Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Оцінка ризиків та візуалізація
|
|
4.2.1. Показання і терміни (Таблиця 21)
Таблиця 21 Показання до проведення досліджень візуалізації та стрес-тесту
| Рекомендації | Класа | Рівеньb | Літера-турас |
| На момент госпіталізації | |||
| В гострій фазі при непевному діагнозі ГКС рекомендовано проведення ургентної ехокардіографії. | I | С | - |
| Після гострої фази | |||
| Усім пацієнтам слід провести ехокардіографію для визначення розміру інфаркту міокарда та функції ЛШ у стані спокою. | I | В | 220, 221 |
| При неможливості проведення ехокардіографії, альтернативою може бути МРТ. | IIb | С | - |
| До або після виписки | |||
| Пацієнтам із багатосудинним ураженням або яким планується планова реваскуляризація показане проведення стрес-тесту або візуалізаційні дослідження (напр., стрес-сцинтіграфія перфузії міокарду, стрес-ехокардіографія, позитронна емісійна томографія або МРТ) для виявлення ішемізованого та життєздатного міокарда. | I | А | 4, 220, 222 |
| Зазвичай КТ-ангіографія при спостереженні веденні пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST не застосовується. | III | С | - |
Ехокардіографія – трансторакальна або трансезофагеальна(при необхідності) ехокардіографія;
aКлас рекомендацій
bРівень доказовості
cЛітература
Після реперфузійної терапії важливо визначити пацієнтів, які мають високий ризик подальших кардіологічних явищ, таких як повторний інфаркт міокарду або смерть, і здійснити втручання для запобігання таким явищам. Оскільки ризик небажаних явищ знижується із часом, треба проводити ранню оцінку ризиків. Оцінка розміру зони інфаркту і функції лівого шлуночка в стані спокою, як правило, за допомогою ехокардіографії, повинна виконуватись до виписки пацієнта.
Терміни подальших досліджень залежатимуть від місцевого закладу і від того, чи успішно були проведені ангіографія і ПКВ. Із розширенням використання первинного ПКВ оцінка ризику ішемії перед випискою стала менш важливою, оскільки можна вважати, що інфаркт-залежне коронарне ураження було проліковане і стабілізоване, і була оцінена наявність або відсутність значних уражень в інших артеріях. Були розроблені кілька шкал оцінки ризиків на основі параметрів, які легко визначити в гострій фазі перед реперфузією.217-219 Клінічні показники високого ризику у гострій фазі включають старший вік, високу частоти серцевих скорочень серця, гіпотензію, бал понад 1 за класифікацією Кілліп-Кімбалл (T. Killip, J.T. Kimball), передній інфаркт, попередній інфаркт, підвищений вихідний рівень креатиніну в сироватці та серцеву недостатність в анамнезі. Злоякісна аритмія, постійний біль в грудях та рання стенокардія при мінімальному фізичному навантаженні також пов’язуються з гіршими результатами лікування.
Якщо, незважаючи на ангіографію, виконання в гострій фазі, є побоювання щодо індуцибельної ішемії, рекомендується провести амбулаторні тести під час навантаження або візуалізацію під навантаженням (з використанням сцинтіграфії, ехокардіографії або магнітно-резонансної томографії) не пізніше ніж через 4-6 тижнів після виписки (Таблиця 9). Через широку доступність та невелику вартість, звичайно, використовується ЕКГ під час фізичного навантаження. Проте, точність такого дослідження для пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, є обмеженою. Візуалізація під навантаженням є більш точним методом і дозволяє знайти місце локалізації ішемії. Найбільш перевіреними методами дослідження є перфузійна сцинтіграфія й ехокардіографія під навантаженням.
Для всіх пацієнтів під час облікової госпіталізації слід виміряти рівень маркерів метаболічного ризику, включаючи рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, рівні тригліцеридів і глюкози в плазмі натщесерце, а також, функцію нирок. Оскільки рівні ліпопротеїдів низької щільності мають тенденцію знижуватись протягом перших днів після ГІМ, їх краще вимірювати якнайшвидше після госпіталізації пацієнта.
Коментар Робочої групи:
Ехокардіографія має важливу роль у діагностиці ураження правого шлуночка. Чутливість методики для діагностики ГІМ правого шлуночку складає 83%, специфічність – 93%. [1]
У пацієнтів з ознаками формування гострої аневризми (збереження елевації сегмента ST, особливо у пацієнтів з передньою локалізацією інфаркта міокрда) необхідно проведення ехоКГ для виключення внутрішньопорожнинного тромбоутворення. В дореперфузійну еру тромбоутворення спостерігалося у 20-40% хворих з ІМ та до 60% хворих з переднім Q інфарктом міокарда. [2]
Використання первинної ангіопластики та сучасної антитромботичної терапії зменьшили частоту виявлення тромбоутворень до 11% серед пацієнтів з переднім ІМ. [3]
До 10% внутрішньопорожнинних тромбів мають схильність до емболізації. Тому ехоКГ слід проводити перед відміною парентеральної антикоагулянтної терапії, а наявність тробу є показанням для переходу до тривалої пероральної антикоагулянтної терапії.
Окрему роль ехоКГ займає у пацієнтів з підозрою на механічні ускладнення (ознаки гострої серцевої недостатності, новий шум у серці).
|
|