Єдність здійснення індивідуального підходу у дитячому садку й сім'ї.

За тисячолітню історію людства склалися дві галузі виховання підростаючого покоління: сімейний стан і громадське. Кожна з цих галузей є соціальна інституція виховання, має свої специфічні можливості у формуванні дитині.

Для дитини сім'я є природною, яка виховує середовищем. Вона накладає свій відбиток з його характеру і поведінки. У сім̕ ї здобуває перші уроки розуміння світу і знайомиться з елементарними законами життя.

Сім'я багато в чому визначає ставлення дитини до праці, культури її поведінки, активності і ініціативності, дисциплінованості і до інших якостей особистості.

Вплив сім'ї часто буває таким сильним, що складається враження, ніби характер батьків повністю передається дітям у спадок. Безперечно, довкілля, особливо умови домашнього побуту, надають значний вплив формуванню дитині. І все-таки провідним чинником у всебічному розвитку людини є виховання. Отже, й у родині дитина повинна отримувати правильне виховання.

У дослідженні Т.А. Маркової систематизовані чинники, які визначають собі силу й стійкість сімейного виховання:

1. Виховання у ній відрізняється глибоким емоційним, інтимним характером. «Провідником» сімейного виховання є батьківська любов до дітей і відповідні почуття (прихильність, довіру, ніжність) дітей до батьків.

2. Виховання у ній відрізняється сталістю і тривалістю виховних впливів матері, батька, інших членів сім'ї у найрізноманітніших життєвих ситуаціях, їх повторюваністю день у день.

3. Сім'я має об'єктивні можливості для включення дитини, поруч із перших років життя жінок, у різноманітні види діяльності (побутову, трудову, господарську, виховну щодо інших члени сім'ї та її самої) [14].

Вислів «діти – це дзеркало сім'ї» точно передає сенс орієнтації дитини, ті духовні і моральні цінності, які сповідує його родина. У родині своє уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: у одних на перше місце ставлять доброту, милосердя, у інших, навпаки, панує культ жорстокості.

Наслідуючи горішнього близьким, улюбленим людям, слідуючи їх «уроків життєвої філософії», дитина оволодіває формами поведінки, способами спілкування, і взаємодії які вас оточують.

Отже, сучасна наука підкреслює пріоритет сім'ї у вихованні дитини, яка у поєднанні різних форм впливу буде в діапазоні цінностей, які освоює підростаюча людина.

Проте не в усіх сім'ях у повній мірі реалізують сув'язь можливостей на дитину. Причини різні: одні сім'ї США виховують нащадка, інші – не вміють це робити, треті – не розуміють, навіщо це потрібно. В усіх випадках необхідна кваліфікована допомогу педагога.

Так, робота вихователів з кількома сім'ями – праця нелегка, але з обходженням. Це невід'ємний чинник індивідуального підходу до дітей, індивідуальної допомоги, своєчасного запобігання небажаних проявів в характері дитини.

У вихованні дитини багато будується на формуванні позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності. Усе це можливе, коли всі дорослі, що виховують дитину будуть домовлятися про вимоги щодо неї, про методи впливу, засоби навчання. Дитячий сад кваліфіковано здійснює навчання, розвиток творчих здібностей та інше.

Залучення батьків, інших членів сім'ї, крім освітньої роботи дитсадка необхідно передусім дітям.

Успіх співробітництва великою мірою залежить від взаємних установок сім'ї та дитсадка (В.К.Котирко, С.А.Ладивіі) найоптимальніше вони складаються, якщо обидві сторони усвідомлять необхідність цілеспрямованості на дитину і довіряють одна одній.

Позитивні результати у дітей характеризуються вмілим поєднанням різних форм співробітництва, за активної включеності до цієї роботи всіх членів колективу дошкільного закладу і членів сімей вихованців.

Форми роботи можуть бути різні, - це відвідини сім'ї та дитини, день відкритих дверей, розмови, консультації, батьківські збори, батьківські конференції. Але пріоритет залишається поза індивідуальною формою[8].