Методичні поради

· Готуючись до семінарського заняття, студент повинен насамперед засвоїти положення про те, що жодна система (технічна, біологічна, соціальна) не може функціонувати без управління. Дуже важливим є з'ясування поняття управління та його видів в залежності від того, яку систему ми розглядаємо в якості об’єкту управління. В цьому питанні слід більш детально зупинитися на характеристиці соціального управління, його ознаках та значенні інших видів управління (технічного, біологічного тощо) для досягнення відповідної суспільно значимої мети.

Адміністративне право – це самостійна галузь правової системи України, яка регулює суспільні відносини що виникають у процесі організації виконавчо-розпорядницької діяльності державного управління. Отже це управлінське право. Основними ознаками управління є управлінська система, суб’єкт і об’єкт управління, керуючий вплив суб’єкта на об’єкт і зворотній зв’язок. Суб’єктом управління називають сторону управлінського процесу, що являє собою джерело керуючого впливу. Об’єкт управління – сторона управлінського процесу, що функціонує під керуючим впливом суб’єкта, набуває певних нових якостей та змінюється. Керуючий вплив визначають як комплекс заходів, прийомів, форм, методів і організуючих команд, спрямованих на об’єкт управління, за допомогою яких реально змінюється об’єкт управління.

Соціальне управління – це управління окремими людьми та їхніми об’єднаннями, що складають суспільство. Суспільством вважають найвищий тип соціальної самоорганізації людей. Воно може існувати тільки тоді, коли функціонуватиме як складна цілісна система, а це означає, що без управлінського впливу функціонування системи неможливе.

· Даючи відповідь на друге питання слід звернути увагу на те, що для соціального управління характерна множинність об’єктів, звідси випливає й різноманітність видів управління. До них можна віднести й державне управління. Державне управління – одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. Виходячи з цього, треба визначити поняття державного управління, його основні ознаки і головні принципи, а саме:

- конституційні принципи (демократизм, народність, рівноправність національностей, рівність громадян перед законом, законність, гласність і урахування громадської думки, об’єктивність);

- організаційні принципи побудови апарату державного управління: (галузевий, функціональний, територіальний);

- організаційні принципи діяльності апарату державного управління (колегіальність, єдиноначальність, розподілення управлінської праці, відповідальність за прийняте рішення, оперативна самостійність).

Виділяють такі види державного управління: законодавче (законотворче); виконавчо-розпорядче (власне управління); судове (правосудне); контрольно-наглядове.

Державному управлінню властиві такіриси: а) діяльність з реалізації завдань і функцій держави; б) воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами; в) останні діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження; г) форми та методи роботи управлінських органів регламентуються правом.

· Готуючись до відповіді на третє питання, треба звернутися до знань, отриманих в процесі вивчення теми „Основи теорії держави і права” та ”Конституційне право”. Виходячи з конституційного принципу здійснення державної влади на підставі її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, слід довести, що державне управління доцільно розглядати як виконавчу-розпорядчу діяльність окремої системи державних органів, спеціально заснованих для здійснення державного управління. Звернути увагу на те, що державне управління не є сферою діяльності виключно виконавчих органів. Питання управління вирішується і законодавчими органами, які здійснюють законодавче регулювання всіх сфер суспільного життя. Але треба наголосити, що більшість функцій виконавчо-розпорядчої діяльності покладається на виконавчі органи. Далі треба визначити систему органів виконавчої влади, закріплену в Конституції України, та організаційно-правові основи їх діяльності. При цьому, для більш розгорнутої відповіді, слід звернутися до класифікації органів виконавчої влади за різними підставами: за масштабом діяльності, за порядком утворення, за обсягом компетенції, за порядком вирішення підвідомчих питань, за положенням в управлінській системі.

Організація і діяльність державних органів здійснюється державними службовцями. Загальні положення діяльності й статус державного службовця передбачені Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони обержують за рахунок державних коштів.

· Відповідь на четверте питання слід побудувати на тому, що державна влада реалізує свої функції через створені відповідні органи державного управління. Своєю чергою, ці органи здійснюють надані їм державою повноваження через використання системи різноманітних форм. Далі треба визначити поняття форми державного управління, звернути увагу на те, що усі форми взаємопов’язані, і жодна з них не може заступити іншу і що тільки вміле поєднання форм управління може забезпечити неперервну діяльність органів виконавчої влади. Не слід залишити без уваги те, що форми державного управління мають як внутрішнє, так і зовнішнє спрямування, а також пояснити сутність цих видів спрямування. Характеризуючи види форм державного управління, розкрити суть та значення: правових і не правових форм державного управління; укладення адміністративних договорів; здійснення інших юридично значущих дій; здійснення організаційних дій; виконання матеріально-технічних операцій.

· П’яте питання потребує з’ясування поняття методів державного управління та їх загальних особливостей. Класифікацію методів державного управління треба представити залежно від конкретного засобу, який використовується для рішення управлінських задач. Далі більш детально зупинитися на характеристиці: адміністративних (позаекономічних, безпосереднього управлінського впливу) та економічних (посереднього управлінського впливу) методах; методах державного управління залежно від потреб управлінського процесу (переконання, заохочення, примусу). Розкрити співвідношення переконання, заохочення і примусу в державному управлінні.

Окремої уваги в рамках цього питання потребує проблема адміністративного примусу. Тому необхідно розкрити поняття, особливості і цілі адміністративного примусу, види заходів адміністративного примусу.

· Проблему забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, поставлену в шостому питанні, слід розкрити через поняття контролю і нагляду у державному управлінні. Необхідно розкрити зміст таких видів контролю, як президентський, парламентський, урядовий, судовий, та інші контролі з боку центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадського та контрольно-наглядові повноваження державних інспекцій. Дати поняття нагляду, охарактеризувати його види (прокурорський, адміністративний), а також розкрити особливості здійснення адміністративного нагляду органами міліції (загальний та спеціальний).

На підставі Закону України „Про звернення громадян” засвоїти значення звернень громадян, як способу забезпечення законності в державному управлінні, їх види, порядок розгляду, права громадян. Визначити підстави та види відповідальності за порушення законодавства про звернення громадян. Розкрити роль контролю з боку засобів масової інформації.

· Готуючись до сьомого питання, треба звернутися до знань, отриманих в процесі вивчення теми „Основи теорії держави і права”, а саме пригадати визначення поняття правопорушення, види правопорушень та підстави розділення правопорушень на проступки і злочини, На підставі загальних теоретичних положень, спираючись на норми Кодексу про адміністративні правопорушення (далі КпАП України), визначити поняття адміністративного правопорушення, охарактеризувати його ознаки, при цьому зробити наголос на його особливих ознаках. Адміністративним правопорушенням (проступком) визначається бездіяльність або протиправна, винна (умисна або необережна) дія, яка посягає на державний або громадський порядок, суспільну власність, права і свободи людини і громадянина, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Звідси ознаками адміністративного правопорушення є: а) суспільна небезпечність; б) протиправність; в) винність; г) застосування адміністративного стягнення; д) адміністративна відповідальність.

· Наступне восьме питання треба розкривати, використовуючи знання загальної теорії права, а саме: поняття складу правопорушення та його структурних елементів. На підставі цих знань визначити склад адміністративного проступку, дати характеристику його основним елементам (суб’єкту, об’єкту, суб’єктивній стороні, об’єктивній стороні) та їх головним ознакам, підкріплюючи відповідь посиленнями на норми КпАП України.

Суб’єктами адміністративних правопорушень можуть бути громадяни чи посадові особи, іноземці та особи без громадянства. Відповідальності підлягають осудні особи, що досягли 16-річного віку.

Далі необхідно зупинитися на видах адміністративних правопорушень, визначивши головні підстави їх поділу на окремі види.

· Відповідь на дев’яте питання треба побудувати на загальнотеоретичному понятті юридичної відповідальності, використовуючи його як підґрунтя для детальної характеристики ознак адміністративної відповідальності, які є загальними для всіх видів юридичної відповідальності, так і особливих ознак, притаманних тільки адміністративній відповідальності.

· Десяте питання треба розкривати, спираючись на норми КпАП України. Насамперед, визначити поняття адміністративного стягнення, його мету. Далі визначити, які види адміністративних стягнень встановлені КпАП України, звернувши увагу на їх поділення на основні і додаткові.

· Відповідаючи на останнє питання слід визначити поняття суб’єкту адміністративного правопорушення, наголосивши при цьому, що суб’єкт може бути як загальним так і спеціальним. Далі показати окреслити особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів. Для цього необхідно ознайомитися не тільки з нормативними положеннями КпАП України, а також з нормами законів України „Про державну службу”, „Про міліцію”, „Про правовий статус іноземців”.