Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розрахунки із застосуванням векселів






Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів за товарно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою застосування векселів.

Вексель – це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (векселетримачу) у встановлений термін. Він широко використовується в комерційній та банківській практиці в країнах з ринковою економікою, як форма видачі позабанківського кредиту.

Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламентується Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. " Про використання векселів в господарському обороті України", а також прийнятими в 1993 р. Національним банком України " Порядком здійснення банками операцій з векселями" і Положенням " Про переказний та простий векселі" та Указом Президента України від 14.09.94 р. " Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності" і Законом України " Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001р.

Векселі бувають кількох видів. Однак у господарському обороті України застосування отримали в основному два види векселів - про­стий (соло вексель) та переказний (тратта).

Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготов­ляються та видаються (продаються) банками в книжечках по 25 та 50 векселів.

При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує боржник, а переказний - кредитор.

У простому векселі фіксується найменування боржника та креди­тора, термін платежу, сума платежу. Він також повинен мати підпис та печатку векселедавця. В цілому, простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору - векселетримачу вказану в ньому суму боргу.

Переказний вексель, що виписується та підписується кредитором, являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату у встановлений термін вказаної суми грошових коштів третій особі. Виписаний переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений термін. У випадку незгоди плати­ти за векселем, платник виписує і нотаріально засвідчує вексельний протест.

Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу за векселем називається " аваль". Вона передбачає відповідальність банку - аваліста перед векселетримачем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений термін за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з плат­ника встановлену плату (відсоток).

У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресову­вати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У цьому випадку на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис-індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних коштів, бо він використовується як засіб платежу.

У розрахунках переказним векселем беруть участь три особи: векселедавець - особа, яка видає вексель; векселетримач - особа, яка отри­мала вексель і має право вимагати за ним оплату від платника; платник (трасат) особа, яка повинна оплатити вексель.

Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така:

1.Оформлення векселя кредитором:

2.Видача векселя векселетримачу;

3.Пред'явлення векселя до акцепту платником;

4.Передача акцептованого векселя векселетримачу;

5.Пред'явлення векселя векселетримачем платнику для його оплати;

6.Оплата векселя платником.

Використання векселів у розрахунках має свої переваги: зменшується

необхідність в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; залучається до пати за товар третя особа, яка має кошти; зменшується необхідність у банківському кредиті; скорочується грошова маса та гальмуються інфляційні процеси.

Однак погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини дозволяє в широко використовувати векселі в платіжному обороті.

 

2.9 Розрахунки пластиковими картками.

 

В умовах розвитку електронної техніки з'явилась можливість широ­кого використання в безготівкових розрахунках пластикових карток.

Пластикова картка являє собою пластину з нанесеною на неї магнітною смужкою чи вмонтованою мікросхемою, яка містить за­шифровану інформацію (ключ) до спеціального карткового рахунка з обліку грошових коштів у відповідному банку.

Розшифрування (розкодування) інформації, що міститься на картці дозволяє власнику цієї картки здійснювати необхідні розрахунки і от­римувати готівкові гроші у межах їх залишку на картковому рахунку.

Для здійснення операції для отримання (перерахування) грошей власник картки вставляє її в спеціальну електронну систему, потім через клавіатуру на пульті цієї системи вводить таємну (відому лише йому) комбінацію цифр (код) і за умови правильності набору цього коду дебетується його банківській рахунок на задану суму.

За економічним змістом пластикові картки бувають кредитні і дебітові.

Кредитні картки видаються банком клієнтам, котрим відкривається кредитна лінія, що дає можливість користуватися кредитом при покупці товарів і отриманні касових позичок.

Різновидом кредитних карток є банківські кредитні картки, що ви­лаються клієнтам для покупки товарів із використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівково-грошовій формі.

Банківські кредитні картки, в свою чергу, поділяються на індивідуальні і корпоративні.

Індивідуальні картки видаються банком окремим його клієнтам і можуть бути " стандартними" чи " золотими", призначеними для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають значну кількість пільг для користувачів.

Корпоративні картки видаються банками організаціям, фірмам, які на підставі цих карток можуть видавати індивідуальні картки окремим своїм керівникам і працівникам. Цими картками можна оплачувати зарядження, оренду автомобілів, покупку оргтехніки, канцтоварів, бензину, розраховуватися з постачальниками, оплачувати витрати в офіційними прийомами, здійснювати безготівкові розрахунки в іноземній валюті за межами України під час відряджень.

Наявність корпоративної картки підприємства дозволяє йому мати цілодобовий доступ до поточного рахунка в банку, зменшити операційні витрати з оформлення видачі (перерахування) грошових коштів, звільнитися від придбання іноземної валюти при відрядженнях за кордон тощо.

Дебетові картки видаються клієнтам для отримання готівкових грошей у банківських автоматах чи покупки товарів із розрахунком через електронний термінал. Однак гроші при цьому списуються з рахунка власника в банку.

Різновидом дебетових карток є картки для банківських автоматів, використання яких надає можливість власнику рахунка в банку от­римувати готівкові гроші в межах їх залишку на дебетовому рахунку клієнта.

З метою прискорення обслуговування робітників, службовців та інших верств населення, банківські автомати встановлюються в найбільш людних місцях міст - торгових центрах, вокзалах, магазинах, поштових відділеннях, а також на великих підприємствах і т. д., що дозволяє власнику дебетової картки отримати свої гроші в будь-який день і час доби.

Розрахунки пластиковими картками - перспективна форма розрахунків в Україні.

 

2.10 Розрахунково-платіжна дисципліна, санкції за її порушення, порушення касової дисципліни, способи її зміцнення.

Усі господарюючі суб'єкти повинні правильно, відповідно до чин­них нормативних документів, організовувати зберігання та витрачання грошових коштів, своєчасно розраховуватися за своїми платіжними зобов'язаннями з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг, з ланками фінансово-кредитної системи, установами та організаціями, як правило, в безготівковому порядку через установи банків та під їх контролем, тобто дотримуватися розрахунково-платіжної дисципліни. За неправильне зберігання та витрачання грошових коштів, несвоєчасні розрахунки та платежі підприємства сплачують на користь відповідних суб'єктів у встановленому розмірі пеню, штрафи, неустойки.

Так, платники грошових коштів, які недотримуються встановле­них термінів платежів, тобто порушують їх, за прострочення платежу відповідно до Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне ви­конання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. сплачують на користь от­римувача коштів пеню в розмірі, встановленому в договорі сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня. Платники самостійно нараховують пеню і подають банку платіжні доручення на її перерахування, як правило, одночасно з оплатою основного боргу.

При несвоєчасній сплаті податків та платежів у бюджет платник сплачує пеню в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості.

За правильність нарахування пені відповідальність несе банк от­римувача грошових коштів.

За порушення розрахунково-платіжної дисципліни несуть відповідальність і установи банків. Так, за несвоєчасне зарахування коштів на рахунки клієнтів з вини банків вони сплачують отриму­вачу коштів пеню в розмірі, передбаченому договором на проведен­ня розрахунково-касового обслуговування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня. З іншого боку, підприємства всіх форм власності повинні повертати в п’ятиденний термін платникам помилково зараховані на їхні рахунки грошові кошти. При невиконанні цієї вимоги з керівника та головного бухгалтера підприємства стягується в бюджет штраф в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадках порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм з урегулювання обігу готівки в національній валюті до них, у відповідності з Указом Президента від 11.05.99 р. " Про застосування штрафних санкцій а порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів таких розмірах:

– за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у подвійному розмірі суми, виявленої понад лімітної готівки за кожен день;

– за неоприбуткування в касах готівки - в п'ятикратному розмірі неоприбуткованих сум;

– за витрачання готівки із виручки, отриманої від реалізації продукції, робіт, послуг, та інших касових надходжень на ви­плату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги всіх видів, компенсацій при наявності заборгованості за податками - в розмірі здійснених виплат;

– за перевищення встановлених термінів використання виданої підзвіт готівки, а також за видачу готівки підзвіт без повного звіту за використання раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих підзвіт сум;

– за здійснення розрахунків готівкою без надання отримувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до касового ордера і т. ін.), який би підтверджував сплату покупцем готівки;

– за використання отриманої в установах банків готівки не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої суми.

– Крім того, чинним законодавством та договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення виконання грошо­вих зобов'язань.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке розрахунки та які принципи їх організації?

2. У чому сутність безготівкових розрахунків і ким чином вони пов’язані з готівковими?

3. Що таке грошовий оборот?

4. Як можна класифікувати безготівкові розрахунки підприємств?

5. Які рахунки і з якою метою можуть відкривати підприємства в установах банків?

6. Які документи необхідно подати у банківську установу для відкриття поточного рахунку?

7. За якими формами розрахункових документів можуть здійснюватись безготівкові розрахунки?

8. Що таке платіжне доручення?

9. Які найбільш поширенні причини повернення платіжних доручень без виконання?

10. У якому випадку до платіжного доручення необхідно додавати ще якісь документи?

11. Як змінити призначення платежу після відправки платіжного доручення?

12. Які будуть наслідки, якщо у платіжному дорученні вказано помилкові реквізити отримувача?

13. Що таке платіжна вимога – доручення?

14. Що таке розрахунковий чек?

15. В чому полягає сутність акредитиву та який порядок розрахунку ним?

16. Які види акредитивів може відкривати банк?

17. Як закривається акредитив?

18. Як виконується акредитив за дорученням банку-емітента?

19. Як здійснюється оплата на умовах акредитива?

20. Яким чином здійснюється залік взаємної заборгованості?

21. Що таке вексель і які існують його види?

22. Що таке податковий вексель?

23. У яких випадках рух безготівкових грошових коштів можна вважати помилковим та як здійснюється повернення помилково перерахованих коштів?

24. Що таке готівкові розрахунки та які особливості їх організації?

25. На які операції не поширюються обмеження щодо готівкових розрахунків?

26. Яка відповідальність передбачена за порушення у сфері готівкового обігу?

27. Як отримати чекову книжку і зняти готівку з поточного рахунку підприємства за один день?

28. Яка відповідальність передбачена за перевищення ліміту готівкових розрахунків з одним підприємством за один день?

29. Як встановлюється ліміт каси?

30. Які наслідки не встановлення ліміту каси або встановлення завищеного ліміту каси?

31. Яку готівку підприємства можуть зберігати в касі понад встановлений ліміт?

32. Який порядок здачі готівкової виручки до каси банку?

33. Що таке касові операції та як відбувається їх оформлення?

34. За якими напрямками і з якою метою здійснюється контроль за дотриманням касової дисципліни?

35. Чи можуть бути застосовані штрафні санкції до підприємця за перевищення нормативу готівкових розрахунків з одним підприємством (підприємцем) в один день?

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.