💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Устав св. Василія Великого

Коли св. Василій вирішив розпочати подвижницьке життя, “хотів знайти якогось брата, який вибрав цей спосіб життя”[xcvi][96] собі за духовного провідника. У Каппадокії, на батьківщині Василія, у той час було вже чимало анахоретів. Однак вони перебували в постійних стосунках зі світом та не мали тісного спілкування між собою (як єгипетські), тому не задовольняли ідеалу св. Василія. Для ознайомлення із справжнім подвижництвом він вирушив у подорож до Месопотамії, Сирії, Палестини, Єгипту. Там прийшов до висновку, що спільножительне монашество провадить до мети певніше, ніж анахоретство, – ця думка розкривається у всіх його аскетичних творах. Дану ідею Василій Великий вирішив реалізувати на практиці.

Спочатку він заснував монастир на березі річки Іріс, поблизу міста Івора. Потім, “обходячи понтійські міста (для боротьби з аріянством), заснував там багато монаших спільнот”[xcvii][97].

Своє бачення монастирського життя св. Василій виклав у аскетичних творах: “Великий устав” містить 55 обширніших правил, які подають загальні основні приписи монашого життя; “Малий устав” подає 313 коротших, подрібних правил для монахів; до монаших уставів долучені ще п’ять аскетичних бесід[xcviii][98]: “Слово про подвижництво”, три “Подвижницькі слова”, “Подвижницькі устави для тих, які подвизаються в кіновії та іночестві”. Ідеал монашого життя також висловлено в деяких його листах.

Устав св. Василія, на відміну від “Правил преп. Пахомія”, являє собою не регламентацію різних подробиць монастирського життя, але загальну теорію подвижництва. Важливо, що цей устав ігнорує деталями та дрібницями стосовно устрою монастиря, яким такої ваги надавали “Правила преп. Пахомія” в пізнішій редакції.

Мабуть тому устав Василія Великого більше відповідав духові палестинського монашества, ніж пахоміївський. За Єрусалимського єпископа Йоана (386-417) устав св. Василія запроваджено в Кармильському монастирі. А преп. Теодосій Кіновіярх (+529 р.) “часто подавав для братії повчання із настанов неперевершеного в подвигах і непереможного в навчаннях істини Великого Василія”[xcix][99].

Проте іночеський устав св. Василія на основі самих його творів носить надто загальний характер, щоб могти дати монастиреві виразну організацію. Тому цілком імовірно, що під поняттям “устав св. Василія” розумілине тільки його аскетичні твори, але і організацію, яку він надав своїм монастирям.

Інок повинен починати свій день із молитви: “вшановувати Спасителя піснями і співом. Коли ж вповні засяє сонце, то, беручись за справи, треба завжди мати при собі молитву. Свою працю слід заправляти псалмоспівом, неначе сіллю”[c][100].

“Молитва буває двох видів: 1) славословіє зі смиренномудрієм; 2) прохання. Коли молишся, то не починай із прохання, бо цим покажеш, що молишся з нужди”[ci][101].

Окрім молитви інок також повинен читати і вивчати богонатхненні Писання: “якщо за читаннями йдуть молитви, то душа, яка з любові рухається до Бога, береться до молитви більш дозріло і бадьоро”[cii][102].

Молитва, яка також супроводжує і працю інока, повинна бути безперервною. Однак деякі години дня і ночі гідні особливого пошанування молитвою. До цих годин св. Василій відносить: ранок, 3-тю, 6-ту, 9-ту години, закінчення дня, початок ночі і північ[ciii][103]. Північ – це особливо зручний час для молитви: “Нічний спокій більш за все дає свободу душі. Тоді ні очі, ні вуха не передають до серця згубихвидінь чи слухів”[civ][104]. Однак невідомо, яку “молитву” в ці години він має на увазі, особисту чи спільну.

Василій Великий радить усім християнам, тим паче монахам, щодня причащатись (запасними Дарами)[cv][105].

Великого значення святий надає зовнішності інока: “Для смиренного і сокрушенного спрямування думок личать сумні і опущені в землю очі та неуважність до зовнішнього вигляду”[cvi][106]. Св. Василій не радить сідати поряд із вельможними, але нижче. Також не радитьзакладати ногу на ногу під час сидіння[cvii][107].

“Треба, щоб хитон був зібраний на тілі поясом, а пояс щоб лежав не вище стеген, бо інакше виглядало би женоподібно. І щоб пояс не стягувався так слабо, що хитон міг би розвіюватись, бо це виглядало б розсіяно. Хода має бути не повільна, яка б викривала духовнерозслаблення, але й не скора і не кваплива, яка б виявляла несамовиті порухи душі”[cviii][108]. Св. Василій доводить необхідність уживання поясу[cix][109].

“Потребу в їжі задовольнить хліб, а спрагу у здорового гасить вода. Варення знасінин підтримують у тілі міць для необхідних потреб”[cx][110]. “Подвижнику аж ніяк не слід домагатися різноманітності в стравах і навіть під виглядом воздержанія не слід вимагати заміни поданих страв”. Подвижник не повинен під приводом марнославної, самовільної набожності, відмовлятися від соленої риби, яку св. отці вирішили в малій кількості додавати до страв як приправу[cxi][111]. “Вином також гидувати не треба, якщо приймати його для лікування; але не слід домагатися його без потреби”[cxii][112].

Св. Василій приписує молитви перед і після споживання їжі. Молитва після їжі “хай містить подяку за дар і прошення обітованного”[cxiii][113].

“Прийняття їжі повинно відбуватися в один визначений час, щоб із 24-х годин на добу лише одна використовувалась для тіла, решту ж часу хай подвижник проводить в умному діланії.

Сон повинен бути легким, від якого можна злегка прокинутись, такий сон буває після спожиття їжі в малій кількості. Потрібно намірено його переривати, дбаючи про важливіші справи”[cxiv][114].

Св. Василій також дає настанови про управу монастирем, про нагляд за братією з боку настоятеля, про прийняття тих, що хочуть вступити до монастиря. Це вказівки загального характеру, які не вдаються в такі подробиці, як устав преп. Пахомія.

Милостиню в монастирі може подавати тільки той, кому “після проби довірена домоуправа”. “Чи буде просити нагий, чи лукавий, із крайньої нужди чи з користолюбства, раз на завжди сказано, що давати милостиню чи брати з надлишку монастирського майна не кожному дозволено, лише тому одному, кого вибрали за згодою старших”[cxv][115].

9. Константинопільські монастирі [cxvi] [116]