Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Оцінка ризиків та візуалізація




4.2.1. Показання і терміни (Таблиця 21)

Таблиця 21 Показання до проведення досліджень візуалізації та стрес-тесту

Рекомендації Класа Рівеньb Літера-турас
На момент госпіталізації
В гострій фазі при непевному діагнозі ГКС рекомендовано проведення ургентної ехокардіографії. I С -
Після гострої фази
Усім пацієнтам слід провести ехокардіографію для визначення розміру інфаркту міокарда та функції ЛШ у стані спокою. I В 220, 221
При неможливості проведення ехокардіографії, альтернативою може бути МРТ. IIb С -
До або після виписки
Пацієнтам із багатосудинним ураженням або яким планується планова реваскуляризація показане проведення стрес-тесту або візуалізаційні дослідження (напр., стрес-сцинтіграфія перфузії міокарду, стрес-ехокардіографія, позитронна емісійна томографія або МРТ) для виявлення ішемізованого та життєздатного міокарда. I А 4,220, 222
Зазвичай КТ-ангіографія при спостереженні веденні пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST не застосовується. III С -

Ехокардіографія – трансторакальна або трансезофагеальна(при необхідності) ехокардіографія;

aКлас рекомендацій

bРівень доказовості

cЛітература

 

Після реперфузійної терапії важливо визначити пацієнтів, які мають високий ризик подальших кардіологічних явищ, таких як повторний інфаркт міокарду або смерть, і здійснити втручання для запобігання таким явищам. Оскільки ризик небажаних явищ знижується із часом, треба проводити ранню оцінку ризиків. Оцінка розміру зони інфаркту і функції лівого шлуночка в стані спокою, як правило, за допомогою ехокардіографії, повинна виконуватись до виписки пацієнта.

Терміни подальших досліджень залежатимуть від місцевого закладу і від того, чи успішно були проведені ангіографія і ПКВ. Із розширенням використання первинного ПКВ оцінка ризику ішемії перед випискою стала менш важливою, оскільки можна вважати, що інфаркт-залежне коронарне ураження було проліковане і стабілізоване, і була оцінена наявність або відсутність значних уражень в інших артеріях. Були розроблені кілька шкал оцінки ризиків на основі параметрів, які легко визначити в гострій фазі перед реперфузією.217-219 Клінічні показники високого ризику у гострій фазі включають старший вік, високу частоти серцевих скорочень серця, гіпотензію, бал понад 1 за класифікацією Кілліп-Кімбалл (T. Killip, J.T. Kimball), передній інфаркт, попередній інфаркт, підвищений вихідний рівень креатиніну в сироватці та серцеву недостатність в анамнезі. Злоякісна аритмія, постійний біль в грудях та рання стенокардія при мінімальному фізичному навантаженні також пов’язуються з гіршими результатами лікування.



Якщо, незважаючи на ангіографію, виконання в гострій фазі, є побоювання щодо індуцибельної ішемії, рекомендується провести амбулаторні тести під час навантаження або візуалізацію під навантаженням (з використанням сцинтіграфії, ехокардіографії або магнітно-резонансної томографії) не пізніше ніж через 4-6 тижнів після виписки (Таблиця 9). Через широку доступність та невелику вартість, звичайно, використовується ЕКГ під час фізичного навантаження. Проте, точність такого дослідження для пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, є обмеженою. Візуалізація під навантаженням є більш точним методом і дозволяє знайти місце локалізації ішемії. Найбільш перевіреними методами дослідження є перфузійна сцинтіграфія й ехокардіографія під навантаженням.

Для всіх пацієнтів під час облікової госпіталізації слід виміряти рівень маркерів метаболічного ризику, включаючи рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, рівні тригліцеридів і глюкози в плазмі натщесерце, а також, функцію нирок. Оскільки рівні ліпопротеїдів низької щільності мають тенденцію знижуватись протягом перших днів після ГІМ, їх краще вимірювати якнайшвидше після госпіталізації пацієнта.

 

Коментар Робочої групи:

Ехокардіографія має важливу роль у діагностиці ураження правого шлуночка. Чутливість методики для діагностики ГІМ правого шлуночку складає 83%, специфічність – 93%. [1]

У пацієнтів з ознаками формування гострої аневризми (збереження елевації сегмента ST, особливо у пацієнтів з передньою локалізацією інфаркта міокрда) необхідно проведення ехоКГ для виключення внутрішньопорожнинного тромбоутворення. В дореперфузійну еру тромбоутворення спостерігалося у 20-40% хворих з ІМ та до 60% хворих з переднім Q інфарктом міокарда. [2]



Використання первинної ангіопластики та сучасної антитромботичної терапії зменьшили частоту виявлення тромбоутворень до 11% серед пацієнтів з переднім ІМ. [3]

До 10% внутрішньопорожнинних тромбів мають схильність до емболізації. Тому ехоКГ слід проводити перед відміною парентеральної антикоагулянтної терапії, а наявність тробу є показанням для переходу до тривалої пероральної антикоагулянтної терапії.

Окрему роль ехоКГ займає у пацієнтів з підозрою на механічні ускладнення (ознаки гострої серцевої недостатності, новий шум у серці).

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал