Походження і особливості Палестинського уставу

“Житія” засновників палестинського монашества дуже мало оповідають про їхню чисто-літургічну діяльність. Одначе, без сумніву, що створивши окремий тип монастирського життя, вони не могли не накласти особливої печаті на “молитовне правило” своїх іноків.

Передання вважають свв. Євтимія і Теоктиста, ісповідника Харитона, Герасима Йорданського, Савву Освященного (+532 р.), Теодосія Кіновіярха (+529 р.) та анахорета Киріяка (+556 р.) родоначальниками Єрусалимського уставу. Патріярх Софроній (+640 р.) і Йоан Дамаскин записали і передали цей устав для майбутніх поколінь.

Палестинські лаври, у зв’язку з своєрідністю свого устрою, повинні були помітно відрізнятись від інших монастирів за богослужбовими порядками.

Преп. Йоан Касіян попереджує, що правила єгипетських монастирів не до виконання на Заході (в Галії) “із-за суворості повітря, із-за труднощів та із-за різності вдачі”, і що він у настановах про кіновійне життя буде заміняти їх “правилами монастирів палестинських або месопотамських”[lxxi][71]. Стосовно палестинського богослуження преп. Касіян зауважує, що воно полегшує “досконалість і непідробну строгість єгипетських правил”[lxxii][72].

За Касіяном найважливішою відмінністю палестинського монастирського богослуження від єгипетського було те, що “в Палестині, Месопотамії і по всьому Сході 3-ій, 6-ий, 9-ий Часи відправляли у відповідні години, а в Єгипті їх зовсім не відправляли, але заміняли безперервною молитвою за рукоділлям”. Щоб молитва не стала на перешкоді для необхідних робіт, “молитвенния послідованія” в Палестині “відправляються в належній мірі”, а саме: “для кожного Часу призначено по 3 псалми”[lxxiii][73].

Особливості Єрусалимського уставу:

1. наявність служби Часів у всіх днях року (студійський устав скасовує Часи на свята);

2. вірність древнім традиціям і небажання далеко відходити від практики світських церков;

3. виникнення окремої служби 1-го Часу.

1-ий Час уклали для того, щоб деякі монахи, надолужуючи за використані на нічну молитву години, не зловживали сном після нічної служби, щоб спали тільки до світанку, а не до 3-го Часу (9-та ранку).

6.6. Роль монашества в парафіяльному богослуженні Єрусалимської Церкви [lxxiv] [74]

Опис парафіяльного богослуження Єрусалимської Церкви в кінці ІV ст. знаходимо в творі галіканської прочанки Сильвії (Етерії) “Паломництво до святих місць”[lxxv][75]. Паломниця описує повсякденне, воскресне та святкове богослуження в Єрусалимі.

Літургічний день складається з Утрені, 3-го, 6-го, 9-го Часів і Вечірні (не враховуючи Літургії). 3-ій Час відправляли лише у Великий піст, а 6-ий і 9-ий, мабуть, тільки в будні.

Утреня починається вночі (“заки заспівають півні”). Перед світанком чергові священники і диякони (без єпископа) відправляли для монашествующих і дівственниць, а також для ревних мирян, чоловіків і жінок. Ця частина Утрені складалася з гімнів, псалмів і антифонів. Спів псалмів був респонсорним, тобто ввесь народ приспівував кінцеві слова кожної частини або кожного стиха псалма. Псалми і антифони завжди відповідали за змістом порі доби. За кожною піснею пресвітер виголошував молитву. Із настанням світанку починали співати утренні пісні. Приходить єпископ із клиром, промовляє молитву, благословляє вірних.

6-ий Час (опівдні) так само починається виголошенням псалмів і антифонів, поки не зустрінуть єпископа, який знову творить молитву, благословляє.

Вечірня починається о 10 годині (4-та пополудню). Усі збираються, запалюються лампади і свічки. Співають вечірні псалми та довші антифони. Приходять єпископ і пресвітери, сідають; пісні та антифони все ще співаються. По закінченню єпископ устає, диякон усіх згадує, а хор хлопчиків постійно відповідає “Kyrie eleyson”. Опісля ж відбувається молитва і благословення єпископа.

Воскресна Утреня відрізнялася від буденної тим, що перша її частина (без єпископа) відправлялась не в храмі Воскресіння, а в базиліці біля храму. Єпископ приходив не насвітанку, а з першим співом півнів. З його приходом відкривали храм Воскресіння. Утреня не продовжувалась, як у будні, але ніби знову починалась. Співали респонсорно[lxxvi][76] три псалми: перший – пресвітер, другий – диякон, третій – клирик, після кожного псалма йшла молитва. Потім вносили кадильниці, єпископ читав Євангеліє про Воскресіння Господнє. Після Євангелія йшли до Хреста, де співався псалом, єпископ читав молитву, благословляв людей. Хоч єпископ відходив, проте служба продовжувалась: монашествующі з черговими пресвітерами і дияконами, із більш ревними мирянами повертались до храму Воскресіння, де до світанку співали псалми і антифони, з молитвою після кожного з них.

Насвітанку в Мартиріумі[lxxvii][77] після повчань декількох пресвітерів відбувається Літургія, яка затягується до 4-5 години (10-11 ранку). Після Літургії монашествующі з піснями проводжають єпископа до храму Воскресіння, куди заходять тількі вірні. Звершується благодарення, головоприклонна молитва, благословення єпископа. На тому все закінчувалося, а Вечірня відбувалась за щоденним порядком.