Висновки. Розглядаючи взаємозв'язок самооцінки і емоційної регуляції поведінки в рамках мети дослідження, ми дійшли до таких висновків:

Розглядаючи взаємозв'язок самооцінки і емоційної регуляції поведінки в рамках мети дослідження, ми дійшли до таких висновків:

Самооцінка і емоційна регуляція є досить важливими складовими психіки людини і мають великий вплив на діяльність та поведінку. Самооцінка є одним з основних елементів самосвідомості людини, її структура представлена когнітивним, емоційним і поведінковим компонентами. Також ми виявили стійкий прямопропорційний зв'язок між заниженою і завищеною самооцінкою і домінуючим типом емоційних переживань.

На сьогоднішньому еиапі феномену самооцінки і емоціям загалом приділяється немало уваги з боку як вітчизняних так і зарубіжних психологів. Результати їх досліджень представлені в численних статтях, монографіях, наукових працях, підручниках. Тому аналізуючи літературу з даної проблеми можна почерпнути багато змістовної інформації, яка, проте, нерідко є суперечливою.

У психологічній науці прийнято вважати самооцінку ядром

особистості. Вона з самого початку свого виникнення існує в структурі

регуляції поведінки і надає специфічної спрямованості цьому процесу, результат якого співвідноситься з її адекватністю, стійкістю і глибиною. Однак емоції також виступають одним з регуляторів діяльності. У своїй поведінці людина орієнтується не тільки на емоцію, що реально відчувається, але і на переживання, які вона «передчуває». В якості таких можуть виступати як позитивні так і негативні емоції. Вони можуть «санкціонувати» поведінковий акт або виступати спонукаючою силою. Тобто поведінка людини може «підштовхуватись ззаду» негативними емоціями або «підтягуватись спереду» передчуттям позитивних переживань.

Емпіричним шляхом ми виявили, що між самооцінкою- людини і домінуючим типом емоційних переживань існує стійкий зв'язок. Ми можемо стверджувати, що завищена і занижена самооцінка має емоційне підґрунтя, яке є основою для регулювання поведінки на всіх етапах її здійснення. Для людей з заниженою самооцінкою характерна домінуюча регуляторна роль балансу негативних емоцій, які не здатні адекватно регулювати поведінку, для людей з завищеною самооцінкою позитивних емоцій, які є продуктом недостовірного порівняння реальних можливостей суб'єкта зі складністю ситуації.

Самооцінка людини не є стійким утворенням, вона постійно змінюється, деякі її компоненти зникають, а їм на заміну приходять зовсім інші, які можуть надавати нових форм діяльності особистості, її відношення до навколишніх і до себе. Розробляючи корекційну програму, ми припустили що зміни в самооцінці можуть ініціюватися підвищенням рівня самоспостереження та самоаналізу, налагодженням постійного діалогу з самим собою. Висунуте нами припущення базується на тому, що самооцінка є одним з елементів самосвідомості, відповідно для того щоб наблизити її до адекватної, достатньо покращити роботу деяких складових самосвідомості. Проводячи тренінг, ми ставили собі за мету підвищити рівень розвитку самопізнання та саморозуміння людини, вдосконалити рефлексивні характеристики і таким шляхом вплинути на зміну самооцінки в кращу сторону.

Результати повторного тестування учасників тренінгу і проведені на їх основі обрахунки підтвердили ефективність розробленої нами проірами занять з елементами тренінгу спрямованої на розвиток рефлексивних складових самосвідомості і гармонізацію самооцінки старшокласників. Самооцінка старшокласників, які зазнали корекційного впливу, наблизилась до адекватної, в них зменшився рівень ситуативної і особистісної тривожності, що вказує на позитивні зрушення і в емоційній сфері.

Перспективою подальших досліджень є'розробка наступних напрямків:

- встановлення зв'язку і рівня інтегрованості самооцінки і емоцій;

розробка нових теоретичних доповнень до феномену самооцінки загалом;

створення корекцйних програм на основі виявлених нами тенденцій. Отже, зміст самооцінки є дуже важливим для людини, тому що певним

чином визначає її соціальне обличчя. Це представляє собою процес та результат емоційних переживань, за які відповідає як соціальне оточення, так і сама особистість. Тому, важливо надалі досліджувати впливи соціуму та особистісний потенціал щодо можливостей моделювання адекватної самооцінки.