Перестроювання.

Порядок перестроювання:

1. оцінити дорожню ситуацію позаду через внутрішнє дзеркало заднього виду;

2. ввімкнути покажчик відповідного повороту залежно від наміру подальшого руху;

3. повторно (через дзеркало заднього виду – внутрішнє і зовнішнє, а також поворотом голови вправо чи вліво) впевнитись у відсутності транспортних засобів на смузі, на яку ви маєте намір перестроїтися;

4. вимкнути покажчик повороту.

Типові помилки:

не користування дзеркалами заднього виду для оцінки ситуації;

не вмикання покажчика повороту;

вмикання покажчика повороту безпосередньо перед маневруванням;

“підрізання” транспортного засобу, який рухається по сусідній смузі.

Об'їзд перешкоди.

Повний цикл об їзду перешкоди складається з таких етапів:

1. завчасно, ввімкнути покажчик повороту ліворуч для попередження інших учасників дорожнього руху про намір перестроювання ліворуч;

2. оцінити дорожню обстановку позаду автомобіля;

3. оцінити “мертву зону” поворотом голови;

4. залежно від транспортних засобів на лівій смузі і їхньої швидкості прийняти рішення про перестроювання із застосуванням прискорення чи уповільнення;

5. вимкнути покажчики лівого повороту і, перевівши погляд правіше, контролювати “мертву зону” попереду вантажного автомобіля, щоб у випадку виходу пішохода на проїзну частину мати змогу зупинити свій автомобіль;

6. ввімкнути покажчики правого повороту і здійснити перестроювання на праву смугу.

Керування автомобілем в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості.

1. Керування автомобілем в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості.

Темна пора доби це частина доби від закінчення вечірніх (30 хв після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30 хв до сходу сонця).

Недостатньою видимістю вважається видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:

а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;

б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі;

в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі. ПАМ’ЯТАЙТЕ! Розпочинаючи рух у темну пору доби з добре освітленої ділянки або після стоянки, необхідно дати очам привикнути до темноти протягом 1 – 2 хвилин.

Проблемою зустрічного руху вночі є ЗАСЛІПЛЕННЯ водія – фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об'єктивно на має змоги виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані.

Адаптація зіниці, тобто її розширення чи звуження, яка здійснюється мимоволі, відбувається протягом досить значного часу – до десятків секунд.

Для попередження засліплення Правилами дорожнього руху передбачено, що дальнє світло слід перемикати на ближнє на менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв.

Перед перемиканням світла фар з дальнього на ближнє при наближенні зустрічного автомобіля необхідно:

- оцінити дорогу максимального до межі видимості на предмет наявності перешкод для руху (транспортний засіб, що стоїть у межах дороги, пішохід, велосипедист);

- прийняти рішення про зменшення швидкості руху, щоб не допустити роз'їзду із зустрічним транспортним засобом під час об'їзду перешкоди.

Водієві з недостатнім досвідом керування краще взагалі утриматися від виконання обгону вночі. Особливості:

- на відстані не менш як 150 м до попутного транспортного засобу додатково декілька разів короткотерміново перемкнути світло фар;

- увімкнути ближнє світло фар;

- увімкнути покажчик лівого повороту;

- ближнє світло фар на дальнє перемикати дозволяється лише після випередження транспортного засобу, якого обганяють.

2. Користування світловими приладами автомобіля.

Дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу,

а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку.

Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.

У разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Фарою-прожектором і фарою-шукачем можуть користуватися лише водії оперативних транспортних засобів під час виконання службових завдань, вживши заходів для того, щоб не засліплювати інших учасників дорожнього руху.

Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування.

Знак автопоїзда, встановлений згідно з вимогами підпункту " а" пункту 30.3 цих Правил, повинен бути постійно увімкнений під час руху, а в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості - і під час вимушеної зупинки, зупинки чи стоянки на дорозі.

Задній протитуманний ліхтар дозволяється використовувати в умовах недостатньої видимості як у світлу, так і в темну пору доби.

керування автомобілем в особливих умовах

1. Правила буксирування автомобілів.

Відповідно до Правил дорожнього руху, БУКСИРУВАННЯ –

переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації транспортних составів, на жорсткому чи гнучкому

або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування;

ПАМЯТАЙТЕ!

Буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа

і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксированого транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує.

Запускання двигуна із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення повинно виконуватися згідно з вимогами цього розділу.

Дозволяється буксирування одного механічного транспортного засобу лише з одним причепом.

З'єднувальною ланкою між автомобілями під час буксирування на гнучкому зчепленні служить трос або канат, а жорсткому штанга, і довжина яких, відповідно Правил дорожнього руху повинна бути:

ПАМЯТАЙТЕ!

У разі буксирування механічного транспортного засобу на гнучкому зчепленні в буксированому транспортному засобі повинні діяти і бути справними робоча гальмівна система і рульове керування, а на жорсткому зчепленні - рульове керування.

Перед початком буксирування водії механічних транспортних засобів повинні узгодити порядок подачі сигналів, зокрема для зупинки транспортних засобів. Застосовують такі умовні сигнали:

- звуковий;

- піднятою в гору рукою;

- світлові покажчики повороту;

- короткотермінове вмикання дальнього світла фар.

ПАМЯТАЙТЕ!

На поворотах буксирований автомобіль зміщується до центру повороту. Вибирайте таку траєкторію руху, щоб уникнути наїзд буксированого автомобіля на тротуар або виїзду на смугу зустрічного руху.

Відповідно до Правил, на автомобілі, що буксирується, в світлу пору доби повинно бути ввімкнуте ближнє світло фар або протитуманні фари, а на буксированому – аварійна світлова сигналізація.

У разі несправності або відсутності аварійної світлової сигналізації на задній частині автомобіля, що буксирується, повинен бути знак аварійної зупинки. Швидкість руху під час буксирування не повинна перевищувати 50 км/год..

ПАМЯТАЙТЕ!

1. Буксирування забороняється:

а) на гнучкому зчепленні під час ожеледиці;

б) мотоциклами без бокового причепа, а також таких мотоциклів, мопедів чи велосипедів

в) більше одного транспортного засобу або транспортним засобом з причепом

г) якщо фактична маса буксированого транспортного засобу з несправною гальмовою системою (або за її відсутності) перевищує половину фактичної маси транспортного засобу, що буксирує;

в) якщо загальна довжина зчеплених транспортних засобів перевищує 22 м (маршрутних транспортних засобів – 30 м);

д) причепів будь-якого типу автобусами.

ПАМЯТАЙТЕ!

Під час буксирування автомобіля в буксированому автомобілі повинен бути вставлений в замок ключ запалювання для попередження замикання рульової колонки.

2. Керування автомобілем по бездоріжжю і гірських дорогах.

Рух ґрунтовими дорогами

Ґрунтові дороги, бездоріжжя, відзначаються частою зміною ділянок з різним станом проїзної частини (різна міра зволоженості, прохідності тощо). Отже водієві доводиться частіше їх переключати, ніж на дорогах з твердим покриттям.

На ґрунтових дорогах опір рухові автомобіля значно більший, аніж на дорогах з твердим покриттям.

В разі з'їзду на важкопрохідну дорогу переключення на нижчі передачі слід робити швидше, ніж на дорозі з твердим покриттям, інакше сильно уповільниться рух автомобіля.

Чим м'якша поверхня ґрунтової дороги, тим менш правильним і точним буде поворот автомобіля.

Водіння лісовими дорогами

Слід пам'ятати, що лісова дорога сповнена несподіванок через обмежену оглядовість і, отже, складностей в орієнтуванні водія під час руху.

В усіх випадках, коли треба рухатися такою дорогою без добре накатаної колії, обов'язково слід спершу розвідати шлях, пошукати, чи немає можливості об'їхати таку ділянку. Якщо немає, то треба врахувати наступні поради.

1. Якщо дорога вузька, то нею слід рухатись з такою швидкістю, за якої можна буде швидко зупинити автомобіль і тим самим вчасно запобігти наїзд на пні, дерева. Рекомендується опускати два бокових скла щоб краще “чути дорогу”.

2. Коли на дорозі трапляються ділянки з мокрим ґрунтом, то краще їх об'їхати або встелити гіллям чи іншим підручним матеріалом.

3. Якщо на дорозі є невеликі пні, корні дерев то їх краще об'їхати або, в крайньому разі подолати на невеликій швидкості, щоб не зламати ресори й не пошкодити колеса.

4. Якщо трапляються важкопрохідні ділянки з глибоким багном, долайте їх на другій, третій передачах з розгону.

5. Якщо ділянка лісової дороги залита водою, ведіть по ній автомобіль обережно, щоб не потрапити до ями.

6. Якщо потрібно проїхати чагарником, дрібноліссям, то спершу слід розвідати намічений шлях, визначити, чи немає на ньому високих пнів.

Водіння засніженою дорогою

Рух накатаною сніговою дорогою не являє труднощів. Слід лише пам'ятати, що зчеплення коліс автомобіля з нею невелике.

Невеликі снігові замети і кучугури слід долати з розгону, без переключення передачі і повороту рульового колеса.

Якщо при необхідності проїзду довгої засніженої ділянки чи великої кучугури явно видно, що автомобільне зможе їх подолати або вже починає буксувати, то, не допускаючи його цілковитого застрявання, слід виконати такі рекомендації:

- зупинитися й почати рухатися назад по старому сліду, ущільнюючи таким чином колію;

- перевірити положення коліс;

- розігнати сильніше автомобіль і подолати ділянку, що залишилась; коли це не вдається з першого разу, слід повторити маневр або підсипати під колеса пісок, покласти гілля чи інший підручний матеріал.

Часто дорога може бути вкрита сипким і мокрим снігом. За таких умов автомобіль може бути знесений на узбіччя і навіть до кювету. Щоб уникнути такої загрози, слід рухатись з невеликою швидкістю, плавно й обережно.

Проїзд калюж і багнистих ділянок дороги

Навесні й восени – після сильних дощів, взимку – після відлиг і влітку – після злив на дорогах з'являються великі калюжи, заболочені ділянки; розливи води інколи захоплюють усю ширину дороги. Такі ділянки треба долати дуже обережно.

Їхати через калюжу краще наявною колією – там грунт щільніший і менше шансів застрягнути. Завчасно слід переключатися на знижену передачу, рухатися через калюжу або заболочену ділянку рівномірно, не уповільнюючи і не прискорюючи рух автомобіля.

Рух піщаними ділянками

Треба зазначити що рухатися вогким піском набагато легше, аніж сухим.

Навіть поодинокі кущики трави, невеличкі скупчення камінців, темні плями вогкого піску показують, що він тут не такий сипкий, як поряд.

Вимоги керування автомобіля у гірських дорогах стосуються ділянок доріг, що позначені знаками

На гірських дорогах і крутих спусках, де зустрічний роз’їзд утруднено, водій транспортного засобу, що рухається на спуск, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються вгору.

На гірських дорогах і крутих спусках водій вантажного автомобіля, дозволена максимальна маса якого перевищує 3, 5 т, трактора та автобуса повинен:

а) користуватися спеціальними гірськими гальмами, якщо вони встановлені на транспортному засобі заводом-виробником;

б) під час зупинки або стоянки на підйомах і спусках користуватися противідкотними упорами.

На гірських дорогах заборонено:

а) рухатися з непрацюючим двигуном та вимкненими зчепленням або передачею;

б) буксирування на гнучкому зчепленні;

в) будь-яке буксирування під час ожеледиці;

Економічні фактори керування автомобілем

1. Режим економічного керування. Методи зменшення витрат пального.

Витрати пального залежать:

- від технічного стану транспортного засобу;

- його маси;

- майстерності водіння;

- дорожніх умов;

- пори року;

- організації дорожнього руху тощо.

Перевитрати пального призводять до:

- забруднення навколишнього природного середовища;

- підвищеного спрацювання деталей автомобіля;

- невиправданих матеріальних витрат.

При економічному керуванні автомобіля, що залежить від умов експлуатації, зменшує витрати пального до 25 %. Зокрема пуск, прогрівання, рушання з місця, початок руху, а також підтримання оптимального теплового режиму забезпечують до 5 % економії пального. Оптимальний вибір режимів руху дає до 20 % економії пального.

Основними і найважливішими принципами

економічного управління є:

1. Дотримання економічної швидкості, що забезпечує правильну роботу двигуна і малий розхід пального.

2. Правильне управління автомобілем і запобігання різких прискорень і гальмувань.

3. Під'їзд до передбачених пунктів зупинки з мінімальним використанням гальм.

4. Правильне і ефективне використання коробки передач.

5. Запобігання надлишку масла в паливі та запобігання перевищення рівня масла в карбюраторі двигуна.

6. Контроль рівня палива в баці.

7. Застосування палива з відповідним октановим числом.

8. Їзда по нерівним дорогам і в несприятливу погоду.

9. Навантаження автомобіля.

Одним з основних джерел економії пального є грамотна експлуатація технічно справної техніки – своєчасне проведення технічного обслуговування, систематичний контроль за справністю двигуна і техніки в цілому, виконання необхідних ремонтів і регулювань, дотримання експлуатаційних режимів.

Рух автомобіля на неекономічних швидкостях дає перевитрату пального до 45 %.

При зміні технічного стану автомобіля навіть у межах максимально припустимого зносу витрати пального збільшується на 22 - 37 %.

Майстерність і досвід водія може позначитися на зменшенні витрат пального на 15 – 20 %.

2. прилади для контролю економічного керування автомобілем.

До приладів економічного контролю автомобілів відноситься:

1. Тахометр.

2. Економір.

3. Витратомір.

4. Тахограф.

5. Індикатори несправності систем.

6. Індикатор засміченості повітряного фільтра.

ДТП

1. Поняття та класифікація дорожньо-транспортних пригод.

Згідно Правил дорожнього руху Дорожньо - транспортна пригода - подія, що сталась під час руху транспортних засобів, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків.

Дорожньо – транспортні пригоди діляться на групи, залежно від величини наслідків, характеру (виду) ДТП, місця пригоди.

За важкістю наслідків ДТП поділяються на три групи:

- із смертельними випадками;

- із тілесними пошкодженнями людей (важкі, середньої важкості, легкі);

- із матеріальними збитками.

Не підлягають обліку як ДТП:

- пригоди за участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів у разі виконання ними основних виробничих операцій за своїм призначенням;

- пригоди, що сталися внаслідок навмисних дій, спрямованих на позбавлення життя або заподіяння шкоди здоров’ю людей чи майну, або внаслідок спроби потерпілого заподіяти собі смерть;

- пригоди, що сталися внаслідок стихійного лиха;

- пригоди, що сталися внаслідок порушення водіями техніки безпеки і правил експлуатації транспортних засобів при відсутності водія за рульом;

- пригоди що сталися при зчепленні чи розчепленні транспортних засобів із причепами, тракторними саньми, сільгоспзнаряддям тощо;

- пожежі на транспортних засобах, що рухалися, виникнення яких не пов'язане з їхньою технічною несправністю.

До державної статистичної звітності не включаються

відомості про ДТП, скоєні:

- на територіях підприємств, аеродромів, військових частин та інших об'єктів, що мають пропускну систему в'їзду і виїзду, огороджені та охороняються;

- під час тренувань і змагань з автомобільних чи мотоциклетних видів спорту, якщо потерпілі водії – спортсмени, судді чи інший персонал, який обслуговує спортивні заходи.

Безпека руху прямо залежить, перш за все, від майстерності керування водія, а також від його віку, фізичного та психофізичного станів і, навіть від характеру.

Майстерність керування – комплекс навиків і знань, що забезпечують високу безпеку руху і ефективне використання експлуатаційних якостей машини.

Навики водія – характеризується швидкістю і точністю відповідних реакцій та рухомих дій на зміну дорожньої обстановки.

Основні види порушень, які здійснюють водії:

- перевищення швидкості руху в небезпечних дорожніх умовах;

- виїзд на смугу зустрічного руху і недодержання почерговості проїзду;

- порушення правил обгону, нехтування сигналами світлофору, дорожніх знаків і розмітки;

- порушення правил маневрування, перевезення людей і вантажів, правил буксирування транспортних засобів, правил проїзду залізничних переїздів, недодержання дистанції.

Зниження працездатності водія може бути наслідком його алкогольного сп'яніння, хвороби, перевтоми та інших факторів.

До основних причин ДТП можна віднести:

- недисциплінованість пішоходів, які часто нехтують власною безпекою і рухаються не звертаючи уваги на транспортні засоби;

- недостатня кваліфікація водіїв, їх неуважність, самовпевненість або різке погіршення здоров’я;

- незадовільний технічний стан транспортного засобу (особливо механізмів і вузлів, від яких залежить безпека);

- погані дорожні умови;

- незадовільна організація руху;

- неправильне розміщення вантажу в автомобілі, погане його закріплення.

Експлуатаційні властивості автомобіля.

1. Технічний стан та експлуатаційні властивості.

31.1. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

31.2. Забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів.

31.3. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:

а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

б) якщо вони не пройшли державного технічного огляду або не мають талона про його проходження;

в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;

г) у разі обладнання без дозволу Державтоінспекції спеціальними звуковими та світловими сигналами.

31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.1. Гальмові системи:

а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмовурідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортногозасобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника;

б) під час дорожніх випробувань робочої гальмової системи перевищуютьстакі значення:

Нормативне значення гальмового шляху для транспортних засобів випуску до 1988 року допускається перевищувати не більше ніж на 10 відсотків значення, поданого в таблиці.

Примітки: 1. Випробування робочої гальмової системи проводиться на горизонтальній ділянці дороги з рівним, сухим, чистим цементо- або асфальтобетонним покриттям при швидкості транспортного засобу на початок гальмування: 40 км/год - для автомобілів, автобусів і автопоїздів; 30 км/год - для мотоциклів, мопедів за методом одноразового впливу на органи керування гальмовою системою. Результати випробування вважаються незадовільними, якщо під час гальмування транспортний засіб розвертається на кут більше 8 градусів або займає смугу руху більше ніж 3, 5 м.

2. Гальмовий шлях вимірюється з моменту натискання на гальмову педаль (рукоятку) до повної зупинки транспортного засобу;

в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу;

г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0, 05 МПа (0, 5 кГс/кв.см) за 15 хв у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою;

ґ) не працює манометр пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу;

д) стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан:

транспортних засобів з повним навантаженням - на уклоні не менше ніж 16 %;

легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 23 %;

вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані - на уклоні нее) не замикається важіль (рукоятка) стоянкової гальмової системи в робочому положенні;

31.4.2. Рульове керування:

а) сумарний люфт у рульовому керуванні перевищує такі граничні значення: б) є не передбачені конструкцією відчутні взаємні переміщення деталей і вузлів рульового керування або переміщення їх відносно кузова (шасі, кабіни, рами) транспортного засобу; нарізні з’єднання не затягнуті або надійно не зафіксовані;

в) зіпсований або відсутній передбачений конструкцією підсилювач рульового керування або рульовий демпфер (на мотоциклах);

г) у рульовому керуванні встановлено деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами, а також застосовано деталі і робочі рідини, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника.

31.4.3. Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Примітки: 1. Мотоцикли (мопеди) можуть бути додатково обладнані однією протитуманною фарою, інші механічні транспортні засоби - двома. Протитуманні фари повинні розміщуватися на висоті не менше 250 мм від поверхні дороги (але не вище фар ближнього світла) симетрично до поздовжньої осі транспортного засобу і не далі 400 мм від зовнішнього габариту за шириною.

2. Дозволяється встановлювати на транспортних засобах один або два задні протитуманні ліхтарі червоного кольору на висоті 400-1200 мм і не ближче 100 мм до ліхтарів сигналу гальмування.

3. Увімкнення протитуманних фар, задніх протитуманних ліхтарів повинно здійснюватися одночасно з увімкненням габаритних вогнів і освітленням номерного знака (ближнім або дальнім світлом фар).

4. На легковому автомобілі і автобусі дозволяється встановлювати один або два додаткові немиготливі сигнали гальмування червоного кольору на висоті 1150-1400 мм від поверхні дороги;

31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла:

а) не працюють склоочисники;

б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі;

31.4.5. Колеса і шини:

а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3, 5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1, 6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3, 5 т - 1, 0 мм, автобусів - 2, 0 мм, мотоциклів і мопедів - 0, 8 мм.

Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів;

б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини;

в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу;

г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів;

ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні;

д) на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях - шини, відновлені за другим класом ремонту;

е) на передній осі легкових автомобілів і автобусів (крім автобусів, які виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту;

є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс;

31.4.6. Двигун:

а) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми;

б) негерметична паливна система;

в) несправна система випускання відпрацьованих газів;

31.4.7. Інші елементи конструкції:

а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;

б) не працює звуковий сигнал;

в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Примітка. На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів;

г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла;

ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;

д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда,

а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги).

Є люфти в з’єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;

е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;

є) відсутні:

медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;

знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;

на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3, 5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два);

проблискові маячки оранжевого кольору на транспортному засобі, що перевозить великогабаритні, великовагові чи небезпечні вантажі;

працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Примітки:

1. Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, визначаються умовами безпечного перевезення конкретного небезпечного вантажу.

2. Аптечка, перелік медикаментів якої відповідає ДСТУ 3961-2000 для відповідного типу транспортного засобу, і вогнегасник повинні бути в закріпленому стані у місцях, визначених підприємством-виробником. Якщо конструкцією транспортного засобу ці місця не передбачено, медична аптечка і вогнегасник повинні знаходитися в легкодоступних місцях, крім багажника легкового автомобіля. В автобусі один вогнегасник повинен бути в кабіні водія, другий - у салоні для пасажирів;

ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;

) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;

и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;

і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;

ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.

31.5. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 (" ї"; " д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

31.6. Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;

в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;

г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

31.7. Забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції у випадках, передбачених законодавством.

Сучасні автомобілі мають чотири гальмові системи:

робочу, запасну, стоянкову і допоміжну.

Робоча гальмова система постійно використовується під час руху автомобіля і дає змогу водієві уповільнювати автомобіль з тією чи іншою інтенсивністю або зупиняти його.

Запасна гальмова система призначена для уповільнення і зупинки автомобіля при несправності робочої гальмової системи. В автомобілі КамАЗ запасна гальмова система конструктивно поєднана із стоянковою. Важелем керування можна регулювати випускання повітря з пружинних енергоакумуляторів і тим самим регулювати гальмову силу й інтенсивність гальмування.

Стоянкова гальмова система призначена для утримання автомо­біля в нерухомому стані.

Допоміжна гальмова система призначена для створення малої гальмової сили протягом тривалого часу. Такі гальмові системи встановлені на деяких вантажних автомобілях, автобусах, які здій­снюють міжміські перевезення людей і вантажів. При вмиканні допоміжної гальмової системи зупиняється подача пального у дви­гун і зачиняється заслінка у випускному трубопроводі, створюючи опір прокручуванню колінчастого вала, Тобто виникає гальмуван­ня двигуном. Допоміжною гальмовою системою, як правило, кори­стуються на затяжних спусках, запобігаючи зносу і перегріву галь­мових механізмів. Допоміжна гальмова система не дає змоги екстрено зупинити автомобіль.

Види і класифікація автомобільних доріг.

Автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу.

Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

Автомобільні дороги задовольняють різноманітні транспортні потреби держави і мають господарське, адміністративно-політичне, культурне та оборонне значення.

Сукупність усіх доріг у державі становлять її дорожню мережу, в яку входять дороги різного господарського, адміністративного і оборонного значення, з різним рівнем технічної досконалості та обладнання. Для раціонального планування розвитку дорожніх мереж запроваджено адміністративну та технічну класифікації автомобільних доріг.

Автомобільні дороги поділяють на такі групи:

- дороги загального користування;

- дороги і вулиці населених пунктів;

- відомчі та приватні дороги.

Дороги загального користування залежно від народногосподарського та адміністративного значення поділяються на: дороги державного та місцевого значення.

До доріг державного значення відносяться:

міжнародні дороги — автомобільні дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з’єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення. Міжнародні дороги позначаються літерою " М". Вони займають 5% всіх автомобільних доріг України.

національні дороги — автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з’єднують столицю України – м. Київ, адміністративний центр АР Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри країни з міжнародними автомобільними дорогами. Національні дороги позначаються літерою " Н". Національних доріг 3% від загальної кількості доріг.

регіональні дороги — автомобільні дороги, що з'єднують столицю України —місто Київ з адміністративним центром Автономної Республіки Крим, адміністративними центрами областей та містами державного підпорядкування, автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні прикордонні пункти пропуску автомобільного транспорту, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національного культурного надбання, курортні зони та великі промислові і культурні центри країни з вище названими та магістральними дорогами. Регіональні дороги позначаються літерою " Р". Регіональних доріг 4%.

Автомобільні дороги місцевого значення складають левову частку сучасної автодорожньої мережі (155, 6 тис. км або 91, 7% загальної довжини), поділяються на:

територіальні —автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей між собою та з адміністративними центрами районів, містами обласного підпорядкування, а також міста обласного підпорядкування і адміністративні центри районів між собою та автомобільні дороги, що з'єднують з магістральними та регіональними дорогами і вищеназваними дорогами, основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, курорти, об'єкти національного культурного надбання та природно-заповідного фонду, прикордонні автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення. Загальна їх довжина становить 30, 6 тис. км. Територіальними дорогами є 18% шляхів

районні — автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів з адміністративними центрами сільських населених пунктів у межах району та ці населені пункти між собою, автомобільні дороги, що з'єднують населені пункти в межах району з залізничними станціями, аеропортами, об'єктами національного культурного надбання та природно-заповідного фонду з мережею інших доріг загального користування, під'їзди до прикордонних пунктів пропуску автомобільного транспорту. Загальна протяжність 86 тис. км.

сільські — автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами в межах району, інші населені пункти між собою, автомобільні дороги, що з'єднують підприємства з приймання та переробки сільськогосподарської продукції (хлібоприймальні пункти, цукрові заводи, льонозаводи, молокозаводи, пункти переробки м'яса тощо), які мають міжгосподарське, загальнорайонне значення і знаходяться поза межами міст і селищ міського типу, з мережею автомобільних доріг загального користування. Їх довжина становить 39, 2 тис. км. В середньому на одне село припадає всього 1, 37 км сільських автомобільних доріг, які повинні забезпечувати життєдіяльність 555 його мешканців (середня чисельність).

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на:

- магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху),

- магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху),

- магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

Автомобільні шляхи спеціального призначення

Автомобільні шляхи спеціального призначення — це під'їзди до військових та інших режимних об'єктів, великих залізничних вузлів, станцій, переправ, морських та річкових портів, а також автомобільні дороги оборонного значення.

Державними будівельними нормами України (ДБН В 2.3-4-2000 “Автомобільні дороги”) встановлено технічну класифікацію автомобільних доріг і норми проектування їх. Залежно від їхнього значення в загальній транспортній системі й від розрахункової інтенсивності руху автомобільні дороги на всьому протязі або на окремих ділянках поділяють на п’ять категорій. Належність проектованої дороги до однієї з цих категорій визначається її технічним і транспортно–експлуатаційним рівнем.

Перспективний період для визначення категорій доріг, проектування плану, поздовжнього і поперечного профілів має дорівнювати 20 рокам.

Згідно угоди про міжнародні автомагістралі (СМА) від 15 листопада 1975 року, основні дороги Європи позначаються літерою Е. Основні дороги в напрямку захід —схід закінчуються на 0 (Е20, Е30... Е90), проміжні мають на кінці індексу парну цифру (Е12, Е18... Е94). Основні дороги у напрямку північ — південь закінчуються на цифру 5 (Е05, Е15... Е95), проміжні мають на кінці не парну цифру (Е01, Е03... Е93).

Список автомобільних доріг Європейського значення, що проходять через територію України

Західно-Східний напрямок

Основні дороги

Е40 Е50

Проміжні дороги

Е38 Е58

Північно-Південний напрямок

Основні дороги