Рівні (класифікація) детермінант віктимної поведінки

Визначаючи детермінанти віктимної поведінки, необхідно, на­самперед, брати до уваги особистісні якості і поведінку жертв зло­чину та ситуації, що детермінують злочинні дії.

Зв'язок між жертвою та злочинцем виявляється на декількох рів­нях. Верхній - моральна та світоглядна спрямованість особи, визна­чення нею цілі та змісту життя.

Середній рівень диспозиції особи створюють базові соціальні установки в тій чи інший сфері діяльності.

Нижчий рівень системи диспозицій становлять фіксовані (ці­льові) установки, що виникають у певних ситуаціях. На їх основі здійснюються певні вчинки - дії, що інколи суперечать свідомим ціннісним орієнтаціям особи. У мотивації поведінки, крім зазначе­них рівнів, беруть участь елементарні психологічні установки, що лежать в основі кожної активності. Від цих установок залежить вибір способу діяльності. Підструктура спрямованості особи, хоча і визнається головною в процесі регуляції діяльності, але не є її єдиним регулятором. Вибір учинків здійснюється за участю всіх

елементів складної біосоціальної системи, якою є людина. Значну роль відіграє підструктура досвіду.

Що стосується підструктури інтелекту, волі, емоцій, то типови­ми для більшості жертв злочинів є бездумність та легковажність.

Підструктура біологічно активних якостей - темперамент, здіб­ності, тип нервової системи, а також патології психіки беруть діє-иу участь у процесі саморегуляції, а інколи є визначальними чин­никами. Патологічні відхилення психіки обумовлюють можливість стати жертвою злочинів.

Одним із факторів, що сприяє детермінації віктимної поведінки, є особистісно-психологічні якості, що існують у кожної конкрет­ної людини, які виражаються в суб'єктивній здатності деяких ін-дивідів ставати жертвами злочину у зв'язку зі сформованою в них сукупністю психологічних якостей ставати жертвами певного виду злочинів в умовах, коли була реальна та очевидна можливість уникнути цього. Така здатність не є природженою або незмінною. Доки не виникли необхідні умови для її реалізації, вона існує в конкретної людини тільки в потенціалі, під час реалізації вияв-ляється в потерпілого у вигляді небезпечної для самої себе пове­дінки, що сприяє виникненню та розвитку передкримінальної та кримінальної ситуації і полегшує злочинцеві вчинення злочинних дій. Форми такої «взаємодії» різноманітні: від явної, елементарної небезпечності до прямої провокації злочинних дій. Зв'язок між злочинними посяганнями та особистісною віктимністю може бути різноманітним.

По-перше, це може бути опосередкований зв'язок «типу каналі-зації», коли злочин починається незалежно від особистісної вікти-мності жертви, який прискорюється або успішно доводиться до кінця внаслідок або в умовах поведінки потерпілого, що сприяла цьому.

По-друге, це може бути безпосередній зв'язок, коли через свої власні якості особа провокує майбутнього злочинця і саме ця про-вокуюча поведінка стає приводом для вчинення злочину.

До них можна віднести стан сп'яніння в момент вчинення зло­чину, наявність негативних характеристик у побуті та на виробни-цтві, розпиття спиртних напоїв спільно з особами, які в подальшому вчинять злочин. Останнє характерне для вчинення насильницьких злочинів, генезис яких обтяжений негативною поведінкою самих потерпілих. Також для потерпілих, які своєю поведінкою сприяли

ІОІ

вчиненню злочину, характерні такі якості: агресивність, підвищена збудливість, нестриманість, що свідчить про соціальну неадапто-ваність, деспотизм стосовно близьких, незлагідність, схильність до вживання алкоголю, статева розбещеність, нерозбірливість у ви­борі знайомих.

Оцінка поведінки потерпілого свідчить про те, що вона може бути не тільки аморальним вчинком, а й правопорушенням. Пси­хічне ставлення потерпілого до своєї поведінки та її результату, у зміст якого входять разом зі змінами в об'єктивній реальності й негативні зміни у психічному стані, може бути умисним та не­обережним.

Сукупність якостей, що формують особистісну віктимність до різних видів злочинів, за своїм змістом неідентична навіть в однієї особи.

Іншим фактором детермінації віктимної поведінки є рольова віктимність, що об'єктивно існує в певних умовах життєдіяльності, особливостях деяких соціальних ролей і виявляється в небезпеці для осіб, які їх виконують, незалежно від їх якостей. Ці особи мо­жуть стати жертвами злочину лише у зв'язку з виконанням такої ролі. Реалізація такої віктимності станеться лише тоді, коли зло­чинне посягання на особу здійснюється саме у зв'язку з виконан­ням ним цієї ролі, тобто коли між вибором злочинцем своєї жертви та виконанням нею своєї ролі був безпосередній причиновий зв'язок. Для цього необхідні такі умови:

1) жертва обирається злочинцем у зв'язку з її соціальною рол­лю, коли злочинець при цьому враховує її особистісні якості;

2) у процесі злочину особиста віктимність потерпілого виявля­ється в тій чи іншій формі «сприяння» злочинному посяганню у ви­гляді поведінки, що полегшує або прискорює вчинення злочинних дій та досягнення злочинцем поставленої мети.

Вчинення злочину стосовно потенційного потерпілого залежить також від низки інших взаємодіючих віктимогенних та криміно­генних факторів, що є компонентами злочинної ситуації. У цій взаємодії зростає значимість негативної поведінки потерпілого як умови, що сприяє злочину, якщо цьому сприяє місце та час роз­витку дозлочинних дій.

Сутність різноманітних механізмів взаємодії у дозлочинних си­туаціях зводиться до «віктимної провокації», під якою необхідно розуміти наявність у поведінці жертви елементів, об'єктивно іс-

нуючих, що стали головним фактором, які обумовили відповідну, небе зпечну для суспільства реакцію іншої особи.

Поведінка потерпілого є однією з обставин, що впливає на ви­никнення та здійснення злочинного задуму. Вірогідність стати жертвою злочину підвищується або знижується не тільки за наяв­ності певних якостей людини, але залежно від місця, часу і стану, вякому вона перебуває, від низки умов, які становлять загалом сукупність віктимогенної обстановки.

Люди здатні завжди раціоналізувати свою поведінку, посилаю­чись на зовнішні обставини, що детермінують її. Ці зовнішні об-ставини, з урахуванням особливостей індивідуальної психології, своєрідно переломлюються у свідомості. Існують два середовища посилань: перші - ґрунтовні, інші - ні. Це пов'язано, насамперед, із визначенням конкретної ролі негативної поведінки, що взаємо­діє зі злочинцем у кримінальній ситуації, дає можливість визначн­ти ступінь свободи волі суб'єкта злочину, співвідношення вибору вчинку з його необхідністю і правильно вирішити питання про ви­ну і відповідальність за вчинене.

Неправомірна поведінка людини спричиняє несприятливе фор­мування особи, у подальшому, за певних умов, штовхаючи на зв'я-зок зі злочинцем, прирікаючи її у низці життєвих ситуацій на роль жертви.

Причиновий зв'язок між якостями потенційної жертви та її по-ведінкою мають вірогідний характер. Саме цей характер дозволяє пояснити низку віктимологічних позицій. Від особи потенційної жертви та її поведінки залежить така об'єктивна категорія, як конкретна життєва ситуація. Саме вона відповідно до особистіс-

них якостей породжує певний варіант поведінки. Особистісні якості при взаємодії з конкретною життєвою ситуацією, у який перебуває потенційна жертва, визначають зміст та спрямованість її поведінки.

Позитивні якості особи позитивно впливають на поведінку людини. Вони сприяють критичній оцінці суб'єктом ситуації, що склалася, стримуванню його негативних емоцій, розвитку соціаль­ні) позитивних форм поведінки, із багатьох варіантів поведінки вибрати найбільш безконфліктні дії в конкретних обставинах, а також свідомо знизити вірогідність розвитку подій у негатив­ному для себе з віктимної точки зору напрямі, зменшити або звести нанівець можливість стати жертвою в тій чи іншій ситуації.

Негативні якості особи, навпаки, спричиняють розвиток нега­тивних поглядів, звичок, що, своєю чергою, посилює несприятливі, негативні манери поведінки, знижує її самокритичність і притуп­лює самоконтроль. Носій негативних якостей, частіше від інших, може допустити необережні, а інколи і провокаційні дії, що здатні в певних умовах спричинити далеко не завжди позитивну реакцію оточуючих.

Відповідно до прийнятої кримінологічної концепції, кожний злочин - це наслідок взаємодії особи злочинця та об'єктивної си­туації, яка виникла. Під конкретною ситуацією (обставинами) вчи­нення злочину розуміється «сукупність об'єктивних обставин, що впливають на поведінку суб'єкта безпосередньо перед учиненням злочину і супроводжуються впродовж усього злочинного посягання до настання злочинного результату, полегшуючи або ускладнюючи цей процес»¹. За своєю об'єктивною роллю в межах конкретної життєвої ситуації можуть виникати не тільки обставини, що спри­яють злочинному посяганню, ускладнюючи або нейтралізуючи її (ситуацію).

Особа та поведінка потерпілого є одним із найважливіших еле­ментів, що входять до складу конкретної ситуації. Ситуація зага­лом, обставини, у яких перебуває потерпілий, можуть не тільки сприяти злочинній поведінці, провокувати його, а й активно пере­шкоджати вчиненню суспільно небезпечних дій.

До змісту конкретної ситуації вчинення злочину входять об'єк­тивні обставини: предмети, процеси та стосунки, що складаються між злочинцем та оточенням. До них належать і стосунки, що ха­рактеризують потерпілого як одного з елементів об'єктивної ситу­ації, а саме: особа потерпілого, її взаємодія з винним, сімейно-побутовим та виробничим середовищем, її моральна репутація, психологічні особливості та стан (вік, стать, стан сп'яніння), а та­кож поведінка у формі дії або бездіяльності.

Під конкретною життєвою ситуацією розуміється певне поєд­нання об'єктивних життєвих обставин людини, що безпосередньо впливають на її поведінку в даний момент. У кримінологічному значенні - це подія або стан, що викликає рішучість вчинити су­спільно небезпечне діяння, що призводить до злочинного резуль­тату внаслідок наміру або з необережності.

¹ Алимов С. Б. Ситуация совсршения преступления и ее криминологичес-кое значение: Автореф. дис.... канд. юрид. наук.- М., 1971.- С. 10.

Обставини життя людини, що визначають особливості ситуації, можуть бути різноманітними, наприклад: тривалий важкий стан (приміром: складні обставини в родині) або короткочасні події (конфлікт на вулиці), різноманітні вчинки інших людей або самого потерпілого.

Не тільки зміст, а й «межі» конкретної ситуації у просторі та часі - різноманітні.

Кожна об'єктивна ситуація має об'єктивний зміст (він визнача-мься подіями, що відбулися) та суб'єктивне значення (воно зале­жить від того, наскільки дана ситуація пов'язана з інтересами, життєвими планами та цілями певної особи).

Об'єктивний зміст та суб'єктивне значення можуть інколи роз­межовуватися. При цьому людина діє відповідно до своїх уявлень про ситуацію, її суб'єктивне значення. У багатьох випадках ситуація г умовою віктимної поведінки особи. Реагуючи на ситуацію, що склалася, людина діє відповідно до свого характеру та поглядів. Безпосереднім джерелом вольового акту є взаємодія конкретної життєвої ситуації та якостей особи.

Тема 6