Psycho-pedagogical problems of tests and exams in high school and ways of improving these methodsof control of educational achievements of students at the Chemistry Department

In the article the psycho-pedagogical problems that arise during the main forms of pedagogical control, such as tests and exams, are analyzed. The ways of eliminating the main problems and processes of improving these methods of monitoring the educational progress of students of chemical faculty are proposed.
Keywords: chemistry department, exam, improve, methods of monitoring, processes of improving, students, test.

Постановка проблеми. Контроль знань студентів - складова частина навчально-виховного процесу у вищій школі. Екзамени й заліки є основною формою перевірки та оцінки знань студентів, що полягають в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни та на підставі результатів виконання ним певних видів робі на практичних, семінарських або лабораторних заняттях. Вони відіграють важливу роль у навчальному процесі вищої школи.

Метою статті є визначення та розв’язання психологічно-педагогічнихпроблем проведення заліків та екзаменів на хімічному факультеті та пошук шляхів вдосконалення даних педагогічних методів контролю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, що стосуються виявленню та усуненню проблем та знаходження способів покращення заліків та екзаменів є одними з пріоритетних на сучасному етапі розвитку освіти в Україні. Так у своїй роботіМальцева Г.О. [3] досліджує проблеми, що виникаються під час проведення екзамену та шляхи їх вирішення. Подібні аспекти, а також способи вдосконалення екзаменів та заліків досліджуютьсяу працях: Ананьева Б.Г.[1] та Буланової-Топоркової М.В. [2].

Постановка завдання. Охарактеризувати основні методи контролю навчальних досягнень, висвітлитипсихологічно-педагогічні проблеми, що виникаються під час проведення заліків і екзаменів та розглянути питання пошуку оптимальних шляхів щодо розв’язання та вдосконалення таких методів контролю.

Виклад основного матеріалу дослідження. Педагогічний контроль складається з таких форм, як екзамени, заліки, усне опитування (співбесіда), колоквіуми, семінари, письмові контрольні, реферати, курсові, лабораторні контрольні роботи, проектні роботи, щоденникові записи, журнали спостережень. Кожна з форм має свої особливостіПедагогічний контроль вміщує в себе такі функції: діагностичну, навчальну і виховну. У навчально-виховному процесі всі три функції тісно взаємопов'язані і переплетені, проте заліки та екзамени виконують переважно діагностичну функцію контролю, яка є процесом визначення рівня знань, умінь, навичок, які набули студенти; оцінкою реальної поведінки студентів. [2]Всі ці форми відіграють дуже важливу роль у контролі навчальних досягнень студентів, але увага буде приділятися двум основним – заліку та екзамену, так як вони займають домінантне місце у системі навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах України.

Щодо їх проведення відводяться певні періоди часу — так звані залікові тижні (сесії) та екзаменаційні сесії, які за наявними навчальними планами є завершальним етапом навчального семестру. Згідно свого призначення, заліки проводяться перед екзаменами і, зазвичай, не входять у період екзаменаційної сесії.

Технологія організації і проведення заліків та екзаменів має охоплювати такі аспекти:

· ознайомлення студентів із програмою проведення заліків та екзаменів, яка містить перелік вузлових питань навчальної дисципліни та літературу, яку студенти можуть використати у процесі підготовки;

· ознайомити студентів з ефективними методами підготовки до заліку чи екзамену з урахуванням особливостей конкретної навчальної дисципліни;

· ознайомити студентів з методикою проведення заліку чи екзамену. Залік чи екзамен може проводитись за заліковими білетами і без них; можуть бути використані різні методи перевірки: усна, письмова, тестова (з використанням комп’ютерів і на паперових носіях);

· безпосередньо на заліку чи екзамену педагог має створити позитивний емоційний фон, аби зменшити психологічне напруження студентів

Залік та екзамен у вузі - це необхідний момент навчання і нерідко остання можливість викладача навчити студента або, принаймні, постаратися підтримати інтерес до предмета для можливості подальшої самоосвіти. Під час іспиту викладач отримує в результаті зворотного зв'язку оцінку якості власної роботи протягом семестру, оцінку свого вміння викладати знання, а також інформацію про те, які розділи програми найбільш складні або недосконалі.

І, звичайно ж, іспит та залік - це один з головних засобів, який допомагає активізувати навчальну діяльність студентів. Що стосується студентів, то їх прагнення витримати іспит (як і залік) обумовлено декількома мотивами.(за ступенем значущості)[3]:

§ успішність («щоб не відрахували»);

§ матеріальна зацікавленість («щоб не позбавили стипендії»);

§ прагнення підтримати високу самооцінку («бути не гірше інших»);

§ інтерес до предмета. Як правило, ці мотиви діють одночасно.

А щодо психологічної сторони питання, згідно психолого-педагогічній літературі [1], для студента, що здає іспит, типовим є один з чотирьох станів:

1. здорова тривожність;

2. підвищена напруженість;

3. перезбудження;

4. апатія і перевтома.

У першому випадку можуть виникнути проблеми педагогічного характеру, які легко усуваються. У другому випадку важливо зняти напругу. Слід звернути увагу на позу студента, на його руху: якщо він згорбився, схрещені руки і ноги, задавати питання безглуздо. Необхідно зняти напругу стороннім питанням або невеликий проханням, наприклад: «Не могли б Ви позичити мені Ваш олівець» тощо. У третьому випадку, коли студент перезбуджений, він буде говорити багато, поспішаючи і повторюючись. Чекати кінця відповіді не має сенсу, відчуття часу на екзамені чи заліку у студентів зникає. Перезбудження супроводжує гучний голос, швидка мова, безліч зайвих рухів. У четвертому випадку ми маємо справу зі студентом, який прийшов на екзамен після безсонної ночі. У цьому випадку спілкування для нього - майже непосильне навантаження. Питання йому слід задавати від загального до приватного, щоб він міг легше згадати те, що їм твердо засвоєно, але що він не в силах зараз відтворити.Що стосується отримання уявлення про обсяг знань студента, то тут багато залежить від того, які питання задає викладач. Екзаменаційні питання, несучі здавалося б суто контролюючу функцію, можуть виконувати в неявному вигляді ще одну надзвичайно важливу задачу - навчальну. Питання ставлять студента в проблемну ситуацію, в якій він повинен прийняти ряд рішень: вирішити задачу, підготувати відповідь на теоретичне питання. Наскільки складною буде ситуація, якою практичною значущістю вона володіє - це залежить від педагогічної грамотності викладачів, яка в даному випадку втілюється в сформульованих ними питаннях і завданнях. Екзаменаційні питання - це така ланка в процесі навчання, яке надає визначальний вплив, з одного боку, на методику педагогічної діяльності викладача, а з іншого боку, на пізнавальну діяльність самого студента. Одні викладачі прагнуть з'ясувати, що студент знає, інші - чого він не знає. Залежно від цього змінюється форма і зміст питань. На думку авторів, питання повинні бути конструктивними і розвиваючими, тобто повинні містити деяку інформацію з тим, щоб студент міг зорієнтуватися в предметі, і проблему, щоб дати йому можливість почати міркування і тим самим виявити як свої знання, так і прогалини в них[3].

Збільшенню об'єктивності при проведенні екзамену чи заліку сприяє експертне опитування, при якому думки фахівців оцінюються кількісними методами. Викладачеві вищої школи слід враховувати всі аспекти критерію об'єктивності у контролі.

Естетичний аспект об'єктивності - моральне регулювання. Списують і підказують тільки там, де це не розцінюється як порушення навчальної етики. Викладачеві не можна мати улюбленців і нелюбимих студентів і відповідно до цього оцінювати знання. Прагнення прикрасити недосконалі показники, так звана реіфікація (уречевлення показника), обертається зниженням вимог до якості навчання.

Ціннісний аспект критерію об'єктивності зачіпає питання про справедливість оцінки. У свідомості студентів необ'єктивна оцінка асоціюється з несправедливою. Думка викладача сприймається як справедлива, якщо вона підкріплена раціональними доводами. Студентів потрібно переконати в справедливості рішення викладача. В їхньому уявленні викладачі діляться на строгих і добрих, оскільки кожен викладач керується своїми власними критеріями оцінки і об'єктивність залежить від його педагогічного досвіду і особистісних якостей.

Психологічний аспект об'єктивності. Рішення викладача про те, що вважати критерієм тієї чи іншої оцінки, визначається ще й психологічними факторами. Ставлення студентів до викладача, його курсу, відвідуваність, характер і якість задаються питань формують " образ" студента у свідомості викладача.

Суб'єктивність викладача в оцінці знання накладається на суб'єктивність сприйняття цієї оцінки студентом. Тому для досягнення об'єктивності важливо психологічне обгрунтування оцінки знань. Викладач в багатьох випадках повинен пояснити, чому виставляється та чи інша оцінка. У випадках переконливої ​ ​ аргументації відмітка сприймається студентом як об'єктивна оцінка його знань. [2]

Однією з серйозних проблем при проведенні педагогічного контролю на хімічному факультеті є масова схильність студентів до списування. Нажаль, головною метою більшості студентів протягом усього їх строку навчання є не освоєння нових знань та навичок, а здобуттянайвищого рейтингу. Це призводить до загального зниження рівня знань, що отримують студенти та до зниження їх кваліфікації, як майбутніх спеціалістів. До того ж це створює дискомфорт тим небагатьом студентам, хто намагається заробляти свої бали чесно. Таких людей зазвичай пригнічують ситуації, коли їх колеги зі значно нижчим рівнем знать отримують такі ж або навіть кращі оцінки через списування.

Для вирішення цієї проблеми слід підійти дуже відповідально, але не жорстко. Студенти не повинні перебувати у страху при проведенні заліку чи екзамену. Екзамен та залік повинен проводитись як в усній, так і в писемній формі. На писемну форму треба виділити мінімум часу для того, щоб студент зміг сформулювати тези для усної частини. Через хвилювання важлива інформація може забутися, навіть при дуже гарній підготовці до заліку чи екзамену. Тому під час писемної частини можна дозволити використання своїх нотатків та конспектів, якими користувалися під час підготовки до цього методу контролю, але унеможливити користування шпаргалками, іншою літературою чи Інтернетом, а також списування у сусідів. Це не допоможе студенту, який не готувався взагалі, але відповідальному студенту це надасть більшої впевненості на заліку чи екзамені.Під час усної частини викладач може з легкістю оцінити ступінь підготовки студента, а при потребі може задавати додаткові питання для визначення підготовки та орієнтування в предметі.

Серйозною проблемою є суб'єктивне оцінювання деякими викладачами. На оцінки деяких з них можуть вплинути давнішні можливі давнішні конфлікти зі студентом, що, звичайно, призведе до заниженої оцінки. В більшості випадків така оцінка в подальшому призводить до зниження інтересу студента до даного предмету. Для вирішення цієї проблеми можна було б залучати до участі в оцінюванні студентів декількох викладачів і формувати з них комісію. В такому випадку оцінка буде відповідати рівню знань студента зі значно вищою ймовірністю.

Також існує проблема, що полягає у різному підході викладачів до оцінювання студентів у випадку, коли одразу декілька екзаменаторів окремо один від одного приймають один екзамен. Оскільки хтось з них завжди є більш лояльним, а хтось - більш суворим, два студента з однаковим рівнем знань можуть отримати у таких екзаменаторів різні оцінки. Тобто в такій ситуації з'являється певний елемент випадковості, залежності оцінки не лише від самого студента, а й від того, до якого викладача йому " пощастить" потрапити. Дана проблема також могла б бути ефективно вирішена створенням комісії з декількох викладачів, яка б приймала усіх студентів. Вирішення останніх проблем практикується на хімічному факультеті успішно

Не треба забувати і про заохочення студентів наданням так званих «автоматів», тобто автоматичне зарахування заліків чи екзаменів. Це буде сприяти відповідальній роботі студента протягом всього семеструта зменшенню стресу на екзаменаційній чи заліковій сесії, а також полегшувати роботу викладачу.

Для того, щоб поліпшити процедури екзамену і зробити його більш цікавим для студентів, професор можете запитати студентів в кінці кожної лекції писати одне питання на екзамен на основі проведеної лекції. По-перше, це дасть професору миттєвий відгук про ефективність лекції. По-друге, студенти будуть мати більшу творчу роль у підготовці до екзамену.

В якості інструменту зменшення психологічного навантаження під час проходження екзамену чи заліку, професор може запропонувати студентам можливість працювати в групах згідно їх підготовки та бажаної оцінки.По-перше, це може створити позитивну атмосферу мушкетер " один за всіх, і всі за одного", знаючи, що обсяг знань студента матиме кумулятивний ефект у своїй групі.По-друге, реалізація ідеї, що кожен студент відповідає не тільки за себе, але за кожних однокурсників у своїй групі може допомогти йому поліпшити його підготовку до екзамену чи заліку.

Ще один спосіб поліпшенняметодів контролю є проведення міні-екзаменів чи заліків протягом семестру, які складають один всеосяжний заключний екзамен чи залік в кінці семестру. Ці міні-роботи дозволять чітко вивчити та закріпити знання у студента і полегшити підготовку до екзамену чи заліку.

Висновки. Заліки та екзамени відіграють невід’ємну роль у засвоєнні та оцінці знань студентів. Існує багато психологічно-педагогічних проблем, які виникають під час проходженню цих методів контролю навчальних досягнень студентів, але й існують різні адекватні способи розв’язання цих проблем, які стосуються як викладача так і студента. Щодо шляхів вдосконалення екзаменів та заліків було наведено найбільш раціональні підходи, що мають зменшити психологічні навантаження, покращити відповідальність та зробити сам процес проходження цих методів контролю більш простішими та позитивними для студента.