Методи створення лісових насаджень, принципи підбору та технологія вирощування лісових культур на рекультивованих землях

Основними методами створення лісових культур на рекультивованих землях є сівба і садіння. У практиці лісового господарства найбільшого поширення набуло садіння. Сіянці та саджанці є більш стійкими до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами, які з'являються з насіння. Культури, створені садінням, менше терплять від конкуренції трав'янистої рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів. Посіви часто пошкоджуються птахами, гризунами, іншими дикими тваринами. Водночас лісові культури, створені насінням є більш довговічними. Коренева система дерев глибше проникає у грунт. коріння не пошкоджується під час пересаджування.

Процес сівби технологічно простий і менш трудомісткий порівняно із садінням. Найкраща пора для садіння - рання весна. У цей період спостерігається найінтенсивніше коренеутворення рослин. Корені починають рости раніше, ніж надземна частина рослин, і продовжують рости упродовж весни і на початку літа. В серпні, вересні, а іноді, в разі висихання грунту, - ще й у липні спостерігається повне припинення росту. Пізно восени корені знову починають рости, однак інтенсивність росту значно нижча, ніж на весні. Весняне садіння слід починати якомога раніше, до початку весняної вегетації рослин у період, коли верхні шари розкривних порід мають достатню кількість вологи. Запізнення із садінням неодмінно призводить до загибелі частини рослин і зниження інтенсивності росту рослин, що прийнялись. Восени садівний матеріал висаджують за умови достатнього зволоження розкривних порід, сприятливого температурного режиму. Строки осіннього садіння тривають до листопада.

Підбираючи лісові культури для вирощування на рекультивованих землях враховують біологічні особливості: довговічність, вибагливість до родючості грунту і умов зволоження, відношення до кислотності і засоленості грунту, тіневитривалість, здатність переносити затоплення, та інші. Тривалість життя породи є генетичною ознакою, але в значній мірі залежить від грунтово-кліматичних умов.

За відношенням до родючості: оліготрофи - невибагливі (сосна, ялівець, береза); мезотрофи – середній рівень (осика, сосна Веймутова, модрина); мегатрофи – вимагають багатих грунтів (клен, ясен, дуб, граб, бук).

Відношення до зволоження: ксерофіти – добре ростуть в посушливих умовах (акація біла, сосна звичайна, кримська, гледичія); мезофіти – добре ростуть на свіжих і добре зволожених грунтах (дуб, граб, клен, ясен); гігрофіти – ростуть в умовах надмірного зволоження (верба, вільха чорна, обліпиха).

Відношення до кислотності: на кислих грунтах (ялина звичайна, береза, осика, сосна); при нейтральній або слаболужній реакції (глід); слабо реагують на кислотність (дуб, акація, горіх, шовковиця).

Відношення до засолення: дуже слабо солевитривалі; слабо солевитривалі; солевитривалі (дуб, клен, акація, гледичія); найбільш солевитривалі (в*яз, ясен); солестійкі.

Також слід враховувати газостійкість та здатність порід затримувати пил, якщо вони створюються в межах населених пунктів, або поблизу промислових об*єктів чи відходів промислового виробництва.

За тіневитривалістю: осика, горіх, ясен, дуб, вільха чорна, береза пухнаста, клен, в*яз, липа, вільха сіра, глід.

Лісонасадження на порушених землях створюються залежно від конкретних умов, у випадку проведення попередніх лісомеліоративних і ландшафтних обстежень відповідно до чинних методичних рекомендацій щодо проведення вишукувань та проектування лісових насаджень на рекультивованих землях.

Вирощування лісових культур поєднується із сівбою травосумішей у міжряддях. Слід створювати змішані лісові культури. Число поливів встановлюється за необхідністю. Якщо літоземи містять мало поживних речовин – аміачна селітра, суперфосфат, нітрофоска. Серед доглядів також можливе розпушування грунтової кірки, засипання промоїн. Після змикання крон рослин у рядах проводять проріджування.