Напрями та принципи організації Управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

До основних напрямів організації фінансово-економічної безпеки підприємства належать[9, с 125-126]:

1) фінансова складова (досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів);

2) інтелектуальна й кадрова складова (збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства);

3) техніко-технологічна складова (ступінь відповідності технологій, що застосовують на підприємстві, сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів);

4) політико-правова складова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства);

5) інформаційна складова (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства);

6) екологічна складова(дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля);

7) силова складова (забезпечення фізичної безпеки працівників фірми, передовсім керівників, та збереження її майна).

Розглянемо більш детальніше напрямами організації фінансово-економічної безпеки підприємства за окремими функціональними складовими

1.Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь-якої економічної системи.

Спочатку оцінюються загрози фінансово-економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:

• внутрішні негативні дії;

• зовнішні негативні дії;

• форс мажорні обставини;

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової фінансово-економічної безпеки підлягають аналізу:

• фінансова звітність і результати роботи підприємства - платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;

• конкурентний стан підприємства на ринку — частка ринку, якою володіє суб'єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;

• ринок цінних паперів підприємство — оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.

Важливою передумовою охорони фінансової складової фінансово-економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб`єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.

2. Інтелектуальна й кадрова складова - належний рівень фінансово-економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб'єкта господарювання.

На першій стадії процесу охорони цієї складової фінансово-економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на фінансово-економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, Їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх витрачанням.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

3. Техніко-технологічна складова - процес охорони техніко-технологічної складової фінансово-економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника. Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій. На третьому етапі здійснюється:

· аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників;

· оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;

· прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства. На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності. Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

4. Політико – правова складова - загальний процес охорони політико-правової складової фінансово-економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

· аналіз загроз негативних впливів;

· оцінка поточного рівня забезпечення;

· планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

· здійснення ресурсного планування;

· планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства;

· оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

5. Інформаційна складова - належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать:

· збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи того суб'єкта господарювання;

· аналіз одержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальноприйнятих принципів і методів;

· прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів;

· оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання;

· інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки;

6. Екологічна складова - проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.

Організаційна структура управління фінансово-економічною безпекою підприємства повинна відповідати також певним принципам. Такими принципами є[1, с. 102-103]:

1) адаптивність (здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі);

2) гнучкість, динамізм (здатність швидко реагувати на зміни чинників зовнішнього середовища);

3) адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

4) спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

5) оптимальність (налагодження раціональних зв’язків між рівнями та ланками управління);

6) оперативність (недопущення незворотніх змін у керованій системі за час прийняття рішення);

7) надійність (гарантованість достовірності передавання інформації);

8) економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації);

9) простота (легкість розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації).

Можна виділити два принципові підходи до організації управління фінансово-економічною безпекою підприємства:

– без створення спеціалізованого підрозділу;

– зі створенням спеціалізованого підрозділу.

Якщо на підприємстві не створений спеціалізований підрозділ (відділ, служба) фінансово-економічної безпеки, функції управління фінансово-економічною безпекою підприємства виконуються його:

– власником чи керівником (якщо обсяги фінансово-економічної діяльності невеликі);

– організаційними структурними одиницями: фінансово-економічним відділом (діагностика фінансового стану, нейтралізація фінансових ризиків тощо); маркетинговим відділом (моніторинг зовнішнього середовища, конкурентна розвідка тощо) та юридичним відділом (правовий захист), відділ кадрів (підбір персоналу) та іншими.

У такому разі часто виникають проблеми координації роботи усіх структурних підрозділів підприємства щодо захисту його фінансово-економічних інтересів; розмежування обов’язків, повноважень і відповідальності у сфері фінансово-економічної безпеки.

Вказані проблеми, а також зростання кількості загроз, ризиків і небезпек у господарській діяльності зумовлюють необхідність створення підрозділу (відділу, служби) фінансово-економічної безпеки підприємства.