💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Папу3і – по заслу3і

Кожного птаха можна розпізнати за голосом, хоч ти цього птаха і не бачиш. Найкраще співає соловейко. Горобець цвірінькає. Голос ворони: кра-кра. Сорока скрегоче. Один шпак може тебе обдурити. Він здатний дублювати голоси інших птахів. Але найрозумнішим серед них є папуга. Його можна навчити говорити. Правда, папуга буде без кінця повторювати те, чого його навчили. Одна жінка купила папугу. Ім’я чоловіка було Петро. І коли він ввечері прийшов з роботи, то папуга його привітав: „Петро – дурак! Петро – дурак! “ Адже попереднім господарем цього папуги теж був Петро.

Часто людей називають папугами. Це тоді, коли вони одне й те ж повторюють. У всій Україні прославились Дмитро Корчинський і Дмитро Джангіров. Кожного вечора то один, то другий розповідають „про те“. Цікавою була б ця телевізійна передача, якби вони говорили кожного разу щось інше. Але ні. Хоч би з чого вони починали свій виступ, він закінчується звинуваченням Віктора Ющенка. Більше в Україні немає людей, про яких можна було б щось сказати. Треба подумати, хто купив цих розумних папуг. I закулісні господарі навчили їх, про кого саме говорити під час телепередачі.

Нешановні мною Дмитре Корчинський і Дмитре Джангіров! Я хочу звернутися до вас із запитанням. Мене цікавить, скільки конкретно мають мільйонів Медведчук, Кравчук, Суркіс, Пінчук, Азаров, Кучма… Вам важко буде про всіх сказати. Скажіть про те, чому більшовики у Верховній Раді хочуть самі вибирати Президента. Хіба народові України вони не довіряють? Петро Симоненко та Олександр Мороз теж в опозиції до влади, як і Віктор Ющенко. Скажіть про те, чому ви звинувачуєте у всьому тільки одного Ющенка. Ви навіть говорили про те, що Віктор Ющенко є фашистом. Але вам і цього було мало, і ви сказали про те, що Віктор Ющенко є гіршим від фашиста. Якщо Віктор Ющенко є фашистом, то хто ж тоді ви, нешановні Дмитре Корчинський та Дмитре Джангіров? Скажіть про те, як вас назвати. Я хотів би вам допомогти. Вас безпомилково можна назвати запроданцями. Юді заплатили за зраду 30 срібняків. А скільки Вам заплатили? Юда сам себе покарав і повісився. Ви говорите про те, що Вікторові Ющенку дають великі гроші із США. Від цього Україна нічого не втрачає. А ось наші магнати грабують найбідніших. Навіть розбійники бідних не грабують. Чому ви про те не говорите? Нашу владу не міняти треба, а судити! У неї мільярди народних грошей. I вони таки діждуться суду. Скажіть про те людям.

Звертаюсь до вас з останнім запитанням. Ось ви купили папугу. Приходите ввечері з роботи додому і чуєте: „Дмитро Корчинський – дурак! Дмитро Джангіров – дурак! “ I так сьогодні, завтра, післязавтра… Скажіть тепер, чи довго ви будете терпіти такому папузі?

Про «визволителІв» І «визволених»

Коли потрібна допомога, кожен її прагне і чекає. Згадаймо невільників турецької імперії. Часто роками вони чекали своїх визволителів – запорізьких козаків, і ті, ризикуючи життям, йшли визволяти своїх побратимів. Гамалія, Підкова, Сулима, Сірко з цією метою здійснювали відчайдушні походи на турецькі території. Грозою для турків був Петро Сагайдачний, який 1616 року взяв Кафу і визволив близько 20 тисяч невільників.

Коли тоне корабель, люди чекають на рятівників, просячи про допомогу.

А ось Україні ніколи не щастило на визволителів, бо кожен, хто її „визволяв“, ставав її окупантом. Так сталося в 1349 році, коли польський король Казимир „визволив“ Галичину, після чого вона на сотні років була окупована Польщею. А найстрашніше „визволення“ (з-під гніту Польщі) розпочалося 1654 року, коли Україну почала окуповувати Москва. Цей період тривав понад 300 років і став для України справжньою руїною. Боже нас борони від такого визволення! Згадаймо гетьманську столицю Батурин, яку було спалено за „зраду“ Мазепи, а її 15 тисяч мешканців з малими дітьми і літніми людьми вирізано, частину старшин було замордовано лютими карами, а їхні тіла прибито до дощок і пущено вниз по течії Сейму. Згадаймо Лебедин, де було вирізано 900 його мешканців за наказом царя Петра Кривавого…

Царизм продовжував нищити Україну, змушуючи козаків зміцнювати і розширювати російську імперію. Лише в російсько-турецькій війні 1735-1739 роках загинуло 157300 козаків і 250500 українських селян – майже півмільйона жертв за чотири роки! А чим віддячила Московія козакам? 1775 року Катерина II підступно зруйнувала Запорізьку Січ, „віддячивши“ їм за те, що перед цим з допомогою козаків було завойовано Крим. Січ, названа „гнєздом разбойніков“, вже не була потрібна цариці, і було наказано не вживати навіть самого слова „січ“ і „прєдать єйо забвєнію“… Останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського і його писаря вивезли на Соловки, де він перебував у кам’яному мішку 27 років і помер на 112 році життя. То як нам ставитися до цих „визволителів“, якими Україна була перетворена на колонію?

У січні 1667 року окупанти – Московія і Польща – в містечку Андрусові поділили між собою Україну на дві частини, і поневолення України здійснювалося вже двома загарбниками. Не витримавши нещадного гніту Польщі, у 1768 році український народ повстав. Рух, відомий під назвою Коліївщина, очолили Іван Гонта і Максим Залізняк. На допомогу полякам для придушення повстання прийшло царське військо.

У 1772 році при поділі Польщі Галичину окупувала Австрія. Ще „визволяли“ Україну Угорщина, Румунія, Чехословаччина.

Та найтрагічніше „визволення“ прийшло на наші землі у вересні 1939 року, коли в Галичину вдерлися непрохані більшовицько-московські орди. Пришельці з Москви назвали цю акцію „золотим вереснем“. Господи, чи можна придумати щось цинічніше і підступніше? З приходом червоного окупанта у міста і села Галичини прийшли смерть і терор. Одними з перших жертв сталінщини стали чомусь члени КПЗУ, які з нетерпінням чекали на червону армію і зустрічали її хлібом-сіллю, сподіваючись на радянський рай, який оспівували і вихваляли, перебуваючи в підпіллі за польської влади. І вони дочекалися того „раю“: їх чекав вічний рай на тому світі…

Та це був лише початок, далі була справжня трагедія нашого народу. Людей мордували, розстрілювали, ешелонами вивозили в Сибір. З початком війни у червні 1941 року московські кати в тюрмах по-звірячому замордували понад 50 тисяч невинних людей, втікаючи від німецьких військ, що наступали. А потім Україна мала ще одного „визволителя“, тепер уже німецького. Представники „вищої арійської раси“, на відміну від попередніх завойовників, які таємно нищили українців, свої екзекуції здійснювали відкрито і „гонорово“. У грудні 1941 року в Дрогобичі вони привселюдно повісили 10 українців, публічно, на шибеницях, стратили наших людей у Миколаєві на Львівщині, а в Чорткові на Тернопільщині, теж прилюдно, розстріляли 52 українців-самостійників.

Протягом 1943–1944 років червоні фашисти визволяли Україну від брунатних фашистів. І знову товарні ешелони з українцями потяглися на Урал на сибірські простори, знову тюрми і розстріли, знову репресії і заслання. І якщо ми 9 травня схиляємо голови перед тими, хто здолав нацистського звіра, то пошлемо прокляття тим, хто безпощадно нищив „визволених“ українців. 9 травня справжні кати милуються орденами і медалями, але чи матимуть стільки медалей і орденів справжні учасники бойових дій? У цей день в Трускавці та Дрогобичі можна побачити тих орденоносців, які у тюрмах катували Андрія Макарчука, Ярослава Малицького, Михайла Шевеля, Петра Мінька, Михайла Фляка, Оксану Різняк…

Усіх мучеників не перелічити – їх тисячі. Про одного такого ката міг би розповісти голова Трускавецького осередку Конгресу Українських Націоналістів Ігор Банковський. Він бачив цього ката. І такі душогуби наважуються 9 травня і в Дрогобичі, і в Трускавці виходити на народ і виблискувати орденами і медалями, на яких запеклася кров невинних жертв! І користуватися різними пільгами. У світі ви не знайдете чогось подібного. А до вояків УПА, які боролися за Україну, центральна влада ставиться зневажливо.

Будьте ви прокляті, всі „визволителі“ – окупанти України!

Ви маєте бути покарані за свої злочини, і ніколи не буде вам прощення!