Бібліографічні тексти

(Бібліографічний апарат книги)

Бібліографічні тексти зв'язують зміст книги з літературними та документальними джерелами на ту ж чи близькі теми - спові­щають бібліографічні дані про них у вигляді певної кількості еле­ментів бібліографічного запису. Головна їх мета — познайомити

читача з джерелами цитат, запозичень, фактів і дати йому ^мож~ ливість віднайти використану у тіюрі чи рекомендовану в ^кни31 літературу в бібліотеці чи в системі книжкової торгівлі.

До бібліографічних текстів відносяться бібліографічні і^10си" лання та прикнижкові (пристатейні) списки і покажчики.

Бібліографічний апарат виконує два основних завд^^ння: 1. Довідкове - дає можливість читачу знайти джерела цита*> за­позичень, використаних автором; 2. Інформаційне - знайо^мить читача з літературою за темою книги, рекомендує йому літер^атУРУ для поглибленого вивчення викладеної у книзі теми або пробле­ми, відсилає читача до праць, де поставлене в книзі питанні ^вис' вітлене більш повно і детально, популярно чи науково.

Бібліографічне посилання - короткий бібліографічний ^опис (бібліографічний запис) джерела цитати чи запозичення, а ^гакож твору чи видання, які оцінюються, рекомендуються або кР^ити" куються в основному тексті.

Длил

Для бібліографічного посилання характерна стислість: ^иини> як правило, складається лише з обов'язкових елементів. Ді¹* од­нотомної книги це автор, основний заголовок, порядковий ^н0 мер видання, місце і рік та номер чи номери сторінок, не ^яких надруковано цитоване або обговорюване місце.

Прикнижковий бібліографічни й список (покажчик) - Є^іблі°' графічний список (покажчик), вмішений в книзі, що відображає використані, цитовані та (або) рекомендовані твори, видаг¹" * ^іа інші документи.

На відміну від внутрішньокнижкового бібліографічного спис­ку (покажчика) записи такого списку (покажчика), всі або" Д^еяк1 так чи інакше пов'язані з основним текстом видання (знак(^эм по­силання, прізвищем автора та роком видання).

Бажано, щоб заголовок прикнижкового бібліографічного' спис­ку (покажчика) відображав загальну тему включених до нього творів, видань, документів, а підзаголовок їх характер (цит^ован1' рекомендовані, використані).

В літературно-художніх книгах бібліографічний апарат ^є при­належністю головним чином тексту вступних статей та комен­тарів, де важко обійтись без бібліографічних посилань, ба^жании тут і список рекомендованої літератури про життя і творчіР^ть *»" тора. Обсяг списку залежить від читацької адреси книги: корот­кий - для масового читача, повний - для фахівців.

Низовий М.А. Вступ до книгознавства _____ Д

В наукових та виробничих книгах обов'язкові посилання НІ джерела цитат і, як правило, необхідний список літератури на тему твору, але не використаної, яка має багато зайвих для читача прань, а тієї, що складає активний фонд для вивчення теми. Рекомен­даційні списки потрібні також і для науково-популярних та на­вчальних книг, без яких вони не можуть у повному обсязі вико­нати свою просвітницьку місію.

Такі, в основному, різновиди допоміжних текстів книги, які називають апаратом книги. Не всі його елементи однозначно „впи ■ суються" в означені нами чотири групи за їх функціональним призначенням. Хоча б тому, що чимало з них виконують не одну, а декілька функцій. Наприклад, передмова, окрім свого прямого тлумачного призначення, може виконувати й орієнтуючі функції, якщо в ній розкрита, наприклад, структура видання, особливо багатотомного. Або тлумачні тексти можуть також виконувати ідентифікуючі та орієнтуючі функції, якщо в них, наприклад, розкрита історія вивчення та публікації основного тексту творів певного автора.

Зрозуміло, що далеко не всі вище перелічені елементи апарату книги присутні в повному обсязі в кожній книжці. Різні книги з різними цільовим і читацьким призначенням мають різний набір обов'язкових і факультативних (тобто необов'язкових) компо­нентів допоміжного тексту, хоча для кожного виду книг встанов­лено необхідний мінімум обов'язкових елементів.

Слід також зазначити, що у нашому книговиданні, в апараті книги ще багато чого до кінця не внормовано і не закріплено ви­сококваліфікованими державними стандартами. Тому цілком зро­зумілими є прагнення фахівців (особливо видавців) спростити апарат книги, відмовитися від усього зайвого, заідеологізовано­го, що перейшло до нас з радянських часів.

Цілком поділяючи таке прагнення, однак, хотілося б застерег­ти від надмірно поспішної „революційності", щоб раптом не впа­сти в протилежну крайність. Важко, наприклад, погодитися з про­позицією не вказувати на книзі рік її видання або класифікаційні індекси УДК і ББК. А як же тоді відслідковувати поступ (чи рег­рес) держави у книговидавничій справі або дізнаватися про на­лежність книги до тієї чи іншої галузі знань? Чи може нехай кож­на бібліотека (і кожен зацікавлений споживач) самотужки відпо­відає на ці й подібні запитання?

Тема 6. Апарат KHUIU

Посилання на зарубіжний досвід у цій справі не є переконли­вим. Принаймні, тому, що увесь зарубіжний досвід навряд чи є іізірцем для наслідування. Крім того, навіть важко уявити, який шлях потрібно пройти (і чи варто це робити) нашому суспільству, щоб споживача книги, наприклад, перестав цікавити її рік видан­ня.

Немає сумніву, що потрібно уточнювати, спрощувати й по­кращувати апарат книги. Однак, за одним єдиним народним пра­вилом: сім раз відмір, один раз відріж...

6.4 Розміщення в книзі компонентів її апарату

В практиці книговидання існує три основних варіанти розмі­щення компонентів апарату в книзі:

1. Вони можуть передувати основному тексту (передтексто-

вий апарат);

2. Знаходитися всередині тексту {внутрішньотекстовий апа­рат);

3. Іти слідом за текстом (затекстовий апарат).

Слід мати на увазі, що в кожний із трьох варіантів розміщення компонентів апарату книги входить по декілька компонентів, тому видавцю доводиться вирішувати, в якій послідовності їх розташовувати і якими принципами при цьому керуватися. Го­ловне: знайти найбільш раціональне розміщення всіх компонентів, тобто вирішити, які саме з них мають бути перед т екстом, всере­дині нього та після тексту.

У видавничій практиці склався відносно простий порядок роз­міщення компонентів передтекстового апарату: 1) передмова ви­давництва; 2) список скорочень та умовних позначень (якщо його немає можливості надрукувати на форзаці); 3) передмова редак­тора (редакції); 4) вступна стаття; 5) передмова авторадо видання в перекладі; 6) передмова автора до останнього оригінального ви­дання; 7) передмова автора до попередніх оригінальних видань у зворотному порядку (наприклад, передмова автора до 3-го ви­дання, передмова авторадо 2-го видання, передмова автора до 1-го видання); 8) присвята (компонент не апарату, а особливий елемент основного тексту або додатковий до нього); 9) епіграф (компонент основного тексту).

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

Тема 6. Апарат книги

В основі такої компоновки покладено два основних принци пи: 1) охоплення матеріалу книги: чим більше охоплення, тим ближче до початку (титульної сторінки) місце елемента апарату (тому, наприклад, передмова видавництва передує вступній статті, а передмова автора до перекладу — його передмову до оригіналі, ного видання); 2) міра зв'язку компонента з основним текстом чим цей зв'язок сильніший, тим ближче до основного тексту вар то його розміщати. І, навпаки, чим зв'язок слабкіший, тим далі від основного тексту (і ближче до титульної сторінки) потрібно знайти йому місце (тому, наприклад, передмова редактора випе реджає передмову автора).

Всередині основного тексту(частіше за все під рядком, тобто внизу полоси) розміщують примітки автора та переклади іншо­мовних текстів. Причому, примітки авторів минулих епох і пере клади іншомовних текстів - в обов'язковому порядку, бо перин складають невід'ємну частину їх тексту, а другі тому, що перекла­ди є власне основним текстом.

Позатекстовий апарат всієї книги розміщується за двома ос­новними принципами: 1) чим сильніший зв'язок компонента > основним текстом, тим ближче до нього він має бути розташова­ним; 2) чим частіше читач змушений звертатися до певного ком­понента затекстового апарату, тим доцільніше розмістити його ближче до кінця книги, де його легше і технічно зручніше знайти (можна " прицільно" розкрити книгу).

Отже, можна зробити заключний висновок, що обсяг і скл апарату книги, його розташування залежать, в кінцевому підсуі ку, від її цільового і читацького призначення та загальної арх' тектоніки книги.

Примітки

1. Елементи та особливі види тексту: Додаткові тексти //Вісн. Кн. палати. - 2002. - №9. - С 13-15.

2. Тимошик М. Службова частина видання /М. Тимошик //Дру­карство. - 2004. - №2. - С. 24-28.

3. Апарат видання. Вихідні відомості видання. //Вісн. Кн. пала­ти - 2003. - №1 - С 15-20; - № 2. - С. 19-21; №3.- С.15-19.

4. Тимошик М. Міжнародні „паспортні дані" українських ви­дань /М. Тимошик //Друкарство. - 2004. - №3. - С 39-42. 126

5. Шевченко В. Видавнича марка (логотип) як фірмовий знак видавця /В. Шевченко //Друкарство. - 2004. — №3. - С 43-45.

6. Штриховий код //Вісн. Кн. палати. — 2001. — №6. — С. 15-16.

7. Довідково-пошуковий апарат видання. //Вісн. Кн. палати. — 2003. - №5. - СІ 1-13; №8.- С.9-11; №10.-С.13-16; - 2004. - №3. - С 9-12; №4. - С 20-22.

8. Довідково-пояснювальний апарат видання. //Вісн. Кн. палати
- 2004. - №5. - С 24-26; - №6. - С. 10-13; - №8. - С. 9-11.

9. Бібліографічний апарат видання: Загальні відомості //Вісн.
Кн. палати. - 2004. - №12. - С 14-18.

Запитання та завдання для самоконтролю

]. Дайте загальну характеристику допоміжних текстів книги за їх основним функціональним призначенням

2 Які елементи допоміжного тексту складають ідентифікаційні

тексти?

3. Охарактеризуйте сутність і значення орієнтуючих текстів

4. Охарактеризуйте функціональне призначення тлумачних текстів

5. Розкрийте різновиди коментарів за їх призначенням та об'єкта­ми коментування

6. Охарактеризуйте бібліографічний апарат книги

7. Які існують основні варіанти розміщення компонентів апарату книги

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

Додатки

53. Франчук Є.І. Українська книга і книжкова культура в на­
ціональній культурі України: проблемне бачення міждисциплі­
нарних досліджень/Є.І. Франчук //Наук, праці Національної б*
ки України ім. В.Вернадського. Вип. 2. - К., 1999. - С 155-172,

54. Швецова-Водка Г. М. Про співвідношення документознан-чого і книгознавчого підходів у підготовці фахівців бібліотечної справи /Г.М. Швецова-Водка //Інформаційна та культурологіч­на освіта на зламі тисячоліть: матеріали міжнарод. конф. до 70-річчя ХДАК. Ч. 2. - X., 1999. - С 114-118.

55. Швецова-Водка Г.Н. Некоторые дискуссионные вопросы типологической классификации документов /Г.Н. Швецова-Вод­ка //Книга: Исслед. и материалы - 2002. - Сб. 80. - С. 186-202.

56. Шевченко Є. Перспективи розвитку видавничої справи н Україні /Є. Шевченко //Економіка України - 2005. - № 8. - С. 42-49.

І

Лопаток № 1