Набуття умінь правильного читання

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Правильне читання закладається в добукварний період, коли учні набувають умінь вимовляти звуки відповідно до літературних норм.

У букварний період робота над набуттям орфоепічних норм продовжується на вищому рівні.

У після букварний період починається планомірне прищеплення найважливіших орфоепічних норм на уроках української мови.

На уроках читання вчитель повинен бути особливо пильним до правильності читання тексту. Однак у виправленні порушень слід дотримуватись дидактичної вимови, переривати учня під час читання дозволяється у тому випадку, коли неправильно прочитане слово спотворює думку.

Різні способи виправлення помилок читання: учень читає за складами, записує на дошці, учитель ставить перед ним запитання, яке підкаже йому правильне прочитання слова, учитель залучає інших учнів до роботи над усуненням неточностей прочитаного, вчитель сам виправляє неточність. В останньому випадку він не просто дає зразок правильного читання, а проводить роботу щоб у подальшому запобігти повторенню подібних огріхів.

7. У початкових класах діти вивчають не тільки українську мову, а й курс “Читання”. Цей курс охоплює класне й позакласне читання. Його метою є формування в учнів першооснов самостійної читацької діяльності, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів, виховання особистості дитини засобами художніх та науково-пізнавальних творів.

Навчальний предмет “Читання” багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, морально-етичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість.

Уміння і навички, що формуються на уроках читання, мають загально- навчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, сприяють саморозвитку і самовираженню особистості дитини. Треба звернути увагу, що основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання, серед яких формування й розвиток навички читання. Протягом навчання школярів в початковій школі оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін, Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований найголовнішій стороні читання, тобто розуміння тексту.

Досягнення цілей курсу передбачає вирішення таких завдань:

· формувати й розвивати мовленнєві уміння й навички, провідною яких є повноцінна навичка читання;

· розвивати інтерес до читання, ознайомлювати учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрово-родових форм;

· формувати повноцінне сприймання, розуміння, відтворення художнього, художньо-пізнавального тексту, дитячої книжки шляхом засвоєння відповідних навчальних, читацьких умінь;

· розвивати емоційну і чуттєву сфери учнів, образне мислення, вміння висловлювати елементарні оцінні судження щодо прочитаного;

· формувати морально-етичні уявлення і почуття. Збагачувати соціальний досвід школярів.

Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима” без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростання темпу, порівняно з читанням вголос.

У 1-2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються вміння слухати, сприймати і розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні і засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.

Проблема формування повноцінних якостей читання учнів початкової школи привертає увагу багатьох дослідників.

В. Сухомлинський у своїй роботі над підвищенням техніки читання найчастіше використовував на уроках читання в півголоса. Це читання, коли всі учні читають одночасно вголос, так щоб не заважати один одному, але кожен читає зі своєю швидкістю, хто швидше, хто повільніше.

В. О. Науменко зауважує про необхідність застосування спеціальних вправ на матеріалі творів, що вивчаються у початковій школі. Дослідник пропонує тексти записувати на картках, читати з дошки, промовляти. Вправи, що повинні займати на уроці 5-6 хв., потрібно проводити індивідуально, колективно, групами. За рахунок цілеспрямованої роботи досягається такий рівень сформованості навичок, що помилки в ході читання трапляються рідко, діти розуміють зміст, читають в міру швидко, передають настрій твору, стан героїв, дотримуються інтонаційних засобів.

Найефективнішою є система вправ вироблена І. Т. Федоренко.

Він радить використовувати 3 типи вправ. а) багаторазове читання, б) читан-ня в темпі скоромовки, в) виразне читання з переходом на незнайому частину тексту.Всі ці вправи проводяться не індивідуально, а колективно, тобто читають одночасно всі учні впівголоса, але кожен зі своєю швидкістю. Вчитель дає одному хвилину для читання, після цього учень зазначає скільки він прочитав. Читаючи другий раз цей текст, кількість слів, які прочитає учень збільшиться. Збільшення темпу читання викликає позитивні емоції в учнів і їм хочеться читати ще. При читанні в темпі скоромовки не варто приділяти велику увагу виразності читанні, а на те, як діти чітко вимовляють слова і закінчення. Ці вправи тривають не більше 30 секунд. При читанні знайомої частини тексту в темпі скоромовки, вчитель пропонує учням читати далі нову частину тексту не зупиняючись. Більшість дітей будуть читати незнайому частину в тому ж темпі, що і знайому. Через 2-3 тижні читання дитини набагато покращиться.

Серед інших вправ, що сприяють розвитку читацьких умінь школярів, використовують списування тексту з підручника, слухові та зорові диктанти. Це поповнює активний словниковий запас дітей. Протягом навчання в початковій школі молодші учні постійно оволодівають технічною і смисловою сторонами читання. Вона передбачає оволодіння учнями способом читання, правильністю, виразністю і темпом. Читання стає якісним лише за умов досягнення учнями розуміння прочитаного тексту. У програмах читання для кожного класу чітко визначено напрями роботи вчителя щодо формування в учнів технічної і смислової сторін, якими вони оволодівають у взаємозв’язку.

Для формування правильності читання учнів особливо важливою є цілеспрямована робота над дикцією. Дикція (від лат. – “вимова”) – характеризує ступінь чіткості вимови слів, складів, звуків під час розмови, співів, художнього читання. Правильна дикція у житті людини має важливе значення. Як правильне чітке письмо полегшує читання так і гарна дикція робить успішним наше спілкування. Під час читання в голос в учнів формується уміння дотримуватись пауз між реченнями, а також ритмічних пауз, зумовлених розділовими знаками і змістом твору. В початкових класах робота над дикцією має на меті формування у молодших школярів чистоти і якості вимовляння окремих звуків, складів, слів, оволодіння артикуляційною вимовою. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв і вимову звуків, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає інтерес, погано розуміє і засвоює зміст прочитаного, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки читання та розуміння прочитаного – взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно.

Швидко й свідомо читати – це значить сприймати очима і в думці частину речення чи невелике речення цілком, відірвати свій погляд від книги, вимовити те, що запам’яталося, і водночас думати – не тільки про те, що читається, а й про якість картини, образи, уявлення, факти, явища, пов’язані з матеріалом, що читається.

8. Організаційна частина: передбачає мобілізацію уваги учнів, психологічну підготовку до навчальної діяльності.

Повідомлення теми та завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів: визначення основних цілей уроку, передбачуваних результатів та очікувань, стимулювання діяльності учнів на уроці (слід вказати, що даний етап уроку може бути перенесений на четвертий етап уроку і проводитись після етапу перевірки домашнього завдання і етапу актуалізації)

Перевірка домашнього завдання: передбачає індивідуальне і фронтальне усне опитування дітей, роботу за індивідуальними картками, взаємоперевірку учнями один одного, виконання тестів, письмових завдань тощо. На цьому етапі вчитель обов’язково повинен вказати та проаналізувати виявленні недоліки при виконанні домашнього завдання.

Контроль, корекція та актуалізація опорних знань: передбачає повторення, уточнення та систематизацію знань, умінь та навичок, які стануть основою для вивчення нової теми.

Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу (вивчення нового матеріалу): первинне сприймання й осмислення нових знань може здійснюватися за допомогою різних методів та прийомів: розповіді, пояснення, бесіди, роботи з підручником, створення проблемних ситуацій, демонстрації наочних посібників тощо. Слід відзначити, що під час пояснення нового матеріалу не можна перевантажувати його зміст другорядними деталями, а чітко, логічно і послідовно пояснити основне.

Узагальнення, систематизація та закріплення вивченого матеріалу здійснюється шляхом виконання молодшими школярами системи усних і письмових вправ. На цьому етапі визначальна роль в осмисленні нових знань належить логічним операціям аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації, порівняння й узагальнення.

Підсумки уроку: на цьому етапі вчитель має узагальнити набуті знання учнів, акцентувати увагу на основних нових поняттях, які вивчали на уроці, проаналізувати роботу дітей на уроці, порівняти очікувані результати з реальними результатами роботи дітей

Повідомлення домашнього завдання. Пропонуючи домашнє завдання, необхідно пояснити зміст роботи, способи й послідовність її виконання.

Структура уроку засвоєння нових знань (на прикладі української мови)

Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми та мети уроку.

Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу:

спостереження й аналіз мовних явищ під керівництвом учителя;

робота з підручником (уточнення формулювання правила за підручником, вивчення правила та добір нових прикладів для його ілюстрування);

перевірка розуміння нового матеріалу (повторення вивченого правила, аналіз нових прикладів).

Осмислення нових знань у процесі практичної діяльності:

формування вмінь користуватися знаннями (новим правилом) у процесі виконання різноманітних вправ під керівництвом вчителя;

Завдання додому: пояснення домашнього завдання і способу його виконання.

Структура уроку формування умінь і навичок (на прикладі української мови)

Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми і мети уроку.

Тренувальні вправи на осмислення знань, умінь, навичок за певною системою з поступовим ускладненням форм роботи, зростанням самостійності і творчої активності учнів. У процесі виконання вправ повторюються потрібні теоретичні відомості, правила.

Структура уроку контролю та корекції знань, умінь та навичок (на прикладі української мови)

Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.

з'ясування, як учні зрозуміли зміст тексту диктанту;

учитель читає речення, потім диктує його по частинам, учні записують;

записане речення повторюється для перевірки;

учитель диктує весь записаний текст, учні перевіряють;

учні ще раз самостійно перевіряють записаний текст.

Відповіді на запитання, які виникли в учнів під час написання контрольного диктанту (після того, як зібрано зошити).

Завдання додому (з урахуванням необхідності підготовки учнів до уроку, аналізу результатів контрольного диктанту).

Структура уроку аналізу результатів письмових (контрольних робіт) робіт (на прикладі української мови)

Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.

Загальна характеристика результатів перевірки знань і навичок, виявлених учнями під час виконання контрольної роботи, диктанту:

аналіз позитивних моментів у роботах окремих учнів;

складання речень зі словами, в яких допущено помилки.

Також слід виділити ряд уроків, специфічних для конкретного навчального предмету в початковій школі

Структура уроку навчального переказу (українська мова)

Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети, завдань уроку.

Повторне читання тексту по частинах: робота над планом.

Редагування виконаної роботи. Індивідуальна робота вчителя з окремими учнями.

Переписування учнями остаточного варіанта переказу.

Структура уроку аналізу учнівських переказів і творів (українська мова)

Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення мети, завдань уроку.

Загальна характеристика результатів перевірених робіт, творчих успіхів окремих учнів.

Робота над типовими лексичними, стилістичними, орфографічними та пунктуаційними помилками.