💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Підготовка викладача до лекції

Слово лекція походить від латинського lektio – читання. Але кожному педагогу відомо, що лекція не є зачитуванням певного тексту. Навпаки, читання тексту, в тому числі і тексту спеціального, заздалегідь підготовленого викладачем не підпадає під визначення лекції і не може бути названо лекцією.

Читання тексту не може бути названо лекцією і в тому випадку, коли викладач має артистичні здібності і може прочитати текст емоційно й виразно. Таке визначення лекції прийшло до нас з далеких часів. У середньовічний період під лекцією розуміли читання і коментування тексту певної книги. У наш час поняття лекції змінилось, а назва залишилась.

Лекція – це перш за все спілкування викладача з аудиторією живою, емоційною, гарною, грамотною мовою.

Підготовка викладачем лекційного курсу розпочинається з відбору матеріалу. Для цього повинні бути створені стабільна програма і стабільні підручники, посібники. Ніяким досвідом, знаннями, педагогічним багажем не можна виправдати відступи від програми. Інше питання, що користування однією і тією ж програмою різних лекторів і для різних контингентів студентів може призвести до різної побудови курсу з тієї чи іншої дисципліни. Справа в тому, що стабільна програма дає тільки перелік основних питань, які необхідно висвітлити в курсі, але не охоплює деталі, часткові питання, які мають велике значення. Вона не враховує особливості конкретного контингенту студентів, спеціальності, специфіки ВНЗ, майбутньої професійної діяльності тощо. Але як би там не було дотримуватись програми необхідно обов'язково. Вона дисциплінує і направляє викладача.

Крім підручника, відбір навчального матеріалу необхідно робити із наукових журнальних публікацій, навчальних посібників, монографій, важливо відшуковувати в них найбільш яскраві і переконливі факти, приклади і т. п. Разом з тим, яким би цікавим і повчальним не був певний матеріал, він повинен бути безжалісно виключеним, якщо для даної лекції не є необхідним. Час, відведений на лекцію, повинен бути використаний максимально економно.

Паралельно з підбором матеріалу велику користь, особливо молодим викладачам, принесе прослуховування курсу чи окремих його лекцій у досвідченого і вмілого лектора. Таке прослуховування для молодого лектора повинно супроводжуватись складанням конспекту. Це не повинно бути просте копіювання, а такий конспект має відображати власне ставлення викладача до тих чи інших сторін кожної лекції. Необхідно з самого початку виробити свою думку, свій стиль і форму викладання. В іншому випадку молодий лектор буде лише блідим відображенням більш зрілого колеги. Говорять, що викладач-початківець, повинен дивитись на досвідченого лектора не тільки як на наставника, але й як на суперника, виробляти у себе прагнення обійти свого вчителя.

Відбір матеріалу завершується підготовкою так званої робочої програми. Вона не протирічить, а доповнює і конкретизує стабільну програму. Навчальний план і робоча програма служать основою розробки робочого плану конкретного лекційного курсу. У робочому плані плануються всі види занять, форми контролю поточної, рубіжної, підсумкової успішності, використання технічних засобів навчання і т. п. Лише після виконання всієї описаної вище великої і копіткої підготовчої роботи настає етап підготовки конкретних лекцій.

На етапі підготовки лекцій перш за все необхідно враховувати рівень аудиторії. Це повинно впливати на зміст і форму лекції. Більшість педагогів орієнтується на „середнього" студента, при визначенні якого варто взяти до уваги загальний культурний, освітній рівень студентів, їх творчий потенціал, можливості сприйняття і осмислення тем тощо. Таким чином, функції лектора ніяк не повинні замикатися лише тільки в рамках читання курсу. Лектор зобов'язаний керувати всією системою підготовки студентів.

При підготовці лекції на основі відібраного матеріалу необхідно перш за все продумати її схему.

Після підготовки частини лекційного курсу корисно провести декілька перших пробних лекцій з відвідуванням їх досвідчених викладачів кафедри. Молодий лектор повинен прислухатись до зауважень, порад своїх старших колег.

Наступним етапом підготовки лекцій є написання конспекту. Стосовно доцільності останнього, то ніким і ніколи не висловлювалась негативна думка. Існують різні точки зору стосовно повноти конспекту лекцій. Так, дійсно, готовий повний текст лекції зв'язує лектора, знижує його творчий процес. Деякі молоді викладачі читають з листа текст своїх лекцій, відриваючись від нього лише для того, щоб поглянути на студентів.

Написана і прочитана з листа лекція має і свої переваги. Викладачу простіше прочитати дослівно те, що було ним продумано і записано раніше, коли кожна думка і кожна фраза багаторазово редагувалась і шліфувалась, ніж конструювати речення по ходу лекції. Час, який витрачається на лекцію в цілому і на окремі її частини, заздалегідь спланований. Усе це надає лектору впевненності і спокою. Проте переваги такого дослівного читання бліднуть перед його недоліками. Головним з них є відсутність активного контакту з аудиторією, про що йшлося раніше. Готовий текст зв'язує лектора, знижує його емоційний вплив на аудиторію. У слухачів переважно виникає відчуття скуки, яке призводить відповідно до зниження активності.

Деякі викладачі дотримуються думки, що на перших порах краще написати повний текст, а вже потім перетворити його в конспект. Безперечно і те, що написання повного тексту лекцій допомагає автору в роботі над вдосконаленням свого мовлення.

Приступаючи до написання, молоді лектори, як правило, зустрічаються з великими труднощами. Справа в тому, що розпочинати писати завжди важко. Тому навіть досвідчені викладачі інколи починають писати свою роботу із середини, з найбільш простого питання для того, щоб ввійти у своєрідний ритм. Досвід показує, що краще починати писати, а потім з часом переробляти написане, ніж відсувати початок роботи.

Інша проблема, з якою зустрічається молодий лектор, - це робота над формулюванням думки. Існує два способи написання тексту. Перший характеризується тим, що формулювання думки, складання кожної фрази, її шліфування автор виконує в голові, а потім пише на папері. Подібний текст пишеться зразу ж начисто. Робота просувається помалу, але без наступних змін тексту.

Другий спосіб - спочатку викладається думка без будь-якого редагування. У подальшому проводиться багаторазова зміна тексту і поступове його доведення до досконалості. Вибір цих способів - справа індивідуальна.

Писати лекції необхідно, по можливості, щоденно. Тривалі перерви в творчій роботі звичайно порушують звичний ритм і знижують його ефективність. Написання декількох сторінок в день дає почуття задоволення, усвідомлення того, що день не був розтрачений даремно.

Рекомендується прослуховувати свої лекції у запису на магнітофонну чи відеоплівку. Нехай не тривожить молодого лектора, що жива мова буде менш „гладкою", ніж написана.

Подальше формування викладача проходить уже в процесі читання лекції, коли молодий педагог поступово осягає різні сторони лекторської майстерності.

При читанні лекції доцільно, щоб перед очима викладача знаходився текст лекції, куди час від часу можна заглядати. У подальшому необхідність в конспекті на лекції відпаде і він зможе бути замінений на план. На початку лекції студентам необхідно довести план лекції. Читаючи курс, молодий лектор піддає свій конспект практичній апробації. При цьому більш ясними стають його недоліки і недоліки викладання. Після кожної лекції необхідно помічати, чого позитивного вдалось досягнути і чого негативного не вдалось уникнути з метою подальшого вдосконалення конспекту.

Дуже важливо готуватись до проведення кожної лекції. Домашня „генеральна репетиція" важлива для всіх лекторів, і особливо молодих. Для останніх це важливо ще й тому, що молодий викладач, як правило, не володіє відчуттям часу. Може статись, що матеріал він вичерпає ще задовго до закінчення лекції, або ж йому не вистачить на неї часу. Систематична і безперервна робота викладача над курсом буде сприяти не тільки вдосконаленню цього курсу, але й росту професійного рівня самого лектора.

Безпосередньо перед наступною лекцією наступає нетривалий період „на лаштування" на неї. Це дозволяє спокійно останній раз продивитись матеріал, подумки пробігти всю лекцію. Емоційний стан викладача перед початком лекції повинен бути подібний стану спортсмена перед змаганням чи артиста перед виступом. З цією метою лектору на короткий період часу варто залишитись наодинці, заспокоїтись, налаштуватись на активну роботу в майбутньому.