводу. Восени 1942 р. створив у с. Вознесенка і в Мелітопольському агроземельному училищі молодіжну Організацію Українських Націоналістів під офіційною назвою „Козаки“, до складу якої залучив багато молоді. Писав патріотичні вірші, в яких розкривав реакційну сутність комуністичної ідеології, викривав злочинні дії комуністів супроти українського народу. У підпільному рукописному журналі „Український колос“ і газеті „Мелітопольський край“ публікував свої вірші: „Кочовий уряд“, „Геніальний стратег“, „Заграй, кобзарю“ та інші.

Восени 1943 р. мобілізований до совєтської армії, де був заарештований 20 січня 1945 р. і засуджений військовим трибуналом за ст.ст. 54-1а, 54-10 ч. II 54-11 КК УССР на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

Юрій Курило помер 13 листопада 1977 р. на 52 році життя в Запорожжі.

16. Кучинський Борис, народився 1923 р. в національно свідомій родині. Його батько служив в армії Симона Петлюри. Мешканець села Василівка, вчився у Мелітопольському агроземельному училищі. Вільно володів німецькою мовою. Член ОУН з 1941 р. 1942 р. очолив керівництво молодіжною організацією ОУН в агроземельному училищі. Органами НКВД–МГБ не виявлений.

17. Ліщина Ніна Іванівна, народилася 1925 р. в с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області, українка, безпартійна, з середньою освітою. Заарештована 5 березня 1945 р. Засуджена 16 квітня 1945 р. за ст. 54-1а на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав за приналежність до ОУН.

18. Мілоненко Яків Васильович, народився 1913 р. в с. Іванівка Лакського району Кримської області в українській селянській родині. До арешту проживав у Мелітополі Запорізької області, вул. Дзержинського, 174. Працював шофером, безпартійний. Поранений на фронті, потрапив до німецького полону і до грудня перебував у госпіталі.

Повернувшись до Мелітополя, вступив до Організації Українських Націоналістів і став активістом підпілля: залучав до організації своїх знайомих, розповсюджував листівки із закликом ставати до боротьби за Самостійну Україну.

Заарештований 28 липня 1947 р. і засуджений за ст.ст. 54-1а, 54-11 на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

19. Молодій Іван Іванович, народився 1919 р. в с. Піскоровищі Синівської волості Ярославського повіту (Польща), українець, безпартійний, з освітою 7 класів. До арешту працював у сільському господарстві в рідному селі. Із жовтня 1949 по березень 1943 р. як член похідної групи перебував у Мелітополі.

Засуджений 1944 р. на 7 років позбавлення волі, але 25 серпня 1948 р. відбувся повторний суд військового трибуналу МВД, який засудив Молодія І. І. на 25 років каторги і 5 років позбавлення прав за те, що був одним із організаторів самостійницького підпілля ОУН на Мелітопольщині.

20. Ніколаєнко Опанас Кирилович, народився 1899 р. в с. Іванівка Запорізької області, українець, безпартійний, з вищою педагогічною освітою, вчитель української мови і літератури. Проживав у Мелітополі, вул. Дзержинського, 53. Під час німецької окупації працював директором середньої школи № 4, а з січня 1942 р. – інспектором міських шкіл при відділі культури й народної освіти Мелітопольської міської Управи.

Засуджений 28.07.1944 р. військовим трибуналом Мелітопольського гарнізону за ст. 54-1а за приналежність до ОУН до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок остаточний і оскарженню не підлягав.

21. Павленко Анатолій Іванович, народився 1921 р. в м. Приазовську Запорізької області, українець, безпартійний, з вищою освітою. У роки війни проживав в с. Нововасилівка Запорізької області. Працював викладачем української мови в сільській школі. Вступив до молодіжної Організації Українських Націоналістів, яка діяла в Мелітопольському агроземельному училищі. Писав патріотичні вірші, які публікував у підпільному журналі „Український колос“, а також у місцевій газеті „Мелітопольський край“. У віршах закликав молодь боротися за Самостійну Україну, вихваляв Симона Петлюру й Степана Бандеру.

За вироком Запорізького обласного суду 30 вересня 1946 р. засуджений на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

22. Передерій Григорій Васильович, народився 1924 р. в м. Мелітополі, українець, освіта середня, безпартійний, до 1944 р. проживав у Мелітополі, вул. Продольна, 56. Член ОУН з грудня 1942 р. Навчаючись у Мелітопольському агроземельному училищі, організував із знайомих та друзів групу ОУН, яка офіційно називалася „Козаки“. Випускав рукописний журнал „Український колос“, в якому під псевдами „Кобза“ і „Дерій“ друкував патріотичні вірші. Співпрацював із редакцією газети „Мелітопольський край“. Після закінчення училища переїхав до Херсона і влаштувався коректором в редакції „Голос Дніпра“. У зв’язку з наступом совєтської армії виїхав до Тернополя. Заарештований у Коломиї 8 травня 1948 р. Засуджений військовим трибуналом на 10 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав.

У 1982 р. в реабілітації відмовлено через його вірш, який був опублікований 29 липня 1942 р. в газеті „Мелітопольський край“, число 59-/69/: