Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварій на АЕС

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов'язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення, зону підвищеного радіаційного контролю.

За дозами опромінення заражену територію поділяють на такі зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А) та зона радіаційної небезпеки (зона М).

Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики:

1. Заходи, що забезпечують безпеку роботи АЕС.

У проекті АС передбачають технічні та організаційні заходи, що спрямовані на запобігання проектним аваріям та обмеженню їхніх наслідків. Головна вимога під час проектування, спорудження та експлуатації АС - забезпечення радіаційної безпеки персоналу станції а також населення, що мешкає поблизу станції.

Вибір земельної ділянки, де планується розміщення підприємства, вимагає узгодження з державною СЕС МОЗ України. Вона повинна знаходитись у зоні мінімальної сейсмічності. Обов'язкова умова – незатоплюваність території за будь-якого рівня поверхневих вод, а рівень грунтових вод повинен бути не менш ніж 1, 5 м нижчим від дна підземних ємностей радіоактивних відходів. Земельні ділянки для розміщення підприємств повинні розташовуватись з підвітряного боку щодо житлових та громадських будівель, дитячих та санаторно-курортних підприємств, зон відпочинку, спортивних споруд тощо.

Задля радіаційної безпеки населення на всіх АС встановлюються вентиляційні труби, через які радіоактивні речовини, переважно інертні гази, виводяться в атмосферу для розбавлення. Висота таких труб залежить від потужності реактора та повинна бути не менш 100 м.

2. Підготовка захисних споруд для персоналу та населення (сховищ та протирадіаційних укриттів), а також обладнання підвалів будинків з метою радіаційного захисту людей.

3. Будівництво доріг з твердим покриттям (не менше 5-6) у різних напрямках від АС з урахуванням рози вітрів для проведення попереджувальної чи негайної евакуації населення.

1.Планування захисту персоналу АС та населення під час аварій.

Особливу увагу зосереджують на плануванні евакуації населення.

2.Створення та підтримання в постійній готовності сил та засобів для ліквідації аварії.

3.Забезпечення персоналу АС та населення засобами індивідуального захисту – протигазами, респіраторами, йодними препаратами.

4. Контроль радіаційної обстановки з використанням стаціонарних, пересувних та переносних приладів, систем та засобів радіаційного контролю.

5. Створення оперативної локальної системи оповіщення населення.

6. Підготовка персоналу об’єкта та населення до дій в умовах радіактивного забруднення.

в) санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення навколо АС санітарно-захисної зони.

2. Проведення регулярного дозиметричного контролю населення.

3. Дотримання населенням гігієнічних норм в умовах радіоактивного забруднення, зокрема гігієни харчування.